Чому християнські символи викликають ненависть у націоналістів
«Крест – хранитель всея вселенной, красота Церкви, царей держава, верных утверждение, ангелов слава и демонов язва». Саме такі правдиві та істинні слова про Хрест Господній ми знаходимо в Богослужбовій літературі та Священному Писанні.
Протягом багатьох століть існування Православної Церкви майже жодна велика епоха не обходилась без гонінь на віруючих в Христа Спасителя. І кожна хвиля протистояння вірним Церкві Христовій супроводжувалась спаленням храмів, оскверненням святинь (мощей, ікон, хрестів та ін.). Особливу ненависть у гонителів викликав Хрест, як головний символ християнства.
Сьогодні, як і багато століть тому, християнство знову зазнає переслідувань, а його символи – наруги та осквернення. На жаль, подібне все частіше відбувається по всій Україні.
Ще в 2012 році напівгола активістка руху Femen спиляла бензопилою поклінний хрест із закріпленою на ньому скульптурою розп'яття Христа, встановлений неподалік від Майдану незалежності. Варварський акт вандалізму вони пояснили «солідарністю з жертвами кремлівсько-попівського режиму», маючи на увазі Pussy Riot, які в тому ж році влаштували «перфоманс» з танцями в храмі Христа Спасителя.
Певну іронію викликає той факт, що хрест був встановлений в пам'ять жертв політичних репресій. Тобто «активістки» навіть не розуміли змісту своїх дій, коли знищували знак, покликаний нагадувати про неприпустимість політичних репресій, з метою нібито протесту проти політичних репресій!
Якщо не помиляюсь, до цього моменту важко пригадати подібні акти вандалізму по відношенню до християнських святинь в Україні. Можливо, саме ця цинічна «акція» стала переломною в долі нашої країни і трохи відкрила, якщо можна так висловитись, метафізичні врата в пекло.
Так, 1 вересня 2015 року під час заворушень під Верховною радою націоналісти знесли поклінний хрест, встановлений в Маріїнському парку.
Прес-секретар Київської єпархії по місту Києву протоієрей Віктор Іващук тоді так прокоментував цю подію: «Хрест – це загальнохристиянська святиня незалежно від конфесії. І той, хто піднімає руку на хрест, піднімає її на самого Господа нашого Іісуса Христа, який був розп'ятий на цьому хресті. Тому ця проблема значно більша. І якщо суспільство буде мовчати й далі, то це стане проблемою всього суспільства. Хрест, який знесли біля Верховної Ради, стояв на місці, де звершувалась Божественна літургія – і це показово. І в період війни, випробувань та поділів у суспільстві хрест – це символ, який повинен об'єднати людей. Заради Христа, заради хреста, оскільки ми всі християни – брати і сестри, ми маємо об'єднатися. Це останній оплот надії на єдність, на мир, бо лише за допомогою Христа Спасителя благодать Божа може примирити в такий непростий час, як зараз. Але, напевно, це комусь не вигідно, якщо хрест знищується».
До слів представника УПЦ тоді не дослухались.
У серпні 2017 року на горі Полонина Руна невідомі зрубали, а потім спалили 8-метровий поклінний хрест, встановлений 15 серпня того ж року в рамках святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі віруючими Мукачівської єпархії УПЦ.
А за день до цього вандали знищили поклінний хрест на в'їзді в Одесу. 25 жовтня минулого року вандали також розламали поклінний хрест на трасі в Житомирській області.
І це був далеко не перший випадок осквернення православних святинь, храмів та каплиць.
Загалом за 2017 рік зафіксовано 19 випадків підпалів і пограбувань храмів УПЦ. І практично жоден з цих випадків не був розкритий, а винні – не були покарані.
Можна згадати також наругу над пам'ятником святому князю Володимиру Великому в Києві.
18 березня 2017 року невідомі облили червоною фарбою пам'ятник рівноапостольному князю, обписавши постамент свастиками й образливими написами. А 27 липня того ж року вже відомі нам «секстремістки» з Femen влаштували дикий «перфоманс» з пародією на розп'яття.
Початок 2018 року ознаменувався ще більшим шаленством вандалізму.
В ніч з 9 на 10 січня в Чорноморську вандали, як повідомляють ЗМІ, «зламали вівтарні двері, відкрили сейф, урни, перевернули і розбили вертеп та вікна, порозкидали книжки, засипали всі приміщення порошком з вогнегасників, а також залишили людські випорожнення».
І зовсім недавня подія – 2 лютого 2018 року націонал-радикали із С14 зруйнували поклінний хрест, встановлений в столиці. Свої дії націонал-радикали супроводжували антицерковними гаслами.
І тут можна поіронізувати над невіглаством активістів. Адже святиня перебувала на місці храму святого великомученика Георгія Побідоносця, побудованого святим благовірним князем Ярославом Мудрим в середині XI століття та зруйнованого комуністами в 1934 році. А заявлений радикалами «захист» пам'ятника «Їжачку у тумані» і зовсім вражає своїм абсурдом. Адже відомо, що автор мультфільму Юрій Норштейн висловлювався за повернення Криму до складу Росії.
