Як розкольників хочуть протягнути в Церкву з «заднього двору»

Надання автокефалії розкольникам порушить канони Церкви

Наближається кінець травня і всі сайти з соцмережами кипнем киплять від бурхливого обговорення того, чи буде наданий томос про автокефалію, яка користь від автокефалії і т. д. Деякі з наших священиків вже натирають воском лижі, щоб з гори канонічного Православ'я спуститися в Долину нехтування канонів.

А я замислився: може, я не правий, може, дійсно одна користь і всіляка благодать для Православ'я в Україні настане після автокефалії?

Одразу ж зауважу: особисто я буду дуже й дуже здивований, якщо томос буде.

З точки зору банальної ерудиції, щось комусь дають, якщо цей хтось щось просить...

Немає в Україні Єдиної Помісної Української Православної Церкви (далі - ЄПУПЦ). Тобто її немає абсолютно! В природі! В юридичному просторі! ВЗАГАЛІ такої організації немає! Кому Патріарх Варфоломій буде давати томос? Ось він чи його представники приїдуть до України, привезуть томос, і кому його давати?

Приклад для нетямущих зі світського життя.

Ось приходжу я до державного реєстратора й кажу: зареєструйте нову парафію в Єдиному реєстрі та дайте мені довідку. А вона (або він) така: дайте мені Статут вашої парафії, всілякі документи про створення парафії, завірені ОДА і правлячим архієреєм. А я такий: Так я потім її створю, цю парафію, мені зараз потрібна легалізація, а потім ми все оформимо й створимо. Куди мене пошле реєстратор? Так отож!

Мені кажуть: так Варфоломій видасть указ, що він визнає українські землі канонічною територією Константинополя! Ось як!

Я не буду говорити про 17 Правило Четвертого Вселенського Собору, де визначається, що можна оскаржити якусь територію протягом 30 років. Якщо вже більше 30 років земля у віданні єпископа, то його право на неї вже не може бути оскаржене… А землі Київської митрополії вже набагато більше 30 років не у віданні Константинополя!

Якщо Патріарх Варфоломій заявить, що землі Київської митрополії до 1686 року є його юрисдикція, то як бути 20-ти єпархіям УПЦ та 11-ти вікаріатствам, створеним не на території Київської митрополії тих часів, а які створила РПЦ та які, внаслідок цього, стовідсотково належать до юрисдикції РПЦ?

Але я не про це. Поміркуймо про блага, які несе в наш багатостраждальний світ автокефалія.

Отже, перше ж звернення до мене моїх опонентів: порадійте за Ваших співгромадян, які нарешті отримають євхаристійне спілкування з Вселенським Православ'ям!

Я чомусь не можу порадіти…

У мене одразу виникає питання: а чи потрібне їм євхаристійне спілкування? Коли у них стояв вибір: євхаристійне спілкування з православним світом або розкол – вони обрали розкол…

Так, я розумію, що переважна більшість була просто обманута. Їм говорилось, що є Москва «клята», яка не дає дихати українським православним, а ось інший світ їх визнаЄ або скоро вИзнає. А багато з них навіть не розуміють, що таке євхаристійне спілкування, адже їхнім «пастирям» було абсолютно якось незручно про це говорити.

Але думка моя іде в іншу сторону.

Розкол заснований на гордині. Саме гординя спонукала розколовчителя Денисенка на такий жахливий крок. Ця ж гординя так і пашить, прямо палахкотить гординею від коментарів представників розколу в соціальних мережах, у статтях на РІСУ, РвУ та ін. вороже налаштованих до Церкви Христової сайтах.

Здавалося б, от вас із заднього двору, через чорний хід хочуть втягнути в Храм Христовий. Затамуйте подих, моліться, постарайтеся не сполошити це незаслужене вами дійство.

Але ні! Вся пишуча братія розколу просто злетіла у неймовірному злорадстві («А отак! Ми ж казали!») і злості на УПЦ, РПЦ та тих ієрархів Помісних Церков, які на сьогоднішній день вже висловилися проти такої автокефалії.

