З Днем народження Церкви Христової, Яку ви захищаєте
Ми скрізь бачили у вас плоди Духа Святого «любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віру, кротість…», але й ми бачили вашу біль.
Дорогі брати і сестри! Шановні друзі!
Вітаю всіх вас з Днем Святої Троїці, з Днем сходження Святого Духа на апостолів!
Сьогоднішнє свято є Днем народження Церкви, тому що після сходження Святого Духа апостоли перестали боятися, вони отримали благодатну силу, дерзновення, сміливість проповідувати Євангеліє. І сьогодні в Україні Господь нам особливо показує, щО таке Церква.
Церква – це не стільки матеріальні стіни, скільки люди, які вірять в Господа Ісуса Христа і мають священнослужителів, які ведуть своє преємство від апостолів. Зверніть увагу, що Дух Святий зійшов не на храм Єрусалимський, не на бездушні стіни, а на живих людей, на 12 апостолів, які були разом зібрані в Сіонській горниці. Іншими словами, апостоли перебували в якомусь помешканні, або говорячи сучасною мовою в якійсь квартирі в Єрусалимі, де знаходилися «страха ради иудейска». Вони боялися. Але коли Святий Дух зійшов на них, то вони перестали боятися й сміливо вийшли на проповідь.
І сьогодні я хочу особливо привітати ті общини нашої Церкви, які втратили храми, але які служать в сільських хатах та інших пристосованих приміщеннях. Образно кажучи, в «Сіонських горницях». Тиждень тому ми разом з гостем з Кіпрської Православної Церкви архімандритом Нектарієм відвідали 12 таких громад в Західній Україні. Ми служили та молилися в таких хатах-храмах, в таких «Сіонських горницях», і ми відчували велику благодать і особливу присутність Святого Духа там.
Мені здається, що це сьогоднішнє свято ви – дорогі брати і сестри, головним чином з Західної України, але й не тільки, тобто всі, які молитеся в таких сільських хатинах, святкуєте і відчуваєте найбільше. Адже Дух Святий сходить на людей, Дух Святий не сходить на стіни. І ми відчували благодать Духа Святого, коли служили в хатині в с. Копитів, коли відвідували вас в селі Курозвани, Мнишин, П’ятигори, Розваж – це все на Рівненщині, коли були з вами в селах Нуйно, Брониця, Раків Ліс, коли молилися з вами в Матвіївцях, Дедеркалах, Людвищах, і в Розтоках, що на Тернопільщині.
Ми скрізь бачили у вас плоди Духа Святого «любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віру, кротість…» (Гал. 5:22), але й ми бачили вашу біль. Біль від несправедливості, біль від втрати храму, біль від пережитої вами агресії від ваших близьких та родичів, знайомих чи односельчан. Разом з тим, ми не бачили у вас злоби й агресії. Ви вчинили по-християнськи, відійшовши в сторону, і продовживши молитовне і літургічне життя в катакомбах, як перші християни. Отець Нектарій, повертаючись до Києва, сказав по телефону своєму владиці: «Владика, я пережив першохристиянські обставини й відчуття!». І це прекрасно. Біль пройде, а плоди Духа залишаться. В якихось селах вам повернуть храми, а в якихось ні, на жаль. Десь вам прийдеться будувати нові храми, і ви це зробите з допомогою Божою.
Господь попустив вам ці випробування і ви повинні не лише думати про причини, аналізувати минуле, думати про те, чому так сталося. Але й про мету, про майбутнє. Тобто, а для чого це все сталося? До чого це все має привести? Яка мета, яка ціль всього цього? Що Господь вам і нам цим хоче сказати?
Іншими словами треба не стільки думати про причини, скільки про ціль, про майбутні результати. А вони вже є. Ви стали великими духовними сім’ями, ви стали справжніми, а не формальними, братами і сестрами у Христі, ви допомагаєте одним одному в щоденному житті, ви зріднилися, ваші парафії стали «парафіями сімейного типу», як висловився один з ваших священиків.
Цього всього не було б, якби ви не пережили тих страждань, принижень та випробувань, які ви пережили. Знайте, що після Великої П’ятниці завжди буває Воскресіння, Пасха. А потім і П’ятидесятниця. Зі святом всіх вас, наші дорогі страждаючі християни! З Днем народження Церкви Христової, Яку ви захищаєте і Якій ви зберігаєте вірність!
