Новорічні прикраси в Православному храмі: язичництво чи традиція?

Історично так склалося, що в кінці кожного року вся планета святкує новорічні і Різдвяні свята. Відчуття наближення таких свят приходить тоді, коли на прилавках магазинів, у торгових центрах, на вулицях міст і сіл появляються новорічні логотипи та іграшки. Не виключенням в період цих свят стає і православний храм, котрий прийнято теж прикрашати новорічними ялинками.

Та чи не суперечать цьому церковні канони та привила і чи доцільним є ставити ялинку у притворі чи біля іконостасу? Спробуємо розібратись.

Досліджуючи історичну символіку хвойних дерев, (ялини та сосни) стає відомим той факт, що вони мають глибоку давньовікову історію. В древньому Єгипті прийнято було прикрашати різні дерева в день настання нового року і приносити жертви своїм Богам. В язичницькі часи вважалося, що духи предків знаходяться в деревах. Особливими вважались вічно зелені дерева. Древні Германські племена прикрашали свої будинки в день сонячного рівностояння гілками хвої. У слов’янських племенах було прийнято біля ялини танцювати, співати та веселитись, щоб пробудити весняне тепло і сонце.

Точного історичного періоду не встановлено, коли ж саме ялинка стала вважатись новорічним деревом. Та вже починаючи з епохи середньовіччя дане дерево входить у широкий вжиток як світського, так і церковного суспільства.

Першу письмову згадку про Різдвяну ялинку ми відносимо до XVI ст. В німецькому місті Страсбург і бідняки, і багачі прикрашали ялини різнокольоровим папером, фруктами і солодощами. Поступово цю традицію перейняла і Великобританія, а згодом і вся Європа. У 1819 ялинка появляється в Угорщині, у 1820 – в Празі, у 1829 – в Скандинавії, у 1840 – в Російській імперії.

В деяких містах було прийнято ялинку не ставити, а вішати її на стелю вітками до низу, як символ драбини з неба, яка була спущена в день Різдва Христового. На Американський континент традиція зустрічати Різдво та Новий рік з ялинкою була завезена німецькими поселенцями, а також найманцями, які приймали участь у війні за незалежність.

На теренах Російської імперії запровадження ялинки як символу нового року було при Петрі І. В історичних документах ми знаходимо указ: «…нынъ отъ Рождества Христова доходитъ 1699 годъ, а будущаго Января съ 1 числа настанетъ новый 1700 годъ купно и новый столетный векъ и для того добраго и полезнаго дъла, указалъ Великій Государь впредь лъта счислять въ Приказахъ и во всякихъ делахъ и крепостяхъ писать съ нынешняго Января съ 1 числа отъ Рождества Христова 1700 года. А въ знакъ того добраго начинанія и новаго столътнаго века въ царствующемъ граде Москве, после должнаго благодаренія къ Богу и молебнаго пенія въ церкви и кому случится и въ дому своемъ, по большимъ и проезжимъ знатнымъ улицамъ знатнымъ людямъ и у домовъ нарочитыхъ духовнаго и мірскаго чина передъ вороты учинить некоторыя украшенія отъ древъ и ветвей сосновых, елевыхъ и можжевелевыхъ противъ образцовъ, каковы сделаны на Гостинъ дворе и у нижней аптеки, или кому как удобнее и пристойнее, смотря по месту и воротамъ, учинить возможно…»

Так традиція ставити ялинку плавно перейшла з католицизму та протестантизму в православну церкву. Хоча й в Священному писанні та канонах і нічого не сказано про звичай ставити на свято Різдва Ялинку, проте в церковній традиції саме цьому хвойному дереву був наданий релігійний символізм. Так, ялинка сприймається як образ дерева «пізнання добра та зла», під яким і розпочалась вся історія людства, а новорічні іграшки – символ забороненого плоду. Зірка,  котра зачасту ставиться на верхівці дерева, є символом Віфлеємської зірки, котра показувала шлях волхвам до новонародженого Бога. Свічі, які горять на ялинці, є символом померлих душ предків, що продовжують жити, адже вони є безсмертними.

Традиція прикрашати дерево на Різдво існує сьогодні у багатьох країнах світу. Так, жителі Мексики традиційно прикрашають пальму, у Новій Зеландії ставлять особливе для тієї місцевості дерево похуткалу, котре зацвітає на Різдво червоними квітами. У Шанхаї іграшки вішають на гілля іви та бамбуку. Зрозуміти, що настало Різдво у Ізраїлі, можна по прикрашених гілках кипарису. Африканці святкують, прикрашаючи дерева баобабу.

Щодо Православного храму, то він на час Різдвяних свят стає подібним тій печері, в якій народився Сам Господь Іісус Христос. У переважній більшості храмів у різдвяний період святців прийнято ставити вертепи із зображенням ікони Різдва Христового. Будь-яке хвойне дерево також є частиною такого символічного вертепу. Хвойне дерево є зеленим, а отже символізує вічне життя, котре було принесене з народженням Іісуса Христа.

З історії нам відомо, що хвойні дерева дуже часто використовувались і для будівництва самих храмів. Подарунки, які часто кладуться під ялинку, символізують дари волхвів, які прийшли поклонитися новонародженому младенцю. На верхівці прийнято ставити хрест або зображення Віфлеємської зірки, яка і привела волхвів до Христа.

На завершення слід сказати, що основою свята Різдва Христового є початок спасіння усього роду людського. Ми повинні пам'ятати, що Різдвяна ялинка може легко перетворитися в язичницьке дерево поклоніння, що прикрашатиме наш будинок. Без молитви, добрих справ і прославлення Господа ялинка стане атеїстичним атрибутом, яким вона була.

Читайте також

Вміти прощати – головна умова спасіння

Недільна проповідь в одинадцяту Неділю після П'ятидесятниці.

Віддання Успіння як нагадування про нашу смерть

Слово про пам'ять смертну.

Людина зовсім не «homo sapiens»

Проповідь до дня Божого творіння.

Про стиглість душі Божої Матері

Свято Успіння Богородиці дуже земне. Воно сповнене запахом зрілих плодів, теплом уже майже осіннього сонця і, звичайно ж, благодаттю любові Цариці Небесної. Це Її День народження.

Темрява Преображення

Чи бачили ви коли-небудь мозаїку Преображення Господнього, зображену в апсиді монастиря на Синаї? Ні? Подивіться. Окрім мистецької цінності, там багато цікавого.

Невдалий державний переворот

Недільна проповідь.