Неканонічність в третій степені
Проте неканонічність лідера українських розкольників обумовлена не лише складнощами його взаємин із Москвою. Навіть зараз зберігаються підстави, які унеможливлюють визнання Філарета кліриком Єдиної Святої Соборної і Апостольської Православної Церкви.
Нагадаю, самозваний «патріарх Київський і всієї Русі-України» був позбавлений сану, а потім відлучений від Церкви рішенням Собору Руської Православної Церкви у зв'язку з його антицерковною діяльністю, у тому числі постійною підтримкою розкольницьких рухів в Сербії, Болгарії та інших країнах. Таким чином, піддання Філарета анафемі – не просто відповідь на внутрішні протиріччя в РПЦ, до якої належав бунтівний митрополит, і аж ніяк не змова Москви проти неугодного ієрарха. Цей крок був зроблений в інтересах всієї Церкви, і саме тому відлучення Філарета було підтримано всіма Помісними церквами.
Читайте також: Филарет як апологет глобального розколу в світовому православ'ї
Більш того, УПЦ КП і понині порушує канони Православної Церкви. Ось, наприклад, історія «митрополита» Паризького Михаїла (в миру – Філіп Лярош). З 1972 року входив до складу Православної Кафоличної Церкви Франції в юрисдикції Румунського Патріархату. У 1978 році перейшов в неканонічний грецький старостильный Авксентівський Синод. У 1987 році був знову прийнятий до Румунської Православної Церкви, але вже безпосередньо в її Західно-Європейську єпархію. У 1996 році Ляроша, зведеного до цього часу в сан протоієрея, знову потягнуло «наліво», і він приєднався до неканонічної «Православної Автономної Митрополії Західної Європи та Америки» («Священного Міланського Синоду»). Дана юрисдикція в 1990 році відокремилась від того ж Авксентівського Синоду, увійшла у спілкування з УПЦ в США, а потім в 1994 році пристала до УПЦ КП на правах автономії. Мабуть, єдиний приклад «вірності» Філіп Лярош явив у 1996 році, коли після розриву між «Міланським Синодом» і главою УПЦ КП Філаретом залишився з останнім. Пострижений у чернецтво з ім'ям Михаїл.
Згодом, як і глава «Міланського Синоду» Євлогій (Хесслер), робив спроби вийти з розколу і увійти у спілкування з Московським Патріархатом. Незважаючи на це, у 2014 році Синод УПЦ КП вирішив, що «у зв'язку з відсутністю свідоцтв про виключення або вихід преосвященного митрополита Михаїла (Лярош) з юрисдикції Київського Патріархату, встановити, що преосвященний Михаїл (Лярош), митрополит Паризький, належить до єпископату Української Православної Церкви Київського Патріархату».
За цим прикладом стає очевидно, що в юрисдикції «патріарха» Філарета є і ті, хто добре усвідомлює свій розкольницький статус. Ймовірно, саме тому такі «єпископи» готові кидатися в усі тяжкі, все більше і більше порушуючи канони Церкви. Так, до числа кліриків так званої Православної єпархії Парижа і всієї Франції (Київського патріархату) в сані митрофорного протоієрея був прийнятий відвертий сектант Петро Парво (Petru Parvu).
До цього він перебував у розкольницькій спільноті, що не має апостольського спадкоємства і очолювана «патріархом Європи Миколаєм». Як виявилось, самі віруючі так званої Православної єпархії Парижа і всієї Франції дуже стурбовані цим фактом, називають Петра Парво єретиком і не бажають приймати причастя з його рук, вважаючи звершувані ним Таїнства недійсними. Що вже говорити про те, як до цієї історії повинні поставитись представники канонічних автокефальних церков!
Як відомо, 12-е правило Св. Апостолів говорить: «Якщо хтось із кліру, чи мирянин, відлучений від церковного спілкування або недостойний для прийняття в клір, відійшовши, буде прийнятий в іншому місці без відпускної грамоти, нехай буде відлучений той хто прийняв, і кого він прийняв». Незважаючи на це, глава УПЦ КП Філарет не лише не вжив жодних заходів проти такої нерозбірливості свого Паризького «митрополита», але й сам співслужив з «протоієреєм» Петром. А отже, виникає питання: яким чином в Константинополі збираються виправдати такі неканонічні дії Філарета? Чи відомі ці факти членам спеціальної комісії Св.Синоду Вселенського патріархату і чи сповістять вони про них свого Предстоятеля? І які можуть бути наслідки для патріарха Варфоломія, якщо він все ж прийме під свій омофор главу українських розкольників, який тільки й робить, що поширює розкол, підтримує «вовків в овечих шкурах», і тим самим уводить необережних чад Православної Церкви від Христа?
Читайте також: Київський патріархат як інструмент для дестабілізації Православ'я
Читайте також
Одкровення Лотиша та психологія Іуди
Єдиний із братії Києво-Печерської лаври, хто зрадив Церкву, Авраамій Лотиш дав інтерв'ю каналу «Прямий». Психологія Іуди простежується дуже чітко.
Справа православних журналістів: стратити не можна помилувати
Солом'янський суд Києва усунув слідчого у справі православних журналістів і водночас, за клопотанням цього ж слідчого, продовжив арешт одному з них. Що відбувається?
Віктор Єленський: знищення рейтингу Зеленського руками друзів Порошенка
У цій статті ми розглянемо питання, як політика Віктора Єленського та представників Петра Порошенка впливала на ставлення влади до Української Православної Церкви.
Статус УПЦ сьогодні: про що говорять говоруни?
Архімандрит Кирил (Говорун) дав інтерв'ю, в якому озвучив позицію Фанара щодо ситуації в Україні. Має сенс розібратися, у чому вона полягає і в чому її неправда.
«Війна проти власного народу»: Філософ Баумейстер про тиск на УПЦ
Український філософ Андрій Баумейстер докладно розібрав багато проблемних сторін закону 8371 і дійшов висновку, що жодної користі для України він не принесе. Чому?
Віктор Єленський: шлях від атеїста до духовного наставництва президента
Глава ДЕСС був одним із тих, хто дуже інтенсивно просував закон 8371. Яку ж роль відіграє Єленський у сучасній Україні?