"Обителі Іллінської прикраса"

2016 рік — особливий для руського чернецтва на Афоні, адже тисячу років триває молитва в уділі Пресвятої Богородиці, спочатку за Русь, а потім і за країни, що утворилися на її основі.

З давніх часів на Афонській Горі існувало неписане правило, за яким вихідці із Російської частини імперії заселялися в Андріївський скит та Пантелеймонівський монастир, а вихідці з України селились переважно в Іллінському скиту та скиту «Чорний Вир». У відомій книзі «Великая стража», яка описує період розквіту вітчизняного чернецтва на Святій горі, між іншим говориться: «В Ильинском ските, в отличии от остальных наших обителей, монахи общались исключительно на Украинском языке и даже бранились между собой по- малорусски».

Таке негласне правило найбільш за все пов‘язано із засновниками цих обителей, тому що Іллінський скит та «Чорний Вир» були засновані запорізькими козаками. На відміну від «Чорного виру», історія якого ще буде довго і клопітливо вивчатися, історія не менш славного Іллінського скиту добре відома. Братство Іллінського скита відродило мало не назавжди втрачену Пантелеймонівську обитель «Старий Русік» та дало початок Андріївському скиту. В цьому році Пророко-Іллінський скит відзначає 260 років з моменту свого заснування преподобним Паїсієм Величковським, вихідцем з Полтавщини. Як і всі руські обителі, найбільшого розквіту скит досяг у кінці ХІХ – на поч. ХХ ст. Саме до цього періоду відноситься побудова величного соборного трьохпрестольного храму скита.


Панорама скиту. Афон

Часто так траплялось, що в період розквіту руського чернецтва грецькі монахи брали собі за духівників руських старців. У той час в Іллінському скиту сяяли своїми подвигами ієросхимонах Тихон и настоятель скиту архімандрит Гавриїл, нині прославлений у лику святих як преподобний Гавриїл Афонський. Нажаль, через недопущення грецькими монахами істориків для вивчення спадщини однієї з славетних руських обителей Святої Гори, зібрання святості подвижників Іллінського скиту у даний час неможливе.


Руські монахи Иллінського скиту. Фото кін. 19 ст.

Дитинство, юність, прибуття на Афон

Народився майбутній преподобний на Київщині у 1849 році. У дванадцять років осиротів, але за допомоги небайдужих людей юний Георгій отримав початкову освіту. Як кожну людину, вів Господь Георгія до чернечого подвигу. Тяжко захворівши, юнак дав обітницю по видужанні відвідати святі місця Києва. Паломництво стало ключовим етапом у плані відходу від світу та спрямуванні себе до чернецької аскези. Саме у цей час він вступає до Пантелеймонівського скиту у Феофанії та стає учнем настоятеля обителі, преподобного Воніфатія. Але в 1867 році юний послушник відправляється у паломництво до Святої Землі та святинь Афону, де і лишається у Іллінському скиту. Згодом його постригають у чернецтво з ім‘ям Гавриїл.

«Обителі Іллінської прикраса»

Через деякий час монах Гавриїл приймає рукопокладення у дияконський та ієрейський сани та призначається скарбничим і економом скиту. Потім отримує послух на настоятельство подвір‘я у Константинополі (Стамбулі). В 1887 році скитоначальник отець Паїсій за рішенням Святійшого Синоду отримує послух настоятельства в Ахтирському монастирі, і на його місце, вибором братії, ставиться ієромонах Гавриїл. Через деякий час Константинопольський патріарх Іоаким ІІІ підносить Гавриїла до сану архімандрита.


Отець Гавриїл

Отримавши важливий послух, отець-архімандрит найбільше піклувався про покращення стану обителі — саме при його правлінні був збудований вже згаданий нами величний собор, приведені в порядок корпуси, значно помножилось братство. Багато разів приїздив отець Гавриїл пароплавом у різні частини Росії із святинями скиту для збору пожертвувань на будівництво собору. Проте промислом Божим не судилось йому при житті побачити велич соборного храму. Під час однієї із подорожей, у місті Новоазовську, стан здоров‘я старця різко погіршився. 19 жовтня (за старим стилем) 1901 року, після причастя Святих Таїн, він відійшов до Господа. Похорон було звершено у нововідкритому подвір‘ї Одеси, де під склепом головного храму тіло старця було поховано.


