За ким плаче закон про образливу лексику

Оскорбительные плакаты на акции радикалов возле Десятинного монастыря

днями з вуст переможця творчого конкурсу «ЖУРНАЛІСТ 2016 РОКУ», за версією Національна спілка журналістів України, Ярослави Міщенко (псевдонім – Лана Самохвалова) прозвучала одна дуже слушна думка, підкріплена не дуже здоровими аргументами. Г-жа Міщенко запропонувала прийняти закон про диффамационной (образливою) лексиці. І в цій же публікації вже встигла потрапити під цей (до її щастя ще не прийнятий) закон.

Дійсно подібні закони існують у багатьох країнах. Наприклад, закон «Про дифамацію» 1996 року у Великобританії або «Ордонанс про дифамацію» 1960 року в Сінгапурі. Ці законодавчі акти кваліфікують дифамацію як правопорушення і передбачають за її поширення різні види юридичної відповідальності. Сама ж дифамація (diffamo – паплюжити – лат.) визначається як поширення не відповідних дійсності компрометуючих відомостей, умаляющих честь, гідність і ділову репутацію потерпілого. З історії законодавчого регулювання проблеми дифамації випливає, що якщо раніше, в кінці XIX – початку XX століття у багатьох країнах заборонялося поширення будь компрометуючої інформації, в тому числі і правдивої (достовірної дифамація), то зараз юридична відповідальність настає лише за поширення неправдивих ганебних відомостей (недостовірна дифамація).

пані Міщенко звинувачує Українську Православну Церкву і різні медіа-ресурси, які вона вважає афілійованими з нею,  зокрема СПЖ, у використанні диффамационной лексики на адресу своїх опонентів. Їй не подобається, наприклад, що СПЖ раскольников називає розкольниками, представників УГКЦ уніатами, а м-на Філаретом Денисенко. Будь-яка розсудлива людина задасть питання: а де ж тут образлива лексика? Люди, порвавшие відносини з Вселенською Православною Церквою (у випадку з УПЦ КП та УАПЦ це незаперечний факт), називаються розкольниками. Люди, також порвавшие з Православ'ям, але які об'єдналися з Ватиканом, називаються уніатами. І, до речі самі в цьому терміні нічого крамольного не бачать.

Ну а те, що пана Денисенка називають Філаретом, то як можна ображатися на власне ім'я? Хоча, дійсно, і чернецтва, і відповідно чернечого імені Михайло Антонович Денисенко вже позбавлений. Тут пані Міщенко виявилася права, називати пана Денисенка Філаретом, виходить вже неправомірно.

Але ось сама пані Міщенко вже в самій публікації про образливої лексики призвела масу прикладів цієї самої лексики. І не тільки лексики, образливих зображень теж. Ось наприклад.

А ось цитата:

«Переглядаючи ресурси, опікувані УПЦ МП (вона, до речі, визнана лідером з розміщення "джинси")…»

По-перше, сама назва УПЦ МП (тобто Московського Патріархату) вже не відповідає дійсності. Організації з таким ім'ям немає в Єдиному реєстрі юридичних осіб, і сама вона також не називає цим терміном.

По-друге, Українська Православна Церква «джинсу» не розміщує (наведіть хоч один осудна доказ).

по-третє, ким, де і коли УПЦ була визнана лідером з розміщення цієї самої «джинси»?

Як бачимо, пані Міщенко в одному реченні вже збрехала тричі і зробила це в образливій для УПЦ формі.

Інші її публікації також рясніють цієї самої дифамацією. Ось кілька прикладів, знайдених на швидку руку.

Публікація: «Так чи варто реагувати на «святу» маніпуляцію?»

Цитати: «блаженніший Онуфрій отримав орден за мужність в "відстоюванні православ'я". Хоча таке фу...»

Публікація: «Про яке свято ви говорите? Кирило – підрозділ гібридної війни Кремля».

Цитата: «Він (патріарх Кирило – ред.) грішить обманом, оцінюючи ситуацію в Україні. Він не праведник, він – підрозділ Кремля».

Публікація: «РПЦ (і УПЦ) привітали «монарха-миротворця», що продукує труни з Сирії та України».

Публікація: «ЯК УПЦ МП Хрещення святкувала»

Цитати:

«Ми їхали самі, дорогу ніхто не оплачував, дуже любимо хресні ходи», – по ходу трошки прибріхують наші жінки. Напевно, їм благословили під час "гонінь" замовчувати про організованих автобусах…»

«Вони стають бабусями і мамами, які хоч і придуркуваті, але…»

Але все це ще квіточки порівняно з тим брудом і неприкритими погрозами, які озвучують на адресу УПЦ.

 

 

 

На тлі цих висловлювань і закликів ставити СПЖ в докір те, що розкольники називаються розкольниками, а уніати уніатами – це навіть не смішно. Якщо СПР десь у своїх публікаціях дає неправдиву інформацію або перебріхує факти, будь ласка, вказуйте на конкретні статті і конкретних авторів, виводите на чисту воду. Але цього поки не відбувається. Все зводиться приблизно до такого: «Про, жах! Уявляєте! Філарета назвали розкольником!»

Підказка для пані Міщенко. Ось у промовах деяких капеланів УГКЦ, наприклад, Мединського, Арсенича та інших, віруючі УПЦ рідко коли не називаються «служителями Путіна» і «московськими свинями». Це не дискредитація?

