Ми потребуємо близького заступництва перед Богом

Особливі молитовники землі вінницької: 14 вересня, в день церковного Новоліття, у Вінниці вдруге відзначався День пам'яті Собору Вінницьких святих.

Для православних вінничан це стало знаковою подією, оскільки лише рік тому, у 2015 році, за рішенням Священного Синоду вони знайшли молитовників перед Богом, безпосередньо пов'язаних з вінницької землею. Раніше тут не було своїх канонізованих подвижників.

Незважаючи на те, що свято Собору вінницьких святих відзначалось в робочий день, на урочисту Божественну літургію в Спасо-Преображенському кафедральному соборі зібралося близько двох тисяч віруючих. Богослужіння очолив митрополит Вінницький і Барський Симеон у співслужінні з єпископатом з декількох єпархій Української Православної Церкви та духовенства Вінницької єпархії. 


Під час Літургії була зведена особлива молитва за відновлення миру в Україні і припинення ворожнечі. По завершенні богослужіння відбувся молебень перед іконою Собору Вінницьких святих, написаною іконописцем і істориком Ростиславом Моцпаном до першого святкування Собору Вінницьких святих у минулому році.

У своєму архіпастирському слові митрополит Симеон привітав усіх із Днем пам'яті святих землі Вінницької та підкреслив, що ці сподвижники благочестя своїм служінням пов'язані з Вінниччиною, предстоять Престолу Божому і моляться за тих, хто живе на цій землі.


До Собору Вінницьких святих причислені 15 подвижників. Всі вони були в різний час канонізовані Церквою, а тепер їх пам'ять святкується і як вінницьких святих.

Історичний відділ Вінницької єпархії більше трьох років ретельно збирав інформацію про те, чому той чи інший святий має безпосереднє відношення до Вінниччині, а також шукав імена канонізованих раніше мучеників і сповідників, які служили або постраждали за Христа на вінницькій землі.

Спочатку було Поділля

Наприклад, преподобний Феофіл Київський, Христа ради юродивий, який народився на Вінниччині, у селі нині Козятинського району, яке зараз називається Комсомольське. Або Феодосій Чернігівський, відомий святий, народився в Хмельницькому районі Вінницької області.

Також вінницькими святими є і преподобний Антоній Печерський, засновник руського чернецтва, і Петро Могила. Ще до заснування Києво-Печерської Лаври преподобний Антоній заснував у 1013 році Лядовський монастир, розташований на території Вінницької області на кордоні з Молдовою.

А Петро Могила створив у 1632 році у Вінниці Братський Колегіум – таку ж академію, як у Києві. Колегіум тут проіснував сім років, до 1639 року, і за цей час у ньому було написано безліч серйозних наукових праць, три з яких досить широко відомі.

Тому, якщо б не міжконфесійні конфлікти того часу, які переросли у конфронтацію з місцевою владою, то, цілком можливо, що й у Вінниці була б своя Могилянська академія. Знайдені документи, що підтверджують присутність Петра Могили у Вінниці, з печаткою та його власноручним підписом.

Завжди пам'ятав і молився про свою вінницьку паству

Ще одним вінницьким святим став сповідник Амвросій (Полянський), канонізований в Росії. Спочатку цей святий був висвячений на архієпископа Вінницького і став першим єпископом, який приїхав на постійне місце у Вінницю (1918 р.). До владики Амвросія всі правлячі архієреї, навіть якщо носили титул Вінницьких і були вікаріями Подільської єпархії, жили в Шаргороді, Кам'янець-Подільському або навіть в Санкт-Петербурзі, а в саму Вінницю не доїжджали.

Коли святителя Амвросія заарештували, то спочатку повезли до Москви, потім був табір на Соловках, заслання до Уралу, Сибіру і Казахстану. Переправляючись через пустелю, він отримав сильні сонячні опіки і помер. Існує розповідь вже спочилого вінницького священика о. Євгена про те, що він відбував заслання в Казахстані разом з владикою Амвросієм, і той у нього на руках помер. І владика йому казав: «Я тут, батюшка, помру, а ти ще повернешся до Вінниці. І передай моїй вінницькій пастві, що я до останнього свого подиху завжди пам'ятав і молився про них».

Вони стали святими новомучениками

Священномученик Олександр (Петровський), архієпископ Харківський, був першим єпископом вже самостійної Вінницької кафедри, тобто вже не вікарієм. Він також жив у Вінниці, потім у Хмільнику, і навіть є фотографія владики з місцевим духовенством. Кілька років тому з Харкова до Вінниці привезли часточку мощей святого, і тепер вона перебуває у кафедральному соборі.

А священномученик Інокентій (Тихонов) був прославлений серед новомучеників і сповідників Слобідського краю – його канонізували у Харкові в 1993 році як місцевошанованого святого. Однак владика Інокентій був правлячим єпископом Вінницької єпархії, яка стала його останньою кафедрою – його розстріляли у Вінниці в 1937 році. Священний Синод УПЦ встановив окремий день пам'яті священномученика Інокентія (Тихонова) 29 листопада, з внесенням до церковного календаря як архієпископа Вінницького. Таким чином у Вінниці є святий – покровитель міста, єпархії та області в цілому.

Звичайно, багато хто з православних вінничан ще не звик до нового церковного свята. І багато в чому ставлення мирян до Дня пам'яті Собору вінницьких святих залежить від священиків, від їхнього духовного керівництва. Адже в нинішній складній ситуації в нашій країні всі ми потребуємо молитовників та заступників перед Богом.


Читайте також

Бідний Лазар: найкращий засіб порятунку від пекла

Недільна проповідь.

Що не досказно у притчі про сіяча

Недільна проповідь.

«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»

Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.

Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема

Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?

Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні

Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.

Зона – це світ померлого Бога

Недільна проповідь.