Кому заважає православна церква у Хмельницькому?

У Хмельницькому представники ВО «Свобода» та місцевої влади заважають будівництву православного храму. Православна громада понад 10 років виборювала право збудувати нову церкву на вулиці Чехова, неподалік від військового кладовища, поруч зі старим міським цвинтарем.

У 2003 році Хмельницька міська Спілка ветеранів Афганістану створила ініціативну групу, в яку увійшло десять афганців, православних християн. Ці ветерани війни стали церковною громадою, що запропонувала збудувати на вулиці Чехова храм великомученика Димитрія Солунського.

Ветерани Афганістану щороку, в лютому, в день річниці виведення радянських військ з Афганістану, приходять у храми Божі, аби пом’янути своїх загиблих побратимів та усіх солдат, які полягли у війнах. Тому вони хочуть мати свою церкву, як вони кажуть, військову, де б вшановувалася пам’ять захисників вітчизни.

Міська влада довго відкладала із виділенням земельної ділянки для будівництва православного храму, але нарешті, наприкінці 2010 року, депутати вирішили землю для церкви виділити. Міська Спілка ветеранів Афганістану придбала вагончик під капличку, митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній освятив землю та цей вагончик-капличку, і відтоді тут відбуваються богослужіння.

Ділянку навколо каплички розчистили від кущів та бур’янів – тепер тут не збираються наркомани та п’яниці, як раніше, адже вже дійшло до того, що жителі прилеглих будинків були змушені збудувати біля своїх осель бетонну огорожу, аби захиститися від непроханих гостей. На прохання православної громади, що молиться у капличці, міські комунальні служби почали краще доглядати за старим кладовищем.

Всі документи – проект храму, необхідні дозволи міських служб – належним чином оформлено. На всіх богослужіннях, а особливо недільних, тут молиться багато православних християн. Ці віряни вже зібрали значну частину коштів для будівництва нової церкви. Будівельні роботи мали от-от розпочатися.

Однак у середині січня невідомі зламали великий дерев’яний хрест біля каплички. Ялинку, що стояла поруч, перевернули. На капличці написали лайливі слова та звинувачення на адресу настоятеля – отця Івана Зінькевича. Він, мовляв, працює на користь ворожої держави – Росії.

5 лютого до отця Івана після богослужіння підійшла група людей, серед яких був депутат Хмельницької обласної ради (ВО "Свобода") Юрій Смаль. Він висловлював обурення про "експансію "руського міра" і відверто провокував на суперечку.

Свободівця підтримав Михайло Кривак, секретар нинішньої міської ради. Він висловився за те, що слід переглянути рішення про виділення землі під спорудження православного храму на цьому місці, наголосивши, що в обласному центрі достатньо церков Московського Патріархату.

Зараз у Хмельницькому діє 13 православних храмів і 2 каплички. Це значно більше, ніж у радянські часи, коли атеїзм був єдиною дозволеною релігією комуністів. Але ж усі ці церкви, у т. ч. і кафедральний собор Покрови Божої Матері, переповнені вірянами, особливо в неділю та у святкові дні. І православних християн, які часто ходять до храму, стає все більше, тож міська громада Української Православної Церкви будує нові культові споруди. Але не тільки їх. Вона будує навколо себе осередок справжнього православного способу життя.

Отець Іван, разом з віруючими, займається й благодійною діяльністю. Про це розповідають керівники закладів соціального захисту населення. Зокрема, Сергій Кирилюк, директор комунального соціально-медичного закладу "Меджибізький дитячий будинок-інтернат" розповідає: "Отець Іван разом із прихожанами церкви, де він править, впродовж трьох останніх років постійно допомагає нашому інтернату. Ця церковна громада купує одяг, взуття, постільну білизну для підопічних інтернату, а на другому поверсі нашого приміщення збудували маленьку капличку, де моляться хворі діти".

Анатолій Юрченко, директор Хмельницького міського центру реабілітації змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів із розумовою відсталістю ("Школа життя") додає: "Отець Іван часто приходить до нас, на всі релігійні свята у нас буває. На Великдень обов’язково приносить пасочки дітям. Ніколи не відмовляє у наших проханнях чимось допомогти, а нещодавно купив стільчики у їдальню для наших найменших підопічних. Це надзвичайно добра, чуйна людина".

Ось таку "експансію "руського міра" у наше життя" проводить священик Української Православної Церкви Іван Зінькевич. Його служіння Богу вже давно оцінили віряни, бо не в одній церкві він правив. Жителі Віньковеччини також добре знають цього духовного отця і згадують його добрим словом.

Що ж до тих, хто вважає, що місце для будівництва Свято-Дмитрівського храму вибрано невдало, то нагадаємо їм деякі історичні факти. В часи богоборчих гонінь від більшовиків, у 1936-38 роках, коли в Проскурові було закрито Свято-Різдво-Богородичний собор, духовенство і клір кафедрального собору відправляли богослужіння у цвинтарній капличці на православному кладовищі, що на вулиці Кам’янецькій, поруч із місцем, де сьогодні хочуть збудувати Свято-Дмитрівський храм. Отож православна громада там існує щонайменше 80 років.

Сьогодні до міської ради на розгляд надійшло три петиції. Перша – від релігійної громади міста Хмельницького Хмельницької єпархії УПЦ із проханням не чинити перешкод у будівництві Свято-Дмитрівського храму УПЦ на вулиці Чехова, 48. Адже це будівництво ініційоване православними християнами та Хмельницькою міською Спілкою ветеранів війни в Афганістані для проведення богослужінь, зокрема, молебнів за здоров'я військових, та поминальних служб за загиблими учасниками бойових дій на сході України. За кілька днів цю петицію підписали 534 прихожани православних храмів Хмельницького.

Друга петиція – про порозуміння між римо-католиками та православними Хмельницького навколо будівництва Свято-Дмитрівського храму УПЦ. Римо-католики пропонують вирішити питання будівництва храму так: надати православним християнам місце для будівництва Свято-Дмитрівського храму поруч, але не на території міського кладовища, а римо-католицькій громаді дати можливість реставрувати кладовище і доглядати за ним. Вони також пропонують зберегти православну капличку і поруч збудувати римо-католицьку капличку, а на завершення досягнення консенсусу провести екуменічну хресну ходу християн РКЦ та УПЦ. Ця петиція зібрала значно менше підписів.

І третя петиція – від тих (їх знайшлося значно менше, ніж православних вірян), хто хоче, щоб міська рада заборонила будувати церкву на старому кладовищі та відмінила рішення попередньої Хмельницької міської ради, за яким видано дозвіл на це будівництво.

Кому ж може заважати Православна Церква та її храми? Таких людей, на жаль, вистачає; серед них і ті, хто уособлює її з образом так званого ворога-москаля, забуваючи, що УПЦ від Росії ні в чому не залежить. Ще в 1990 році вона отримала незалежність і повну самостійність в управлінні та є єдиною канонічною Православною церквою в Україні, тобто такою, що перебуває в єдності зі Світовим Православ’ям. А її Предстоятель, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, неодноразово наголошував, що священство і клір Української Православної Церкви будує не "руський мір" і не український мир, а мир Божий.

Читайте також