В нашій державі зазнає утисків одна конфесія – УПЦ
Про зустріч Президента Петра Порошенка з членами Всеукраїнської Ради Церков
Дорогие мои, Христос посреди нас!
21.03.19 пройшла зустріч Президента Петра Порошенка з членами Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій.
За словами Глави держави, нині на території іншої країни зазнають утисків представники різних релігійних організацій. Але навіщо дивитися на інших, коли насамперед потрібно відповідати за себе.
В нашій державі зазнає утисків одна конфесія – Українська Православна Церква, яка є найбільшою релігійною спільнотою країни. Невже пану Президенту невідомо про кримінальне переслідування духовенства УПЦ? А які гарантії Він дає єпископу Гедеону, якого вигнали з України? А силові захоплення храмів, зухвале порушення законодавства про релігійні громади (того ж закону 4128-д), неправомірне втручання представників влади, які належать до його владної вертикалі, в церковні справи, залякування бізнесменів, які допомагають храмам, та інші правопорушення – це теж все проходить в рамках Конституції, гарантом якої він себе називає? Питання, звісно, риторичне. Однак так чи інакше все згадане вище досить чітко та однозначно ілюструє те, що зараз відбувається із релігійною свободою в Україні.
На прикладі висловлювань на адресу УПЦ, відношення до новоствореної та невизнаної Православним світом організації, топ-менеджери якої постійно супроводжують Президента в передвиборчих турах, зухвалої поведінки чиновників, насамперед з Мінкульту – можна побачити, що таке державна церква і якою дискримінаційною може бути ситуація із дотриманням релігійних прав і свобод громадян при цьому; що таке утиски і переслідування лише за те, що ти належиш не до новоствореної квазі-церковної структури. Відповідні проблеми стали вже настільки очевидними, що й міжнародні організації, наприклад, такі як ООН та ОБСЄ, засвідчили численні факти порушень прав представників УПЦ. Але шановний пан Президент чомусь цього не помічає. Звісно набагато легше кивати на інших, однак це не вихід, а втеча від реальності. Оскільки кожний має і буде відповідати за себе, а не когось ззовні.