Не відстають від них і представники УПЦ КП: Чудінович, Холодів, Дедюхін та інші медійні особистості. Особливо стараються в очорненні УПЦ її колишні священнослужителі: Віктор Бедь, Віталій Ейсмонт, Сергій Дмитрієв, Андрій Шиманович, Станіслав Рєвтов Андрій Лотоцький та інші. Вони свого часу пішли з Церкви Христової і тепер, поливаючи її брудом, намагаються вислужитися перед своїми новими господарями.

Ось де неорана цілина для журналістської діяльності пані Міщенко (Самохваловій). Відстежуй їх публікації і виводив на чисту воду. Показуй, як своїми висловлюваннями вони порушують майбутній закон України «Про диффамационной лексиці». Але ні, для неї брехня і образи на адресу УПЦ такими не вважаються, адже це виправдовується політичною доцільністю. Напевно відповідний пункт треба буде включити в цей майбутній закон: «Забороняється диффамационная (образлива) лексика на адресу будь-яких юридичних та фізичних осіб, крім Української Православної Церкви та її членів». Так що, пані Міщенко?

А взагалі, всім злостивцям і огудникам Української Православної Церкви хочеться задати одне питання: «А вам не приходила в голову думка, що це й справді може бути Церква Христова? Що, кидаючи в неї каміння, ви потрапляєте в Спасителя? А раптом це дійсно так?» Адже якщо подумати: весь православний світ вважає, що УПЦ це єдина (!) православна Церква в Україні, що вона і тільки вона є істинне Тіло Христове, рятівний ковчег Завіту. Невже весь православний світ помиляється? А якщо православний світ прав, то хто тоді ви, противники УПЦ?

І наостанок, один анекдот радянської епохи і одне дуже серйозне.

Анекдот:

В радянській школі проходить урок атеїзму.

Вчителька: «Діти Бога немає і щоб це довести всі ми зараз піднімемо руки вгору і покажемо в небо дулю. … Ізя, а ти чому не показуєш?»

Ізя: «Маріванна, якщо там Бога немає, то кому показувати дулю? А якщо є, то навіщо псувати стосунки?»

І серйозно:

В Євангелії з питання лихослів'я є одне дуже показове місце. «Тому то кажу вам: усякий гріх і хула проститься людям, а хула на Духа не проститься! якщо хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цім віці, ані в майбутньому» (Мф. 12, 31-32).

І ось як тлумачить це місце блаженний Феофілакт Болгарський: «Знай, що хтось паплюжить Сина Людського, бачачи, що Він живе, як людина, і, називаючи Його одним блудників, ядцею і винопийцею за те, що Христос так робив, – така людина, якщо і не покається, не дасть відповіді: він заслуговує вибачення, бо не думав, що в Ісусі Христі прихований Бог. Але хто хулить Святого Духа; або духовні справи Христа і називає їх бісівським, той, якщо не покається, не буде прощений, бо він не мав достатньої причини для наклепу, як той, хто зводив наклепи на Христа, побачивши Його серед блудників і митарів».

З цієї точки зору, извинительны чи будуть на Страшному Суді та брехня і наклеп, яку недруги Церкви Христової зводять на неї? Чи можна в УПЦ побачити Бога? Можна по нам, вірним чадам Української Православної Церкви побачити, що «…Христос посеред нас… і є і буде…»? Живемо ми так, щоб наше християнство, вірність заповідям Божим не викликала сумніву у «зовнішніх»? Питання, мабуть, відкритий. Але одне безсумнівно: як Христос, один блудників, митарів і грішників, обмовлений обпльований і розп'ятий, є ІСТИННИЙ БОГ, так і УПЦ, оболганная і принижена, є СПРАВЖНЯ ХРИСТОВА ЦЕРКВА.

Читайте також

«Свинопас» і «Ферзь»: кого ПЦУ ставить за приклад?

Два роки тому Епіфаній навів приклад «єпископа» УПЦ КП, який повернувся до ПЦУ у сані «архімандрита». Тепер цей «архімандрит» потрапив у скандал. Що це означає?

Без Помпео: Початок кінця міжнародної підтримки проєкту ПЦУ?

Колишнього глави Держдепу США Майкла Помпео не буде в адміністрації нового президента США Дональда Трампа. Що це означає для ПЦу?

Рейдерський майстер-клас від ПЦУ в Черкасах: Як чуже стає «своїм»

Представник ПЦУ Іоанн Яременко записав відео з кабінету митрополита Феодосія Черкаського, в якому показав, як користується його особистими речами. Що це означає?

Автономія УПЦ та усунення Донецького митрополита

24 жовтня 2024 року Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення звільнити митрополита Іларіона з кафедри Донецької єпархії та відправити його на спокій. Що означає це рішення для УПЦ?

Які таємниці про СПЖ вивідала СБУ через свого агента?

Днями співробітники СПЖ Андрій Овчаренко, Валерій Ступницький та Володимир Бобечко, а також священник Сергій Чертилін отримали звинувачувальні акти у справі про держзраду.

Три загадкові Синоди, чи що вирішили щодо УПЦ?

Цього тижня відбулися засідання трьох Синодів різних православних Церков – УПЦ, РПЦ і Фанара. Що ж вони вирішили щодо існування Церкви в Україні?