В покаянні спасіння, братики, в покаянні!
Не спасе нас ні вишиванка, ні вигідний патріотизм, ні заборона огляду ЧМ по футболу. Ми прийняли язичницькі звичаї і цим зрадили матір Церкву.
Друзі, я один, хто не розуміє, що відбувається??? На годиннику 23:35, смт Мізоч, з парку лунає музика, закінчується святкування, п’яні воплі лунають з бару, який неподалік, та і не тільки з бару, гуде вся центральна вулиця. В селищі святкують Купалу.
Як би то і все добре, свято та й годі, народні гуляння, нічого поганого, рятуємо народні звичаї.
Гуляння, гуляння, ну і що, що в православних піст (про Православ’я згадуєм тільки в гризні за Томос, а ще щоб пообзивати попів УПЦ москалями, вони ж не патріоти), що Церква засуджує святкування Купала, яке призводить до ідолопоклонства, до гріха, і як наслідок – втрата надії на спасіння.
Оголошено жалобу губернатором, ну і що, пройшло декілька днів, вже загиблих на полігоні, напевно, похоронили. В країні війна, ну і що, вона далеко, це ж тільки гуляння на Купалу, народний звичай. Але хто її відчув (війну), окрім батьків та рідних двох односельців, які загинули, та тих, хто воював і, повернувшись, вже стали забуті.
Шкода, що ми прийняли язичницькі звичаї і цим зрадили матір Церкву. Шкода, що ми звикли до війни і цим зрадили батьківщину. Шкода, що ми звикли, що щодня хтось гине на війні, і цим зрадили Героїв. Шкода, друзі, але ми вже зрадили самих себе.
Не спасе нас ні вишиванка, ні вигідний патріотизм, ні заборона огляду ЧМ по футболу, ні заборона шансону і ще багато пустих ні... не спасе Україну. Не там зрада.
В ПОКАЯННІ спасіння, братики, в ПОКАЯННІ!!!
П.С. Звичайно, не будую свою позицію проти народних гулянь, вміння веселитися, вміння підтримувати народні звичаї, організаторських здібностей, та для усього свій час, час розкидати каміння та час його збирати...
