Корупція в рядах «патріотів», або Як Філарет заробляє дивіденди

Представники Київського патріархату дуже полюбляють виступати проти корупції в державі та підтримувати різні антикорупційні ініціативи. Згадаймо заяви Філарета а-ля: «корупція для України страшніше агресії РФ і Путіна», «Синод вирішив тих, що дають та беруть хабарі, відлучати від святого причастя» і т. д.

Прагнення перемогти корупцію в нашій країні, звичайно, похвальне, однак є підозра, що Київський патріархат робить це виключно з метою піару, щоб завоювати симпатію у громадян України. Як УПЦ КП збирається боротись з корупцією, якщо він сам наскрізь просякнутий корупційним менталітетом? Посудіть самі.

Згадаймо нещодавню розмову з пранкером «Вованом», який представився мером Києва Віталієм Кличком. Псевдо-мер попросив «духовного лідера» українців підтримати проведення церемонії відкриття Євробачення в святині українського народу – Софії Київській, пообіцявши натомість свою підтримку Київському патріархату. Після останніх «чарівних слів» глава Київського патріархату одразу ж пожвавішав та почав торгуватись, виставивши свою «ціну» підтримки скандальної ініціативи: «Восьмий корпус в Михайлівському монастирі ... там знаходиться автокефальна церква ... вона там займає невелику ... ми хотіли б її звідти виселити. Цей Михайлівський монастир – академія наша духовна. Так ось там частину цієї будівлі займає автокефальна церква, ми хотіли б, щоб їм не продовжували договору, а передали це приміщення нам». У разі задоволення цього запиту Філарет обіцяє благословити учасників Євробачення і навіть виступити на сцені з «бородатою жінкою» Кончитою Вурст. Що це, як не корупційне діяння? Філарет прекрасно розуміє, що чиновник, по суті, погоджується на хабар за певні послуги. І заохочує його!

Ідемо далі. 19 лютого 2016 року тодішній міністр культури В'ячеслав Кириленко повідомив про передачу у користування трапезного храму музею-заповідника «Софія Київська» Київському патріархату. «Корупційний» мотив озвучив чиновник Мінкульту Андрій Юраш: саме ця релігійна організація «гідно» проявила себе на майдані під час революції 2014 року. Варто згадати, що В'ячеслав Анатолійович входить у Вищу Раду Київського Патріархату, тому й не дивно, чому він лобіює інтереси саме цієї релігійної структури. За «услугу» з Малою Софією його повторно обрано у Вищу Раду УПЦ КП. 13 травня 2016 року «Архієрейський Собор УПЦ КП» подякував усім, «хто особисто сприяв утвердженню рішення про надання храму Малої (Теплої) Софії для богослужінь Київському Патріархату». І тут також віддає корупційним «душком» – Manus manum lavat [1]. Київський патріархат забезпечує владі політичну підтримку, натомість отримує цілком відчутні матеріальні та нематеріальні дивіденди.

Навіть автокефали, які, напевно, не менше виступали на підтримку Майдану, стали вказувати на ненормальність такого вибіркового ставлення влади: «...хоча теперішня влада називає себе демократичною і європейською, проте вона не плекає загальноєвропейських моральних цінностей, оскільки нерівноцінно ставиться до своїх громадян в Україні, у тому числі і до християнських спільнот у ній».

Буквально кілька днів тому Філарет виступив на захист телеканалу «1+1». Це не виглядає вже чимось дивним, беручи до уваги згадані методи роботи Київського патріархату, адже саме цей медіаресурс допомагає «філаретівцям» інтерпретувати події релігійного життя України у вигідному для них руслі. Саме журналісти цього каналу неодноразово виливали порції «бруду» на адресу Української Православної Церкви, показували лише ті факти і події, які вигідні для певної релігійної конфесії, а саме Київського патріархату. Ось як Михайло Антонович висловив їм свою солідарність: «…ми підтримуємо канал «1+1»… якраз «1+1»відрізняється тим, що дає, з одного боку, правдиву інформацію, а з  другого боку, виховує телеглядачів в патріотичному дусі».

Навіть положення кримінального кодексу України Філарет інтерпретує на власний розсуд з однією метою – аби сподобатися «патріотам». Так, 31 грудня 2016 року в Білій Церкві Філарет побажав бійцям скандального батальйону «Торнадо» швидкого виходу на волю. Його не цікавив той факт, що саме ці особи, зі слів головного воєнного прокурора Анатолія Матіоса, були затримані за групове зґвалтування, а один з них за подібні дії був засуджений на 6 років. Михайло Антонович на це не звертає уваги, це для нього – не аргумент.