Найголовніший розколовчитель Мишко (в православній традиції не можна називати анафему ім'ям святого) Денисенко вже заявив, що Лаври вони відберуть, УПЦ ЗОБОВ'ЯЗАНА (!!!) буде перереєструватися та ін

Тобто не покірне очікування ХОЧ ЯКОГОСЬ рішення, а злісні нападки та погрози на канонічну Церкву, що вже існує в Україні!

Усі, хто говорить про користь автокефалії! Яка користь? Це УЗАКОНЕННЯ беззаконня, визнання гордині можливою причиною для будь-яких розколів!

Патріарху Варфоломію для початку б визнати автокефалію Американської Церкви!

Тепер про наслідки автокефалії в нинішньому її вигляді…

Чи принесе вона мир та єднання в Україну? Я просто переконаний: ні!

Уявімо, що Патріарх Варфоломій все ж не врахує усіх негативних наслідків та дасть незрозуміло кому автокефалію. Підемо шляхом, про який говорить Президент: Патріарх дає томос і під нього відбувається об'єднання.

Хто туди увійде? УПЦ КП, УАПЦ та частина парафій УПЦ.

Чи буде користь для УПЦ? Крок з приєднання до цього незрозумілого монстра – ЄПУПЦ – частини парафій УПЦ призведе до розколу передусім в самих парафіях. Я знаю чимало випадків, коли після непоминання на деяких парафіях Патріарха частина парафіян перейшла в інші парафії. Я навіть не уявляю, що станеться після відходу таких парафій в ЄПУПЦ!

Інший негативний момент. Ніщо не завадить після насильницької перереєстрації (а Денисенко знає, що говорить) єпархіям Донбасу і Криму зареєструватись єпархіями РПЦ, оскільки УПЦ існувати вже не буде, а у підпорядкування Денисенку (про це пізніше) вони не підуть.

А отже, держава Україна втратить останній механізм, який зв'язує всю Україну та який міг виступити як об'єднуючий фактор для всієї України. Швидше за все, Церква втратить можливість також допомагати в процесі обміну військовополоненими.

Наскільки життєздатний проект під назвою ЄПУПЦ? Не є секретом, що основу для нього складе УПЦ КП. Ця організація буде становити більшість у цьому утворенні. Як ви гадаєте, хто виграє в разі виборів «предстоятеля»? Саме цей найімовірніший претендент вже неодноразово заявив, що саме він має очолити нову автокефальну церкву! Під жодним соусом він не віддасть владу!

Чи влаштує це перебіжчиків з УПЦ? Чи згодні вони будуть служити під анафемою (а судячи з настроїв РПЦ, там не збираються знімати анафему з Денисенка)? Чи буде їм затишно з розкольниками, які навряд чи, як за помахом чарівної палички, відчують любов до колишніх опонентів, а, швидше за все, поставляться до них, як до людей другого сорту. Чи будуть згодні з таким «предстоятелем» представники УАПЦ, які не пішли досі на об'єднання через те, що в УПЦ КП їм не обіцяли іншого «предстоятеля»?

Ось він камінь спотикання. Спочатку потрібно вирішити питання тут, в Україні, а потім вже виходити на рівень Вселенського Православ'я. Я переконаний, що, якщо все піде за даним сценарієм, то після обрання «предстоятеля» вони почнуть знову розбігатись.

А вже якщо не оберуть «предстоятелем» Денисенка, то цей невгамовний дід, знову образившись, цілком може створити новий розкол. Цього разу самий «автокефальний з усіх автокефальних»!

Тепер додамо реальні справжні гоніння на ту частину УПЦ, яка не приєднається до ЄПУПЦу (що би не обіцяв Президент), і ми побачимо, що для України це об'єднання не принесе ніякої користі. А лише шкоду!

Чи може, цей проект принесе користь Вселенському Православ'ю? І знову ж таки – ні!

Узаконення беззаконня призведе до низки нових розколів у Помісних Церквах, які будуть тепер вимагати від Константинополя (оскільки є прецедент) надання і їм автокефалії! Крім того, легітимності вимагатимуть вже існуючі розколи в Елладській ПЦ, Грузинській ПЦ, Сербській ПЦ, Болгарській ПЦ. Існують розколи й на канонічній території Константинопольської Церкви, які теж «піднімуть голос».

І всі вони, в один голос, повторюватимуть мантру Денисенка: «все одно нас визнають» і наводитимуть як приклад узаконення беззаконня в Україні.

