«Арт-примирення»: Ми не повинні викреслювати цих людей з життя
Перший день був, швидше, днем спілкування та знайомства представників вищеназваних установ і організацій, які вирішили долучитися до обговорення і вирішення проблеми, на яку, чого гріха таїти, українське суспільство досить довго не звертало жодної уваги. І ось вже другий рік, як крига скресла. Один з гостей висловив думку, яку можна назвати головним меседжем проекту: «В'язниця – це дзеркало суспільства, і ставлення до засуджених – показник його зрілості та стабільності». Автор цих рядків на власні очі переконався: чимало з цих людей має великий творчий потенціал, на розкриття якого і націлені зусилля організаторів цього конкурсу. На стелажах уздовж стін залу розкладені конкурсні роботи у 3-х номінаціях.
Літературний жанр (поезія, проза), художній (малюнки, картини) і жанр «Зроблено руками» (вироби ручної роботи)
Конкурсні роботи надходили і поштою. Показово, що вперше на цьому конкурсі організатори отримали роботи з-за кордону – конкурсантами стали засуджені до довічного ув'язнення з Пенітенціарної установи №17 м. Резіно Республіки Молдова.
Кілька місяців знадобилося творчому колективу проекту, щоб об'їхати 18 колоній, де утримуються засуджені до довічного ув'язнення, і зібрати роботи для конкурсу.
Фестиваль стане завершальним етапом II Всеукраїнського конкурсу творчих робіт «Арт-примирення», який проводився серед засуджених до довічного ув'язнення в період з липня по грудень минулого року. Про це сказав, звертаючись до гостей фестивалю, один з його головних організаторів, голова Синодального відділу УПЦ з питань пастирської опіки пенітенціарної системи протоієрей Віктор Яценко. Він вже багато років духовно окормляє людей, які скоїли серйозні проступки у житті та опинились в ізоляції від суспільства. «Довічники, – сказав батюшка, – це, мабуть, найскладніша категорія в'язнів, яка щорічно збільшується на 50-70 осіб. У в'язниці вони обмежені практично в усьому, і головне – у спілкуванні. І хоча це не найкраща частина нашого суспільства, ми не повинні викреслювати цих людей з життя. Ми повинні принести їм хоча б іскру радості та надії».
Священик також зазначив, що вже стало доброю традицією присвячувати конкурсні заходи видатній особистості в нашій історії.
«От і в 2016 році, – сказав отець Віктор, – конкурс проходив в честь Іоанна Милостивого, патріарха Александрійського, діяльність його відноситься до VI століття. Доброчесність була супутницею його життя, за що святитель Іоанн був прозваний у народі Милостивим. Він говорив: «Той, хто сподівається на милосердя Боже, має бути, насамперед, сам милостивим до всіх».
Але, мабуть, основною рушійною силою проекту «Арт-примирення» стала громадська організація «Союз «Золотий вік України» та її президент, психолог-психоаналітик за професією, Яна Баранова.
«В реалізації цього проекту ми тісно співпрацюємо з Українською Православною Церквою. Він спрямований на допомогу людям розкаяним, людям, які прийшли до Бога, як правило, це відбувається саме у в'язниці. Вже вдруге проводиться цей фестиваль. Зараз в нас 102 учасника, минулого року було 86. Тож ростемо, розвиваємося, все більше до нас приєднується установ і організацій. Адже ми не тільки хочемо виявляти таланти у в'язницях. Через цей проект ми хочемо звернути увагу влади, громадськості і, звичайно, вас, журналістів, засоби масової інформації до проблем системи виконання покарань в Україні. І не тільки звернути увагу, але й допомогти у вирішенні цих проблем. Що, власне, зараз і робимо. Дуже рада, що на фестиваль прийшли представники Мін'юсту, молодіжних рухів, приїхали представники найбільш активних пенітенціарних установ – з Житомира, Чернігова та Кривого Рогу Дніпропетровської області. Змогли приїхати і дружини тих людей, які, відбуваючи покарання довічно, передали сюди свої роботи. Дружинам ми вручимо призи, адресовані їхнім чоловікам, і з цими мужніми жінками зустрінемося в один із днів фестивалю. У програмі також круглий стіл, де обговоримо міжнародний досвід роботи із засудженими, а ще буде концерт на різдвяну тему і філософський спектакль по А. Камю «Облоговий стан». В'язниця – це дзеркало суспільства, і ставлення до засуджених – показник зрілості та стабільності суспільства. Це наша проблема, від якої не можна відвертатися і яку потрібно вирішувати».
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.