Діагноз і наслідки подій в Коломиї

   Щодо подій в Коломиї. Діагноз і наслідки.
  Рейдерське захоплення православного храму в Коломиї, і все те, що до сьогодні там відбувається, - стратегічна помилка і стратегічний програш УГКЦ в цілому і її керівництва зокрема.
    Це відвертий, нічим не прикритий розбій. Якщо представники "УПЦ КП" свої захоплення наших храмів намагаються прикрити хоч якоюсь видимістю законності, влаштовуючи незаконні "референдуми", голосування села і т. п., то в даному випадку ми є очевидцями відвертого, нічим не прикритого безчинства і беззаконня, оскільки вся юридична складова повністю на стороні УПЦ.
   А тому, всі дії уніатів в Коломиї слід охарактеризувати наступним чином:
1. Це не по-християнськи,
2. Це протизаконно, тобто це є грубим порушенням законів України,
3. Це не відповідає європейським цінностям та міжнародним нормам права,
4. Держава зобов’язана просто припинити триваюче правопорушення. Держава має виконувати закони, нею ж самою написані. Державна влада має виконувати свої функції, а не спостерігати за тим беззаконням, що діється. Монополія на застосування сили належить державі. І держава має показати, що вона держава.

   Вирішення проблеми вбачаю виключно в юридичній сфері. Ну, не можна просто так забрати храм або будь-яке майно тільки тому, що комусь так захотілося.
    Прикро бачити такі дії зі сторони греко-католиків особливо після того, як вони ще недавно нас неофіційно просили сприяти визволенню їхніх кліриків на сході України з полону бойовиків, просили сприяти їхнім священикам безперешкодно звершувати свої богослужіння в регіоні, де йде війна, і ми в межах можливостей, як християни, неформально намагалися їм допомогти. Ми не забрали жодного їхнього храму на сході, хоча такі "пропозиції" нам поступали, ми не створили жодної проблеми для їхніх священиків там. Я вже не згадую про низку храмів, які УГКЦ, користуючись політичною ситуацією, відкрила за останній час в центральних, східних і південних областях, де їх ніколи раніше не було, а саме в Одесі, Харкові, Кропивницькому, Кременчузі та ін. Натомість ми отримали таку "вдячність". Так що, неприємний осад на серці залишився. А може це на краще? Нарешті маски зняті?
    Окрім того, дії уніатських капеланів знівелювали всю поверхово миролюбну екуменічну риторику, яку артикулював до цих пір предстоятель УГКЦ вл. Святослав Шевчук. До захоплення нашого храму в Коломиї протягом останніх трьох напружених років УГКЦ, на відміну від агресивних розкольників з «УПЦ КП», вела себе досить стримано, і ми цінували таку поведінку. На фоні дій прихильників «Київського патріархату» така їхня поведінка викликАла повагу і навіть певний елемент довіри. Тепер з нашого боку до УГКЦ втрачені ті елементи поваги й довіри, які ще подекуди були серед окремих членів нашої Церкви. Прикро, що УГКЦ схиляється до шляху «УПЦ КП». Коломия руйнує імідж УГКЦ як зовнішньо порядної конфесії. Гріш ціна всім розмовам про єдність, про "сопричастя" між православними і греко-католиками, про єдину "помісну церкву", про київську церкву і т. п. Ці ідеї й до того сприймалися досить стримано, а тепер все це Коломия помножила на нуль. Окрім того, захоплення православного храму в Коломиї створило ще одну проблему в глобальному православно-католицькому діалозі, який наразі розвивається. Коротко кажучи, для УГКЦ тут програші на всіх фронтах.
    Чи вартий один храм всіх цих втрат? Чи переможе здоровий глузд, взаємна повага і закон? Час покаже.
P. S. Це все на мою думку.