Одеса. Подвір'я після спорудження

Доля скиту після смерті отця Гавриїла та прославлення у лику преподобних

Після смерті старця недовго благоденствували як Іллінський скит, так і Одеське подвір‘я. Першою афонських ченців сколихнула ім'ябожницька смута, через яку багато іноків було виселено з Афону до Росії у 1913 році. Потім була революція 1917 року, яка припинила існування Одеського подвір‘я та змусила багатьох Афонців, виселених на терени колишньої імперії, прийняти та випити чашу гонінь до дна. Хоча більшовицькі гоніння не зачепили гору Афон настільки, наскільки вони зачепили подвір‘я, але через політику союзу РСР мало хто мав можливість виїхати за кордон на постійне місце проживання, а про Святу Гору для поселення у руських обителях, які з часом почали занепадати, годі й казати.

Спочатку криза братії торкнулась Андріївського скиту, який після двадцяти років запустіння та розграфлення став грецьким, а згодом і Пантелеймоновського монастиря, який чудом Божим був врятований у своєму статусі руської обителі. Іллінський ж скит у 1992 році перейшов під розпорядження грецьких іноків, які володіють ним і по сьогоднішній день. Єдине, що нагадує (точніше сказати, на заздрість грекам, підло видає) про руське минуле обителі — це масивний іконостас, виготовлений у кращих зразках поч. ХХ ст., та слов‘янські надписи на іконах. Нажаль, як було вже згадано, грецькі насельники приховують під великою таємницею усе, що пов‘язане з минулим скиту: унікальні книги, документи та рукописи, які могли б пролити багато світла на історію руського чернецтва на Святій Горі. 


Одеса. Подвір'я. Сучасний вигляд

Що стосується Одеської обителі, то на початку 90-х років ХХ ст. храм повернули Православній Церкві, де у склепі, 22 липня 1994 року, знайшли мощі Афонського архімандрита. Після багатьох зцілень та чудес відбулось набуття чесного тіла та канонізація подвижника у лику місцешанованих святих Одеської єпархії, а згодом і загальноцерковне прославлення преподобного Гавриїла. По сьогоднішній день бережливо зберігаються реліквії Святої Гори, привезені ним до Одеси: ікона Богородиці «Млекопитательниця», частина Древа Хреста Господнього та стопа апостола Андрія Первозванного. 


Мощі прп. Гавриїла Афонського

Преподобний отче Гавриїле, моли Бога за нас!

Читайте також

Новомученики XX століття: священномученик Олександр Харківський

Він прийняв священний сан досить пізно, у 49 років, а його святительське служіння проходило у непрості 1930-ті роки. Але всього цього могло й не бути...

Притча: Так було вгодно Богу

Притча про те, що будь-яку ситуацію можна подивитися з іншого боку.

Розум у пеклі, а серце в Раю

Практичне богослов'я. Роздуми над формулою спасіння, даною Христом старцю Силуану.

Новомученики XX століття: священномученик Дамаскин Глухівський

Єпископ Глухівський Дамаскин (Цедрик) був розстріляний у 1937 р. За життя перебував в опозиції до митрополита Сергія (Страгородського), проте канонізований Церквою.

Про що говорить Апостол у свято Успіння Богородиці

Апостольське читання цього дня дивовижно і на перший погляд не логічно. Воно ніби зовсім не відноситься до сенсу свята. Втім, розкриваючи нам таємниці богослов'я.

Проєкт ПЦУ та Брестська унія: що було, те й буде

Проєкт ПЦУ: участь у ньому держави, мотиви та методи, все це дуже нагадує Брестську унію 1596 р. Можливо, і наслідки будуть подібними. Якими саме?