Coca-cola, Санта Клаус і корпоративи. До дискусії щодо дати святкування Різдва

З кожним роком Україні все більше нав’язують непритаманні способи мислення, мотивуючи ці нововведення проєвропейським курсом держави. Так, нещодавно український парламент почав процедуру розгляду законопроекту стосовно того, що 25 грудня буде вихідним днем. Нагадаю, що 25 грудня християни західного обряду та ряд Православних Церков святкують Різдво Христове.

Зауважу, що нічого не маю проти християн західного обряду, тому переконаний, що вони, так само як і православні, мають право на вихідний день у знакові для себе дні. Та і акцент в цій статті я хотів би зробити не на цьому. Привернуло увагу те, що у внутрішньо- і навколоцерковному середовищі останні два роки активно обговорюються дві теми: про святкування Різдва Христового 25 грудня «з усім цивілізованим світом…» та про те, аби відзначати Різдво 2 рази на рік – за православною і католицькою традиціями.

Хотілось би висловити свою думку з цього приводу, з надією на те, що вона стане в нагоді тим, хто ще не визначився з власною позицією з даного питання. Це справді актуально, оскільки, як би дивно це не звучало, в православних християн подібні маніпуляції щодо дня святкування Різдва Христового викликають досить неоднозначну реакцію.

Чи може Різдво Христове бути предметом прирікань?

В першу чергу потрібно однозначно визнати те, що ніхто не знає точної дати Різдва. Більше того, в фахових колах повним ходом йдуть спори про те, що світ відхилився навіть від року народження Месії. За підрахунками різних вчених, Іісус Христос народився в червні 7-го року за нашим літочисленням.

Що стосується різниці між святкуванням Різдва у християн західного та східного обрядів, – вся справа в тому, що перші користуються григоріанським календарем, останні – юліанським. Григоріанський календар називають також «новим стилем». Саме «новий стиль» є також актуальним для ряду Помісних Православних Церков світу.

Не можна точно сказати, чому деякі Православні Церкви відійшли від юліанського календаря, однак, скоріш за все, в основі цього лежить та ментальність, яка притаманна державам, на територіях яких вони знаходяться. І хоча в цих Церквах і досі залишається східна ідентичність, вплив західнохристиянської культури примушує йти на певні реформи, хоча би і в календарній сфері.

На моє глибоке переконання, зважаючи на всі вище наведені аргументи, дискусія навколо дати святкування Різдва Христового є абсолютно беззмістовною. По-перше, християни ані східного, ані західного обрядів не святкують Різдво навіть у відповідності до тієї пори року, в яку власне трапилась сама Подія.

По-друге, потрібно зважати на фактор традицій і адаптації людей до подібних аспектів. Якщо для православних християн, які живуть в західноєвропейському середовищі, перенесення дати Різдва на 25 грудня не стало великою проблемою, то християни східнослов’янського менталітету ставляться до подібних нововведень з пересторогою. Тому нав’язування подібної ініціативи на найвищому рівні однозначно буде сприйнято «в штики».

Таким чином виходить, що сама по собі дата Різдва Христового не може відстоюватись принципово, однак церковна традиція, яка притаманна тій чи іншій державі, повинна залишатись незмінною. І якщо на території колишньої Київської Русі Різдво незмінно святкується 7 січня, тоді немає сенсу намагатись заперечувати цей факт будь-якими нововведеннями. В першу чергу тому, що за будь-якою традицією стоять живі люди, яких в нашому випадку налічується дуже багато. Якби традиція нікому не була б потрібна і за неї ніхто б не тримався, тоді вона би зникла сама собою. Так, наприклад, як язичницькі гадання на святвечір чи в день пам’яті апостола Андрія, до яких вдаються все менше і менше людей.

«Qui prodest?», або Справжнє походження нових ініціатив

Найперше, що особисто мене насторожує в цій історії, це прагнення робити все «як в цивілізованому світі». Тобто йдеться не про справжні досягнення цивілізації, які є фундаментом суспільства, а про те, що зараз хочуть видавати за «цивілізований вибір».

Серед подібних «благ цивілізації» особисто я вбачаю банальну зміну полярностей сприйняття. Іншими словами, перенесення святкування Різдва Христового в Україні на 25 січня чи святкування Різдва за двома датами є одним з елементів глобалізаційних процесів, мета яких – підкорити та примусити мислити так, як цього хочеться ініціаторам глобалізації. Нас примушують називати чорне – білим, а біле – чорним.

Якщо замислитись, – для чого це взагалі потрібно? Яка проблема в тому, що в Україні споконвіку Різдво Христове святкується 7 січня? Ви бачите в цьому негатив? Я – ні. Проблеми немає, і її не було б, якби її не створювали на високому рівні, фактично вносячи в суспільство ще одну причину для розділення та суперечок.

На жаль, Україна поступово проходить цей процес, з року в рік змінюючи дати святкувань різноманітних свят. Наприклад, 9 травня. Кому заважало святкування Дня Перемоги над нацизмом саме в цей день? Хочу сказати, що на щастя ініціаторів цієї зміни, людей, які могли би їм заперечити в цій ситуації, залишилось дуже мало. Якби подібну ініціативу було би запропоновано років 20 тому, спротив був би шалений.

Сьогодні процес зміни дат святкувань державних свят називають «декомунізацією». Святкування Різдва Христового 7 січня деякі священики називають «дрімучим середньовіччям», закликаючи робити так, як в усьому «цивілізованому світі». А чи є в цьому потреба? Для чого? Щоб бути схожими на тих, хто за Бугом?

Особисто я не хочу ставати співучасником подібних «нововведень». Я не хочу робити так, «як в усьому світі». Чому? Тому, що цей «весь світ» ламає мою свідомість, мою самоідентичність. Змушує мене мовчати з приводу гей-парадів, називаючи це «толерантністю». Примушує визнавати евтаназію та право представників нетрадиційних орієнтацій всиновлювати дітей. «Цей світ» руйнує те, що для мене, як і для багатьох, цінне і близьке по духу. Те, чого в «тому світі» ніколи не зрозуміють, оскільки для них Різдво Христове – це Санта Клаус, «Кока Кола» та корпоративи. «Той світ» забув, на чию честь святкується Різдво, тому я не бажаю мати нічого спільного з «тим світом» в цьому плані.

Читайте також