Що на нас чекає після смерті?
Насправді за статистикою, зі ста живих вмирає... сто. Всі ми смертні – це аксіома нашого існування. І прийде час, коли померти доведеться кожному з нас.
Що буде після смерті? І чи є вона, смерть? В принципі, всі релігії прагнуть відповісти на це питання. І практично для всіх з них відповідь на нього – головна і ключова. Але відповідають на нього по-різному. Причому слід зазначити, що відповідь залежить від того, як та чи інша релігія дивиться на життя. Для одних життя – це низка певних дій, головною метою яких є виконання боргу. В результаті після смерті людині обіцяють насолоду всіма можливими земними благами – від рясної їжі до різного роду утіх і розваг.
Для інших – краще не народитися взагалі. Тому що життя – це ланцюжок безперервних страждань, найбільшим з яких є смерть. Тому найкращий результат життя – піти в небуття, розчинитися у «божественному ніщо».
І тільки для християн життя – це прояв свободи, реалізація права вибору, спроба наслідувати тому, що веде до блага. Християнин під час земного життя проходить випробування, іспит на готовність жити вічно. Якщо тут, на землі, він не зміг жити з Христом у серці та помислах, то тим більше не зможе бути з Ним після своєї смерті. Для християнина смерть – це нагорода за правильно прожите життя. Це не кінець, а тільки початок. І блаженство, яке чекає на нього за порогом земного життя, незрівнянно ні з чим – це радість перебування в Тому, Хто є Джерелом всіх благ взагалі. Тому і не боїться християнин смерті, а готується як до найважливішої події у своєму існуванні. Тому що для нього, за апостолом Павлом, «життя – це Христос, а смерть – надбання».
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.