Взамін на підтримку націоналістів, він забезпечує їм приголомшливий піар: «Будемо молитися, щоб Господь Всемогутній визволив їх від цієї неволі... Вони сидять так само за Україну, як Петро Калнишевський...» Сміливо, чи не так, порівнювати судимих бандитів з нещодавно прославленим у лику святих Петром Калнишевським? Філарету байдуже, що органи військової прокуратури говорять про злочини, здійснені цими особами, це не хвилює очільника Київського патріархату. Якщо за Україну, то можна все... Якийсь дикий патріотизм, чи не так? Цікаво, як це поєднати з євангельським контекстом? Не сумніваюся, що в Київському патріархаті щось придумають. Головне – щоб не було непорозумінь з «патріотами», і там для цього підуть на все... У цьому ж ряду можна згадати і підтримку Філаретом «свободівця» Юрія Сиротюка, підозрюваного в організації заворушень під Верховною Радою у серпні 2015 року, що призвели до загибелі декількох нацгвардійців та завдали шкоди здоров'ю десятків людей. Ще б пак, адже «Свобода» активно підтримує Київський патріархат.

Політолог Кость Бондаренко так пояснив дії Філарета: «Що стосується клопотання патріарха Філарета про звільнення Сиротюка, то я б сказав, що цей його крок передбачуваний. Адже глава Київського патріархату завжди мав теплі стосунки з представниками «крайніх» політичних сил. У свій час він підтримував дружні стосунки з УНА-УНСО, «Братством» Дмитра Корчинського. Націоналізм Філарета і його союз з націоналістами продиктований тим, що він розуміє, що в його конфлікті з московським патріархатом і з руським православ'ям він може опиратися тільки на тих, хто буде його підтримувати системно і до кінця. В першу чергу мова йде про силові відбирання храмів Московського патріархату і залякування священиків цієї конфесії. Він зараз з тими, хто критично налаштований проти Росії, проти Московського патріархату, тому що розуміє, що його особиста «вендета» з російськими ієрархами може знайти підкріплення лише в середовищі ультраправих. Враховуючи те, що Філарет родом з Донецької області, я б навіть сказав, що він, як «справжній донецький», діє максимально прагматично і максимально послідовно».

Прихильникам Київського патріархату також варто замислитись, чому несподіваним чином було закрито кримінальну справу за фактом контрабанди і торгівлі гуманітаркою організацією, що входить до структури УПЦ КП? Ознайомившись з матеріалами справи, просто неможливо уявити, як її могли закрити. У списку знайдених товарів були такі, які аж ніяк не можна було уявити «гуманітаркою». Ми ні на що не натякаємо, але якщо б ця справа була пов'язана з ким-небудь з політиків, то Київський патріархат напевно б гнівно засудив подібну «ганьбу».

Корупційний характер має навіть підтримка Київським патріархатом Патріарха Варфоломія. У безлічі заяв глави УПЦ КП звучить один і той самий мотив – визнайте нас, і ми підтримаємо вашу будь-яку, навіть безрозумну, ініціативу. Питання віри, захисту Православ'я не цікавлять спікерів невизнаної церкви. Головне – отримати визнання, а все інше – не має значення.

Можна навести ще безліч прикладів корупційної логіки у «Комерційному патріархаті» – «співпраця» з місцевою владою з метою захоплення храмів, звільнення від податків, ведення бізнесу і т. д.

Ну що ж, Філарет і далі продовжує свою стратегічну лінію, яку розпочав ще зі славнозвісних 90-х: дружить з ким вигідно, підтримує кого вигідно, навіть якщо це суперечить нормам Церкви, а іноді і держави. Всі прекрасно пам'ятають дружбу Філарета з першим президентом Кравчуком, коли адміністрація глави держави ставала виключно на сторону новоутвореного Київського патріархату, який, як і сьогодні, фізично захоплював храми і будівлі Української Православної Церкви. Пам'ятаємо дружбу з бойовиками Корчинського, які хотіли силоміць захопити Свято-Успенську Києво-Печерську Лавру, які влаштовували погроми західних єпархій УПЦ. Пам'ятаємо таких персонажів, як Червоній, Скорик, Поровський, котрі силою створили політично-релігійний альянс «Київський патріархат». Саме вигода і власні дивіденди стають рушійною силою у виборі «дружби» Київського патріархату. Цікаво, а чи надовго вистачить такої дружби?

Чому парафіяни «патріотичної» церкви не звертають на це уваги? Якщо вони дійсно бажають перемоги над корупцією в країні, чому підтримують корупційні дії власних лідерів? Адже не буває «хорошої» корупції. І ще: чи не думають прихильники УПЦ КП, що боротьба з корупцією для їхніх духовних «поводирів» – всього лише прикриття, і вони ніколи не підуть проти влади – руки, яка їх годує? І Філарет, і Михайло Зінкевич, і Євстратій Зоря з готовністю закриють очі на «обдирання» та «обман» українців заради власного благополуччя.

Читайте також