УПЦ провела ювілейну акцію «Старість у радість»
Рано вранці група у складі 35 осіб виїхала до пансіонату від стін Києво-Печерської Лаври у комфортабельному автобусі, який щоразу виділяється з благословення її намісника митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла. З самого початку поїздки атмосфера панувала піднесена. І це попри те, що більшість у нашій групі їхала вперше, з бажанням особисто поділитися з людьми похилого віку теплом своїх сердець. Дорогою швидко перезнайомилися. Співробітник Місії, матушка Анна Ружицька розповіла про сам пансіонат та особливості спілкування з його підопічними. За її словами, в рамках акції «Старість у радість» волонтери намагаються відвідати якомога більше людей, щоб маленьке свято було в усіх, навіть у залишених та забутих. Але є й традиційні місця, які відвідуються обов'язково. Одне з них – це Козелецький геріатричний пансіонат. А підготовка до цієї поїздки почалася ще два місяці тому, коли «сімейний» відділ, як кажуть, «кинув клич» в соціальних мережах та закликав небайдужих приєднатися до цієї акції. Одночасно йшла робота зі збору подарунків: предметів першої необхідності, особистої гігієни, листівок із добрими побажаннями. Була й приємна новина: цього разу до ювілейної, десятої поїздки до волонтерів і священнослужителів приєдналася Міжнародна громадська організація «Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи». Вона була створена в 2009 році Жанною Кірпою, вдовою Героя України, видатного політичного і громадського діяча, людини, що на десятиліття випередив свою епоху.
Всі свої благодійні заходи, в тому числі і цей, організація проводить спільно з УПЦ під девізом «З Богом у серці». Представники Фонду на чолі з його керівником Анатолієм Палюхом приїхали до Козелецького геріатричного пансіонату своїм транспортом навіть раніше за основну групу, щоб приготувати для передачі бабусям і дідусям святкові пасхальні набори із солодощами.
Великий десант паломників тепло зустріли вже на території під час виходу з автобуса. З усього було видно, що на нас тут чекали із нетерпінням. Сам пансіонат розташований неподалік від Свято-Георгіївського жіночого монастиря, у мальовничому місці Чернігівщини.
Сьогодні тут проживають близько 200 осіб. В основному – це літні люди зі своєю нелегкою життєвою долею. Але є й більш молоді, які потрапили сюди після дитячих будинків та інтернатів з Одеси, Луганська, Харкова та Чернігова.
У їдальні пансіонату відбувся спільний святковий молебень, який очолив владика Пантелеімон. Його Високопреосвященство звернувся до всіх з вітальним словом та привітав з Великим святом Пасхи. Глава Місії побажав, щоб старість і хвороби не були для них важким випробуванням, адже Господь є доктором для душі і тіла усіх, хто до Нього звертається, та відгукується на їхні молитви.
Був і ще один дуже приємний урочистий момент. Владика Пантелеімон вручив баян одному з мешканців пансіонату, колишньому викладачу музики дідусю Володимиру. Його інструмент, на якому він постійно тут всіх розважав, на жаль, зламався. Про це дізналися співробітники Місії і привезли з собою інструмент, який пожертвувала старому вінницька родина.
Відтепер баян, який турботами співробітників Місії здійснив подорож з Вінниці до Києва і з Києва у Козелець, буде звучати на радість людей похилого віку в руках віртуозного музиканта.
Вогник пасхальної радості поширювався із великодніми і народними піснеспівами, які виконував академічний хор Київської духовної академії і семінарії з благословення владики-ректора митрополита Бориспільського та Броварського Антонія.
До присутніх зі словами великоднього привітання звернувся також Голова правління фонду імені Георгія Кірпи Анатолій Палюх. Він нагородив Главу Місії Орденом УПЦ та МГО «Фонд імені Георгія Миколайовича Кірпи» «За віру і службу» 1 ступеня.
Анатолій Володимирович зазначив також, що колектив Фонду із задоволенням прийняв пропозицію Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї приєднатися до цієї акції та приготував усім підопічним пансіонату святкові набори.
