Ігумен афонського монастиря: Краще приношення ченців людям – це зречення від світу

Масовий приплив паломників на Афон перетворився сьогодні в «найбільшу проблему» для ченців Святої Гори. Монастирі не можуть і не повинні присвячувати всі свої сили тільки пастирській, місіонерській діяльності, вважає ігумен афонського монастиря Сімонопетра архімандрит Єлисей, передають РІА Новини .

«Ще один шлях, яким світ вторгається сьогодні в життя монастирів, – це масовий приплив паломників, що багато в чому відбивається на житті ченців. Сьогодні приплив паломників є найбільшою проблемою для монастирів Святої Гори», – йдеться в доповіді настоятеля афонського монастиря до XXV Різдвяних освітніх читань.

Архімандрит Єлисей визнає, що «чеснота гостинності завжди була властива православному чернецтву і в усі часи монахи з радістю і готовністю приймали у своїх монастирях мирян, виконуючи, таким чином, заповідь про любов до ближнього». «При цьому, однак, вони намагалися не змінювати основним принципам чернецтва, не забувати, що вони відреклися від світу. В наш час ситуація змінилася», – констатував архімандрит.

За його словами, сьогодні «гостинність починає розумітися спотворено, губляться правильні орієнтири у відносинах з паломниками, і виникає небезпека того, що монастирі можуть перетворитися в звичайні парафії, а ченці почнуть просто виконувати обов'язки парафіяльних священиків».

Як зауважив ігумен афонського монастиря, «звичайно, втішно бачити безліч людей з різних верств суспільства, які регулярно відвідують монастирі». Разом з тим він нагадав, що братство його монастиря раніше змушене було виїхати на Афон з монастиря У грецьких Метеорах саме через наплив православних туристів.

Монастирі, заявив архімандрит Єлисей, «не можуть і не повинні присвячувати всі свої сили тільки пастирській діяльності, бо їх головна місія полягає в іншому: звіщати про Царство Боже, перебуваючи в подвигах і безмовності». «Одне з іншим, – зазначає він, – надзвичайно важко поєднати, і виключення тут дуже рідкісні».

«Краще приношення ченців людям – це зречення від світу, що виражається в мовчазній молитві і серцевому устремлінні до Бога», – зауважив ігумен.