Гріхи, які не винесе земля

У неділю в Києві відбувся парад представників сексуальних меншин.

Він пройшов під акомпанемент сутичок супротивників ходи з поліцією, а також в умовах забезпечення безпрецедентної охорони для учасників заходу. Показово, що це не дуже сильно бентежить відповідних активістів. За їхніми словами, потрібно всього лише почекати кілька років, і проведення подібних заходів стане в Києві нормою.

Це твердження далеко не безневинне за своєю суттю. Для пояснення своєї думки наведу таке порівняння. Уявіть, що в елітній школі у деяких учнів через небажання боротися з власними лінощами спочатку пропав інтерес, а потім виникла і відраза до навчання. Замість того щоб просто чекати закінчення уроків, що вже стали нудними для них, діти починають всіляко розважатися: шуміти, голосно сміятися, кидатися зошитами, розмальовувати парти і так далі. На зауваження вчителя з боку порушників навчального процесу замість вибачень слідує жорстка реакція: «для нас це природно, у нас такі характери і темпераменти, інакше ми не вміємо». Більше того, через якийсь час відповідні учні починають систематично проводити паради по всій школі, вимагаючи від викладацького складу та інших учнів визнати їхнє право не тільки на ігнорування навчання, але й на хуліганську поведінку під час уроків. При цьому в рамках парадів ця поведінка всіляко демонструється і пропагується, що вносить серйозну спокусу в ряди школярів, особливо молодших класів, яким «свято непослуху» здається дуже веселим і забавним.

Як ви розумієте, у дирекції школи є два варіанти дій. Перший – визнати згадану поведінку неприпустимою і не дати зірвати хід навчального процесу. Другий – погодитися з тим, що це норма і всебічно забезпечувати можливість хуліганів вільно і безперешкодно вибрикувати під час уроків. Думаю, кожен з нас розуміє, що обрання другого варіанту неминуче позначиться на психологічному стані та якості освіти всіх без винятку учнів школи.

І ось тут виникає маса питань. Зокрема, наскільки взагалі правомірним є дотримання інтересів меншості за рахунок інтересів більшості? Чому саме природне відстоювання останньою своїх прав на «нормальне навчання» деякими силами подається як екстремізм та прояв якогось середньовічного фанатизму? І чому, не добившись права «хуліганити», відповідні «учні» не бажають на цьому зупинятися, вимагаючи все більше і більше нових «прав» і «преференцій»? У даному контексті досить показовим, наприклад, є той факт, що в країнах, які легалізували практику усиновлення дітей гомосексуальними парами, практично відразу ж почалося обговорення питання про легалізацію педофілії.

Адже все це далеко не жарти. Оскільки є гріхи, які не може винести земля: вона просто скидає з себе тих, хто їх вчиняє. Тому всім, хто любить свій народ і бажає йому довгого віку, необхідно пам'ятати наступні слова Старого заповіту: «А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно. Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами... І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот ... щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула народ, який перед вами... І ви будете додержувати наказів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постанов, що роблені перед вами, і не споганитеся ними. Я Господь, Бог ваш!» (Лев. 18:22-30).

Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви

АиФ

Читайте також

Чому такі різні життєві хрести у людей

27 вересня – день Воздвиження Животворящого Хреста Господнього.

Плоди виноградників наших сердець

Час земного життя Бог дав людині для того, щоб виноградний сік наших думок, почуттів і бажань, перебродивши із цукром Слова Божого, встиг перетворитися на те вино, яке питиме Христос у Своєму вічному і немеркнучому Царстві.

Що подарувати Божій Матері в Її День Народження?

21 вересня Церква святкує Різдво Божої Матері.

Що я маю зробити, або яким стати

Недільна проповідь неділі дванадцятої після П'ятидесятниці.

Іоанн Предтеча загинув через свою нетактовність

11 вересня – день пам'яті Іоанна Хрестителя, пророка і Предтечі Господнього.

Вміти прощати – головна умова спасіння

Недільна проповідь в одинадцяту Неділю після П'ятидесятниці.