Ікона, перед якою і чоловіки плачуть: «Помічниця в пологах»
А ще до неї приходять із радістю. Щоправда, менше, бо така вже, напевне, людська натура – швидко забувати добро. Та ті, хто приходить, подовгу стоять біля неї. Хтось плаче, хтось вдивляється у лик і веде німий діалог, хтось примощує, схоже, найбільший букет, що тільки можна було знайти у квітковому магазині. При цьому всі посміхаються до неї, як до давньої знайомої чи до людини, яку знають не один десяток років і з якою пройшли Крим і Рим. А вона, не відводячи погляду, от уже більше сотні років дивиться на тих, хто приходить і просить. Дивиться, чує, допомагає.
В храмі чудотворний образ знаходиться з моменту його побудови. Достовірної інформації про те, звідки взялася ікона «Помічниця в пологах» у Свято-Воскресенському храмі Острога, немає, як невідомо, хто написав цей дивовижний образ, хто подарував його сюди. На більшості храмових ікон є дарчі написи чи записи у церковних книгах. А цю ікону, як пояснює протоієрей Віктор Земляний, настоятель Свято-Воскресенського храму, у 80-тих роках ХХ століття разом із Ахтирським образом Божої Матері (про нього ми вже розповідали читачам) знайшли на горищі під час прибирання.
– Це свідчить про особливе бажання вірян зберегти святиню у часи війни, розрухи та більшовицького гоніння, коли постраждало і зникло безслідно чимало чудотворних образів, – каже священик. – Ікона була старанно схована і знайшлася випадково, її хотіли зберегти для майбутніх поколінь, і це вдалося.
Отець настоятель розповідає, що в 2000-них роках ікону оглянули фахівці з іконописної майстерні Києво-Печерської Лаври і підтвердили, що це – однозначно оригінал.
– Такі ікони писалися близько 120 років тому, – переповідає священик слова архімандрита Іоанна, досвідченого майстра. – Її унікальність в тому, що на ній одночасно зображена Божа Матір із Богонемовлям, Яке народжується, і великомученик Пантелеймон. Подібних ікон досі майстри не зустрічали.
На острозькому образі Богоматір зображена у повний зріст із піднесеними в молитві руками і з Предвічним Немовлям на лоні. У Богородиці непокрита голова, волосся розпущене. Її руки притримують святительський омофор, на якому стоїть в мандорлі Немовля Христос. Він десницею благословляє, а ліву руку тримає на колінах. Написання фігури Спасителя підкреслює Його перебування в утробі Матері, де Слово-Логос стало плоттю, втілившись у благодатному череві Приснодіви. Поруч стоїть великомученик Пантелеймон, також у повний зріст. Ікона написана у теплих тонах, тому з нею контрастує насичено-блакитний фон обрамлення і золотисте різьблення зверху.
Знаменною для острожан стала дата 3 жовтня. Саме в цей день, за указом Священного Синоду, відзначається пам’ять ікони «Помічниця в родах». Як зазначається у церковних книгах, цього ж дня 1910 року Свято-Воскресенський храм міста Острог був освячений архієпископом Житомирським і Волинським Антонієм. Це підтверджує напис під кришкою престолу у вівтарі церкви, що виявили під час ремонтних робіт у 2011 році. Сталося це також 3 жовтня.
– Тому, – пояснює протоієрей Віктор Земляний, – коли усі ці факти співставили, стало зрозуміло, що цей образ є дуже особливим для нашого храму, на це є воля Божа. Втім, до того теж було відомо, що ця ікона – чудотворна. Завжди приїздили люди, служили молебні, розповідали про допомогу за молитвами перед іконою.
Священик розповідає, що за десять років його настоятельства у Свято-Воскресенському храмі були вже десятки випадків, коли за молитвами перед чудотворним образом Матері Божої Господь дарував Свою милість бездітним подружжям.
– Люди не мали дітей багато років, але їх віра була винагороджена. І траплялося це саме після молитв біля цієї ікони.
Зараз на іконі чимало прикрас і розкішна панагія. Про кожну із цих пожертв отець Віктор може розповісти, бо ж за кожною – історія конкретної сім’ї, а ще – радість народження нової людини. Історія віри, історія надії, історія любові. Панагія, наприклад – дарунок від родини, у якій кілька років після народження первістка не було дітей. Лікарі констатували, що пара цілком здорова, і якось у паломництві до Греції чоловік придбав панагію, щоб прикрасити нею чудотворний образ. Після молебню перед іконою пройшло небагато часу, як подружжя дізналося, що чекає хлопчика.
У сестри отця настоятеля, Марії, теж понад 5 років не було дітей. Почувши про чудотворну ікону, жінка уже наступного дня була в храмі і молилася. А рівно через рік народила довгоочікуване дитя.
– Ось уже цього року, – згадує отець Віктор Земляний, – до нас приїздила одна журналістка. З нею я був знайомий давно, але про їх сімейну проблему дізнався нещодавно: 10 років у них з чоловіком не було діток. Якось розповідав про наш храм, про чудотворні ікони і у розмові згадав про «Помічницю в родах». Вона спершу не повірила, а потім, уже як до останньої надії, приїхала в Острог, помолитися перед образом Богоматері. Ми служили молебень, а через три місяці у мене пролунав дзвінок із радісною новиною. Народилася дівчинка, Єва, я її хрестив.
Біля чудотворного образу приходять помолитися не тільки острожани – на молебні можна зустріти не лише жителів Рівненщини, а й сусідніх областей. Приїздять ті, хто хоче пізнати щастя материнства, приходять жінки вже при надії попросити допомоги в пологах. Та найтрепетніше видовище – коли біля образу Богоматері, схиливши коліна, стоять чоловіки. Плачуть, часом – мовчки моляться, хтось тримає за руку дружину, хтось приходить уже пост фактум, приносить квіти і служить подячний молебень.
Віряни Свято-Воскресенського храму Острога любовно називають цю ікону «наша помічниця». Багато років тому я уперше переступила поріг Свято-Воскресенського храму. Стояла трохи розгублена і не знала, куди спершу іти. Світлої пам’яті бабуся Галина, помітивши мій округлений стан, тихенько шепнула на вухо: «Піди, доцю, о-о-он туди, зліва біля солеї, бачиш? То для тебе». І я пішла. Молилась, пам’ятаю, недовго і невміло, але на серці було тепло, і чомусь хотілося плакати. Матір Божа, схоже, чула і ті незграбні молитви: зараз «Помічниця в пологах» – найулюбленіша ікона моєї Євгенії.
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.