От справді, якщо Бог хоче покарати людину, він позбавляє її розуму.
Піком антицерковних та антихристиянських акцій став мітинг радикалів біля Десятинного монастиря в Києві. Хто знає, що б сталося, якби на його захист не вийшли тисячі віруючих УПЦ.
Чому саме християнство є найбільш гонимою релігією світу? Чому Розп'яття викликає таку ненависть з боку гонителів? І чому християни не відмовляються від своїх переконань, адже Господь попереджав: «Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки. Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме. І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений. А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський» (Мф. 10,16-23).
Причиною такого ставлення була кардинальна зміна цінностей людського життя. Замість егоїзму віра в Христа проповідувала любов, на місце гордині ставила смирення, замість розкоші вказувала на піст, возвеличувала визначення любові, закликала багатих до милосердя і благодійності.
«Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство…» (1 Кор. 22-23).
Сам сенс хресної смерті був для язичників абсурдний. Бог, розп'ятий на хресті, був для них незрозумілий і далекий. Адже, за їхнім уявленням, Бог не може бути слабким та проповідувати смирення. Боги язичників уособлювали прагнення до влади та перемоги над ворогами. Віра в них повинна була обов'язково приносити якийсь практичний та корисний результат.
Можливо, саме тому християнство та Хрест викликає у націоналістів таку ненависть? Релігія любові не вписується в істеричну ідеологію ненависті до ворогів. І дуже симптоматичною в цьому контексті стала заява одного з учасників антицерковної прес-конференції в Києві Андрія Авдєєнка, який закликав створити релігію, «не схожу на Православ'я» і «насичену національним колоритом». Націоналісти вже давно почали віддавати перевагу язичництву та його естетиці: рунічні символи, поклоніння Перуну на базі батальйону «Азов» – тому свідчення.
Про що говорять всі ці події? Що намагаються збудувати люди такими діями? Щасливу і незалежну Україну? Хто ці люди? Патріоти своєї держави? Чи навпаки – її руйнівники?
Всім патріотам своєї держави, які прагнуть до щасливого майбутнього, потрібно згадати, до чого призвели антицерковні дії в минулому столітті. Церква Христова була гонима протягом багатьох століть. Не важливо, яка політика буде сьогодні або завтра. Будуть гнати християн чи оскверняти храми. Віруючі завжди пам'ятають слова Христа: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах!» (Мф. 5:11-12).
А яка участь чекає тих, хто йде проти Бога, нам стане відомо на Страшному Суді.
Християни не бажають своїм кривдникам зла, але просто попереджають їх про небезпеку, що їм загрожує. Багато віруючих знають це з власного досвіду. Тому вони й прийшли підтримати Десятинний монастир.
Людмила, киянка, пенсіонер, колишня викладачка:
«Почула, що збираються підпалити храм і прибігла. Ми повинні захистити нашу церкву і не відступимо... Я пенсіонер зараз, була вчителькою в школі та у виші. Колись була в молодості в комсомолі, проводила атеїстичну пропаганду. Ми ж звідти всі вийшли... Але ті, що пішли війною на церкву, нехай згадають історію, були навіть дослідження на цю тему – ті, хто нападав на церкву, робили церкві погано – вмирали в муках, навіть весь їхній рід знищувався... А ті, хто вірив, хто йшов за Богом – спасався... Я ходжу в цю церкву і ходила ще тоді, коли тут ще намети стояли. Приходила і далі буду приходити молитись».
Протоієрей Сергій Ізмогенов, настоятель Хрестовоздвиженського храму на Пироговському кладовищі:
«Я вважаю, що ці нападки на Православну Церкву – це не просто біда, це страшна біда. Вони не розуміють, що збирають на свою голову палаюче вугілля, за висловом Святого Письма. Це повторення 17 року. Так не можна робити, з історії треба виносити науку. У селі Воропаєв, поруч із Пирново, комсомольський клич кинули по селу, хто піде здирати фрески зі стін в храмі. І от 2 чи 3 комсомолки зголосилися, ніхто не хотів, а вони зголосилися. І вони потім страшно вмирали, вкрилися виразками, їх лікували, але вилікувати не змогли. Ось так страшно вмирали за те, що вчинили святотатство, богохульство».
Можна презирливо вважати переконання про покарання богохульників релігійним мракобіссям, а можна замислитись.
Згідно з християнським вченням про шанування ікон (і ширше – всіх святинь): «Честь, яка віддається образу, переходить на Першообраз». Відповідно і «наруга» над іконами, хрестом чи святими мощами також вільно чи мимоволі адресується Богу або святим. Будь-яке осквернення святинь – це акт богохульства, з усіма витікаючими наслідками, хоч би яким безневинним «перфомансом» його не намагалися представити. Держава, яка ігнорує чи заохочує такі дії, робить їхнім співучасником себе та всю країну.
Знову згадуємо слова Христа «...І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений. А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський» (Мф. 10, 22-23).
І пам'ятаймо слова Спасителя: «Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому» (Мф. 10:15).
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