Архієпископ Пантелеімон та Анатолій Палюх разом із волонтерами вручили подарунки усім присутнім. Але було дуже помітно, що найбільше літні люди були раді приємному і душевному спілкуванню, у якому відчувають гострий дефіцит. За словами волонтерів, найголовніше, що їм вдається дати мешканцям пансіонату – це тепло своїх сердець. «Їм так важливо поговорити про наболіле, послухати історії з життя, та й свої – розповісти, – говорить киянка, волонтер Олександра. – Я вперше приїхала, дізналася про цю акцію з соціальних мереж. І мене вразило до глибини душі, що, перебуваючи в таких морально важких умовах, ці дідки і бабусі намагаються не падати духом, не впадають у відчай та не втрачають надії на краще. Господь допомагає. У них тут є молитовна кімната, вони туди ходять, моляться, дякують богу за все і радіють кожному прожитому дню. Часто бувають і в монастирі, який тут, поруч з пансіонатом. Я під великим враженням».
«Баба Люба», як вона себе назвала, родом з Чернігівської області, живе в пансіонаті ось вже 6 років. «Ми всі тут дуже вас чекали», – каже старенька, показуючи на вітальну листівку ручної роботи.
Ці листівки з теплими привітаннями для мешканців пансіонату ось уже третій рік поспіль готують вихованці київської школи-інтернату №11 для дітей-інвалідів.
Як розповіла волонтер нашої групи, вихователь цієї школи Наталія Макарчук, «Над цими листівками, які я привезла сьогодні, працював у повному складі 6 клас нашої школи, діти зі слабким зором, з ДЦП та іншими фізичними відхиленнями. У минулий наш приїзд на Різдво теж для старичків зробили, і ми привезли сюди дуже симпатичні листівки».
Серед подарунків порадували і фотографії, зроблені у минулий приїзд.
Преосвященний владика разом із волонтерами також відвідали тих літніх людей, які не в змозі пересуватися і які дуже чекали цього візиту. Заходили у приміщення тих, хто запрошував у гості. Зі своїми дорогими гостями люди ділилися наболілим, сердечно дякували за надану увагу і турботу. І ось що сказав журналісту СПЖ архієпископ Пантелеімон після завершення візиту.
«Христос Воскрес! Радість цього свята прийшла з тими, в чиїх серцях живе ця пасхальна радість – з волонтерами, з благодійним фондом імені Георгія Миколайовича Кірпи, для людей, котрі цієї радості трохи позбавлені. І в десятий раз Господь сподобив нас зробити цю добру справу для втілення тієї віри, яка поєднується з добрими справами на славу і честь воскреслого Христа для блага людей, для спасіння їхніх душ, для примноження в їхніх серцях надії, що вони не позбавлені милосердя людей, які живуть у світі за межами цього закладу. Сьогодні у ці стіни разом з Місією Синодальний відділ у справах сім'ї приїхали небайдужі люди, які відгукнулися на великодню акцію "Старість у радість", і вони сьогодні частинку свого тепла віддали цим знедоленим, одиноким людям. Ми вже зріднилися з цими людьми, раді їх бачити і чути, що вони під опікою колективу, всіх тих, хто про них піклується. Оскільки ці люди перебувають тут на схилі своїх років, хочу побажати тільки одного – щоб вони готували не просто себе до вічності перед Богом за своє життя, а щоб вони завжди перебували у вірі, любові і надії на те, щоб Господь не позбавив їх своєї милості. Це милість Божа, що поряд з цим інтернатом є монастир, де є чудотворна ікона Божої Матері, мощі великомученика Георгія Побідоносця, і цих людей також опікують священики, монахині, а матушка ігуменя дозволяє, щоб ці люди приходили на богослужіння, брали участь у житті церкви. Нехай сьогодні радість Пасхальна буде світлою, доброю, чистою для цих людей, а ми доклали ті зусилля, які мали докласти силою любові, силою бажання зробити добру справу для слави Божої, для слави воскреслого Христа і спасіння душ цих людей, які тут перебувають».
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.