Що на нас чекає після смерті?

Якось до одного з університетів країни прийшов священик і задав питання студентам: «Як ви думаєте, яка, згідно зі статистикою, смертність серед живих?» В аудиторії на мить запанувала тиша, а потім пролунав несміливий голос: «70 Відсотків...»

Насправді за статистикою, зі ста живих вмирає... сто. Всі ми смертні – це аксіома нашого існування. І прийде час, коли померти доведеться кожному з нас.

Що буде після смерті? І чи є вона, смерть? В принципі, всі релігії прагнуть відповісти на це питання. І практично для всіх з них відповідь на нього – головна і ключова. Але відповідають на нього по-різному. Причому слід зазначити, що відповідь залежить від того, як та чи інша релігія дивиться на життя. Для одних життя – це низка певних дій, головною метою яких є виконання боргу. В результаті після смерті людині обіцяють насолоду всіма можливими земними благами – від рясної їжі до різного роду утіх і розваг.

Для інших – краще не народитися взагалі. Тому що життя – це ланцюжок безперервних страждань, найбільшим з яких є смерть. Тому найкращий результат життя – піти в небуття, розчинитися у «божественному ніщо».

І тільки для християн життя – це прояв свободи, реалізація права вибору, спроба наслідувати тому, що веде до блага. Християнин під час земного життя проходить випробування, іспит на готовність жити вічно. Якщо тут, на землі, він не зміг жити з Христом у серці та помислах, то тим більше не зможе бути з Ним після своєї смерті. Для християнина смерть – це нагорода за правильно прожите життя. Це не кінець, а тільки початок. І блаженство, яке чекає на нього за порогом земного життя, незрівнянно ні з чим – це радість перебування в Тому, Хто є Джерелом всіх благ взагалі. Тому і не боїться християнин смерті, а готується як до найважливішої події у своєму існуванні. Тому що для нього, за апостолом Павлом, «життя – це Христос, а смерть – надбання».

КПвУ

Читайте також

Вміти прощати – головна умова спасіння

Недільна проповідь в одинадцяту Неділю після П'ятидесятниці.

Віддання Успіння як нагадування про нашу смерть

Слово про пам'ять смертну.

Людина зовсім не «homo sapiens»

Проповідь до дня Божого творіння.

Про стиглість душі Божої Матері

Свято Успіння Богородиці дуже земне. Воно сповнене запахом зрілих плодів, теплом уже майже осіннього сонця і, звичайно ж, благодаттю любові Цариці Небесної. Це Її День народження.

Темрява Преображення

Чи бачили ви коли-небудь мозаїку Преображення Господнього, зображену в апсиді монастиря на Синаї? Ні? Подивіться. Окрім мистецької цінності, там багато цікавого.

Невдалий державний переворот

Недільна проповідь.