Не треба людей Київської Русі вчити молитись Богові!
Не треба нас вчити Господній Молитві - не на добре то є таке навчання примусове...
Не примушуйте мене відрікатись моєї Віри, моєї Церкви, моєї Батьківщини! Не примушуйте - не вдасться.
Я народився в місті Дніпродзержинськ (нині - Кам'янське, як і було колись) і в цьому місті я вчився, працював на металургійному заводі на користь своєї Батьківщини, і донині тут, і сподіваюсь, що саме тут Господь надасть притулок і моєму грішному тілу.
Найспівучишу в Світі українську мову я опанував не в місті, а в селі у бабусі з дідусем на теренах вільної Таврії, де фахово літературній мові мене по-родинному довчала тітонька- вчитель української мови та літератури в тому ж селі на Херсонщині.
Я не знав і знати не міг тієї субкультури, яка притаманна мешканцям Карпат чи Поділля, але я ніколи і не намагався повчати когось своїми уподобаннями - живуть собі так люди, чому я мушу їх повчати!
Тепер же мене чомусь хтось вирішив вчити, як я маю почати життя в свої 58 років, як я маю перевчити своїх дітей та онуків любити Україну не так, як вчили мене...
Я люблю свою мову, але не вважаю за дійсну мову із вкрапленням польської чи угорської. Так я вважаю і не нев'язую говорити, як сам: "понедІлок" замість "понЕділок". Чи від того наголосу патріотизм міцніший?
В мене є Церква, в якій мене, моїх дідусів і бабусь, батьків моїх, друзів, хрестили і я в якій лишаюсь!
Мене не виховували в польській культурній традиції - так мене за те варто за грати запроторити чи вбити?
Я був і буду прихильником Київської Русі і завжди стверджував, що Київ - Хрещенська купіль, а не Москва чи Стамбул.
Зі Стамбулу в 988 році лише приїхали священики, а не на човнах повіз Князь Володимир в Костянтинопіль висвячувати руських слов'ян. Стамбул тоді був лише провідником Божої Волі і ми за ту роботу йому маємо бути вдячні довічно, але не бути йому довічними холопами.
Чому слід Стамбул вважати лише провідником Волі Божої? Все - просто! Дуже просто...
Святий Апостол Андрій, пройшовши до пагорбів майбутнього Київа, доречі, повз мої улюблені, нинішні Херсонщину та Єкатеринославщину, та на тих пагорбах сповістив своїм побратимам і Світові Божу Волю про майбутнє Києва: “На цих горах засяє Благодать Божа і буде великий град, і багато церков буде побудовано “.
Ми маємо свою вільну в адмініструванні та господарюванні Канонічну Церкву на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм, а як комусь бажано утворити ще щось, то до чого наша Церква?
Так саме, як і не треба залякувати громадян України, начебто нинішне ім'я УПЦ скасують можновладці і прикрутять табличку "російська церква". Так не буде і безліч прихильників УПЦ в ній же й лишаться, а як вижене влада нас із храмів - то таке нахабство віруючим не стане дивним.
Намагання силоміць зігнати вірян УПЦ в "церквотабір" - прикра помилка світської влади.
Сьогодення - не Недільна школа для переорієнтації Віри цілком свідомих духовно людей і не час, коли можливо приховати злочини проти людей і Бога.
Не треба людей Київської Русі вчити молитись Богові! Ми здавна то знаємо, як робити!
Ось теперь, дякувати Богові і тим, хто нас ненавидить, пробуджуємось і в церкви заради соборної молитви та стояння довкола Чаши Христової швидшаємо.
Люди - вільні! Хто куди бажає, туди й рушає.
Не уставами ми маємо мірятись, в кого умніший, сучасніший чи древніший, а маємо стверджувати наше споконвічне Християнство Вірою, Любов'ю та Надією, Вірою, яку дав Господь через Первозванного Апостола Андрія, а не через греків із тодішнього Царграду, які самі себе запропонували в якості "обраних богоносців"!
Ні, не треба нас вчити Господній Молитві - не на добре то є таке навчання примусове...
