– Батюшко, мій пом'яник з кожним днем поповнюється! Не встигаю писати записочки.
– Можна поминати і не всіх зараз, а по частинах, якщо багато імен.
– Батюшко... зараз?
– Так, зараз якраз і поминати в першу чергу.
Плакат в церкві: «Водій, пам'ятай! Твій особистий ангел-охоронець літає зі швидкістю не більше 90 км/год».
Приходить до ігумена бабця та й каже: «Батюшка, мій Василько помер, і ніхто не відспівав, так поховали! Відспівайте заочно».
Він каже: «Звичайно, давайте». Відспівує р. б. Василя, бабуся заливається сльозами. Після відспівання він у неї й питає: «А хто він вам був? Чоловік, син?»
«Отче! Це КОТИК мій був!»
До ченця, що колов сокирою дрова, підійшов інший. Поспостерігавши за роботою з хвилину, він каже:
– Брате, твоя сокира нагадує мені блискавку.
– Бо так виблискує?
– Ні, бо вона ніколи не потрапляє в одне й те саме місце.
Кадить диякон вівтар і голосно читає псалом 50. На його шляху стоїть читець, що відрізняється дуже худорлявою статурою.
Диякон кадить читця і читає: «І радітимуть кості, що Ти покрушив...»
В храмі відбувається полієлейне помазання прихожан. Після того, як священик помаже лоб віруючого освяченим маслом, той повинен поцілувати руку священика. Одна новоначальна прихожанка цього не зробила за незнанням. Батюшка їй каже: «А руку поцілувати?» Вона, червоніючи, простягає йому руку й каже: «Ну, нате…»
Дівчина-студентка запитує у священика: «Батюшка, ну якому ще святому помолитися, щоб здати іспит?»
На що отримує відповідь: «Дочка моя, а ти вчити не пробувала?»