"Ми повинні усе звіряти із Законом Божим": проповідь митрополита Онуфрія у Свято-Аннинському монастирі
Проповідь Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія у день пам'яті святих мучеників Маккавеїв в Свято-Аннинскому монастирі.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Сьогодні, дорогі браття і сестри, перший день Успенського посту. Сьогодні Свята Церква виносить для поклоніння святий Животворящий Хрест, на якому було звершене спасіння людини. І сьогодні Свята Церква згадує святих мучеників Маккавейських, їх матір Соломонію та вчителя Єлеазара.
Церкву заснував Господь і Церква має одну мету - підготувати людину до вічності. Коли Спасителя взяли під варту, коли він ще проповідував на землі, то Спаситель відповів тим хто його допитував: «Моє царство не від цього світу». Тобто те Царство, з якого прийшов на землю Господь, і яке він нам відкрив і зробив для нас доступним, являється не земним царством, а Царством на небі.
Людина на землі може жити в різних економічних, політичних, соціальних умовах. Але кожна людина, при яких умовах вона б не жила, має кінець свого життя і повинна перейти в вічність. І де б вона не жила, вона повинна пам’ятати, що вона на землі є короткочасний гість і що людину чекає вічне життя на небі. Яким воно буде для нас це вже від нас залежить. Якщо ми будемо жити по заповідям Божим, то це життя для нас буде світлим, радісним і блаженним. Якщо людина живе всупереч заповідям Божим, порушує їх, нехтує, зневажає, то для такої людини вічність дуже печальна. Там буде для неї «болезнь, печаль і воздыхание».
Сьогодні Свята Церква згадує святих мучеників Маккавейських, які постраждали за те, що вони не хотіли поклонитися ідолу. Була така язичницька віра, коли примушували людей поклонятися статуям і тваринам. Таке було у ті часи, коли жили святі брати Маккавейські. Їх примушували небагато – з’їсти кусочок м’яса, який їм було заборонено їсти, і кинути пару горошинок ладану на той жертовник, кадильницю, яка горіла перед ідолом, але вони не хотіли цього зробити. І мучителі підійшли до їх вчителя Єлеазара, він був вже старою людиною, маючи вісімдесят років, і вони йому кажуть: «Ми скажемо, що несемо тобі одне м'ясо, а принесемо друге, яке ти можеш їсти і ти не согрішиш. Але ми скажемо людям що принесли те. Насправді буде інше і ти не согрішиш перед Богом». І він сказав: «Я старий чоловік, якщо я буду лицемірити перед Богом то чому від мене навчаться молоді люди. Бог є тією іпостассю, перед якою не можна лицемірити. Не можна тому, що Бог знає що в нас є, і Бог знає навіть більше ніж ми знаємо про себе, він знає про нас все, тому перед ним не треба лицемірити. Якщо я роблю неправильний крок, то я повинен сказати: «Боже, прости мене, я согрішаю, я роблю неправильно».
В святому Євангелії є така притча про те, як Бог дає таланти людині. Одному дає п'ять талантів, іншому - три, третьому - один. Один малює гарно, інший може лікувати, має талант лікаря, третій може бути інженером, четвертий може гарно грати на якихось інструментах, співати. Багато різних талантів. Якщо людина їх правильно вживає, то Господь каже такій людині: «За те що ти був вірний в малому, я тебе над великим поставлю». Що тут ми на землі маємо - це все є мале, це ніщо, у порівнянні з вічністю. І коли ми буваємо вірними Богові тут на землі і намагаємося жити по волі Божій, то Господь нам дає тоді велике, дає нам вічне спасіння в Царстві небесному.
Сьогодні світ дуже мінливий і є люди які тримаються правильної віри, тримаються правильного духовного вчення. А є люди, які проповідують якість інші ідеї. І все це робиться під грифом, під прикриттям того, що це на користь людині, повага до людини, користь людині. Ми повинні, коли не знаємо що нам пропонують, не знаємо чи це добре, чи це не добре - взяти святу книжку, яка називається Євангеліє, і подивитися там. Якщо там немає заперечень, якщо це не проти Євангелія, значить це правильно. Якщо воно засуджується святим Євангелієм, то це приймати не можна. Хоч би воно було багатообіцяючим. Тому що те, що противне Божому закону воно несе з собою смерть. Рано чи пізно людина від того постраждає. А те, що Бог заповідає людині робити, якщо ми це робимо, то це закінчується вічним життям, вічним блаженством. Хоча сьогодні, можливо, за це треба помучитися, постраждати і потерпіти.
Нехай Господь допомагає нам, дорогі браття і сестри. Щоб ми були благорозумними в своєму житті. Сьогодні багато інформації різної. Такий потік лине на людину, який змиває людину. І ми повині завжди, коли щось приймаємо, завжди повинні звіряти з Законом Божим. Якщо воно співпадає з Законом Божим – це добре, якщо не співпадає – це є зло. Хоча воно може бути підсолоджене, підкрашене, так що воно ще буде файніше виглядати ніж добро. Нехай Господь допомагає нам, щоб ми були розумними в своєму житті. Треба читати Євангеліє. Коли ми читаємо Євангеліє, то Бог дає людині добрий розум. І щоб ми цим добрим розумом, Божественним розумом, оцінювали всі події, які звершуються навколо нас, і щоб ми досягнули тієї мети, заради якої людина створена - мети вічного спасіння на небі в Господі нашому Ісусі Христі, якому від нас слава, честь і поклоніння, нині і в безкінечні віки.
Амінь.
