Повнота лику Апостольського…
Про повноту як одну з виключних характеристик Божественного Промисла у ділі спасіння людства говорить Священне Писання. Саме відновленням порушеної повноти Христових апостолів є сьогоднішня пам’ять апостола Матфія. Багато хто плутає його із Євангелістом Матфеєм, і насправді, ні про якого іншого апостола з 12-ти ми не знаємо так мало. Коли сталася подія зради Господа одним із найближчих апостолів Іудою Іскаріотом та після усього, що сталося за цим, чин апостольський не був у своїй Богом обраній повноті.
Після Вознесіння Господнього, коли наближались дні до Сходження Святого Духа, апостоли повернулись в Ієрусалим. Петро промовив: «Подобає скінчитися усьому, що предрік Дух святий про Іуду… І поставили двох: Іосифа названого Варсавою та Матфія, тоді, помолившись, промовили: …Господи… покажи того, кого обрав з цих двох прийняти жереб служіння апостольського, з якого випав Іуда, йти у місце своє. І, кинувши жереб, який випав на Матфія, який і став одним із дванадцяти апостолів» (Діяння 1;12-26).
Основним принципом у відборі кандидатів на пустуюче місце обов’язково було те, що кандидат мав бачити Господа Іісуса Христа при житті та бути безпосереднім свідком Його чудес і проповіді. Це єдине, що згадує Священне Писання про нього, інше ж дізнаємося із історії першохристиянської Церкви, яка каже нам про його проповідь і подвиги.
З раннього дитинства Матфій вивчав книги Біблії під керівництвом праведного Симеона Богоприїмця, і найбільш вірогідно, що події Стрітення Господнього наклали на нього свій позитивний відбиток та повністю забрали усякі сумніви щодо Боголюдини Христа. Зростаючи фізично і духовно, Матфій слідкував за проповіддю Христа і всіма подіями, які траплялись під час Його земного життя.
Після зішестя Святого Духа Матфій пішов проповідувати разом із Петром та Андрієм у Антіохію Сирійську. У Каппадокійських містах Тіан і Сіноп апостол був посаджений у в’язницю за Слово Боже, але чудом Божим він був визволений. Після цього він подорожував у Амасію, а також супроводжував апостола Андрія Первозванного у третій подорожі Едесом і Севастією, самостійно ж Матфій ходив із проповіддю у теперішню західну Грузію, де був посаджений у в’язницю, але знову чудом Божим був визволений. У в’язниці язичники змусили апостола випити отруту, від якої він мав осліпнути, але він не тільки залишився неушкодженим, а навпаки, зцілив інших в’язнів, які осліпли внаслідок дії цієї отрути. Отримавши свободу, апостол повернувся у Іудею, де і поніс головну частину свого подвигу, отримавши вінець мученика, як і всі інші апостоли.
Багато проповідуючи своїм співвітчизникам, він був знову ув’язнений. Первосвященик Анан, з подачі якого була звершена кара апостола Якова, першого єпископа Ієрусалимського, на синедріоні хулив Господа Іісуса Христа та по-всякому принижував християн, у відповідь на що перед всім зібранням апостол Матфій на основі Старого Завіту розкрив суть служіння Христа як Мессії, після чого його, звичайно ж, стратили. Сталося це у 63 році по Різдві Христовому.
Яким способом був страчений апостол, сказання істориків розходяться: одні кажуть, що його усікли мечем, інші – що, найбільш вірогідно, його було побито камінням, треті взагалі кажуть, що кончину свою прийняв він не в Ієрусалимі, а в Грузії, де проповідував.
Після Міланського едикту мощі Апостола Матфія були перенесені рівноапостольною Єленою на свою батьківщину у німецьке місто Трір, де почивають і до сьогодні.
Читайте також
Новомученики XX століття: священномученик Олександр Харківський
Він прийняв священний сан досить пізно, у 49 років, а його святительське служіння проходило у непрості 1930-ті роки. Але всього цього могло й не бути...
Розум у пеклі, а серце в Раю
Практичне богослов'я. Роздуми над формулою спасіння, даною Христом старцю Силуану.
Новомученики XX століття: священномученик Дамаскин Глухівський
Єпископ Глухівський Дамаскин (Цедрик) був розстріляний у 1937 р. За життя перебував в опозиції до митрополита Сергія (Страгородського), проте канонізований Церквою.
Про що говорить Апостол у свято Успіння Богородиці
Апостольське читання цього дня дивовижно і на перший погляд не логічно. Воно ніби зовсім не відноситься до сенсу свята. Втім, розкриваючи нам таємниці богослов'я.
Проєкт ПЦУ та Брестська унія: що було, те й буде
Проєкт ПЦУ: участь у ньому держави, мотиви та методи, все це дуже нагадує Брестську унію 1596 р. Можливо, і наслідки будуть подібними. Якими саме?