Але, мабуть, найстрашнішим наслідком буде великий розкол у Вселенському Православ'ї!

Швидше за все, якщо Патріарх Варфоломій піде на такий крок, РПЦ і, певно, та частина Церков, у яких існують богомерзенні розколи, не лише не визнають цього діяння, але й перервуть євхаристійну єдність  (ту, якій я мав порадіти на початку статті!) з Константинополем.

Чи може православна людина радіти такому вселенському розколу?

Ні, уніати дуже будуть задоволені таким результатом. І, напевно, тому вони так палко підтримують цей проект! У мене за ці роки виробився стійкий імунітет: якщо уніати дуже активно надають величезну підтримку якомусь проекту,  діячу, події, пов'язаній з православ'ям, то треба бігти звідти якомога швидше.

Бо уніати ніколи добра Православ'ю не бажали! Їхні «священнослужителі» ненавидять Православ'я лютою ненавистю… Втім, це властиво всім, хто колись зраджував – він після цього ненавидить того, кого він зрадив. А вони зрадили Православ'я укладенням унії.  Це також пояснює поливання Церкви брудом такими особинами, як Дмитрієв, Ейсмонт, Шиманович, Черноморець та ін…

Те, що розкольники заявляють, що їм по барабану можливий розкол у Православ'ї, мене не дивує. Мене б здивувало, якби вони потурбувалися. Але є ряд священнослужителів і нашої Церкви, які висловлюються, що, мовляв, РПЦ не можна так чинити. От Константинополю можна робити як заманеться, а коли його намагаються злегка притиснути, то це ніззя!

І, головне, заради якої «великої мети» Патріарх Варфоломій повинен йти на ризик розколу в православному світі? Заради євхаристійної єдності з розкольниками, яка їм самим не потрібна? Хіба що їхнім лжепастирям для того, щоб набути легітимності.

Так, потрібно всім зрештою зрозуміти, що, судячи з коментарів та статей розкольників в інформаційному просторі, «блудний син» прийшов не для того, щоб сказати: «Отче! я згрішив проти неба і перед Тобою і недостойний вже зватися сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх». Він прийшов, ногою відкрив двері, у брудному взутті завалився на ліжко та й каже: «Все я правильно зробив! Розділяй тепер решту свого майна! І ще! Заколюй мені бичка вгодованого, накажи принести мені новий одяг та перстень свій дай мені на палець!»

Заради цього Патріарх Константинопольський готовий піти на велику смуту в православному світі? Щоб утішити гординю денисенковців та узаконити гординю, як причину для розколу в будь-якій Церкві?

Якби хотів допомогти Патріарх Варфоломій, то потрібно було б розпочати боротьбу з розколом в Україні вже давно. На кожне захоплення храму, на порушення кримінальної справи  проти запорізького священика та інші нападки на Церкву,  потрібна була реакція у світовому інформаційному полі, ноти протесту до органів влади України, до ОБСЄ, ЄС, ООН та ін

Треба було закликати усі Помісні Церкви організувати виїзди представників Помісних Церков у кожну єпархію, кожне благочиння, з викриттям розколу, з переконанням простих людей, обдурених лжепастирями, що вони для всього світу залишаються нехрещені, невінчані, небіжчики їхні – невідспівані! І що так залишатиметься завжди! Ніхто не визнає ці структури «церквами»! Ніколи!

І тоді люди самі повернуть храми УПЦ! Ті, хто відбирали, ті й повернуть! І винесуть розколовчителів з Володимирського собору та ін. православних святинь, а якщо нинішні радикальні помічники розкольників надумають перешкодити, то і їх заженуть за хмари.

Бо народ у нас богобоязливий, але неінформований! Вірніше сказати, дезінформований! А якщо вони отримають інформацію безпосередньо з вуст представників Помісних Церков, то тут розкол і здується. Залишаться там лише ті, хто проміняв небесне на земне…

І наостанок. Від деяких священиків УПЦ можна почути такі слова: «Потрібно буде прийняти автокефалію від Варфоломія. Потрібно рятувати Церкву. Інакше будуть гоніння і будуть у нас відбирати храми»

Точно такі самі аргументи були у тих, хто уклав унію з католиками в 1596 р…

Читайте також