Влада та УПЦ: до зірок Давида на одязі рукою подати

Риторика влади до УПЦ стає все більш образливою та дискримінаційною. Фото: joimag.it

Віруючі УПЦ вже звикли до образ з боку ПЦУ та «активістів» усіх мастей, але брехня, цькування та заклики до розправи з боку офіційної влади – це щось нове. Так, вже є близько 20 рішень місцевої влади про заборону УПЦ чи заклики переходу до ПЦУ. Там жорстка риторика, але переважно в якихось рамках.

А от у рішенні щодо УПЦ міськради Монастириськи Тернопільської області жодних рамок немає взагалі. Ось основні тези:
• громади УПЦ названі «спільнотою росіян» та «неканонічною сектою»;
• до віруючих УПЦ «питання віросповідання та свободи совісті не мають відношення», вони не мають права на «задоволення релігійних потреб громадян України»;
• цілями УПЦ названо:
– образа релігійних почуттів українців;
– захоплення та утримання храмів, зокрема, Києво-Печерської та Почаївської лавр;
– нелегальне зберігання зброї;
– розвідка на користь РФ;
– обман про канонічність УПЦ.

Мер Монастириськи Андрій Старух на своїй сторінці ФБ називає громади УПЦ «московськими інтервентами» та закликає «бити їх по всіх фронтах».

До цього всього треба додати, що в Монастирисьці немає жодного храму УПЦ. Навіщо ж міськрада ухвалювала рішення щодо конфесії, якої в місті немає? А для того, щоб «запросити колег брати приклад».

Звичайно, можна вирішити, що депутати міста через стрес просто психічно не здорові, адже адекватні люди таке писати не можуть. Але, здається, справа в іншому. У суспільстві повсюдно роблять із УПЦ ворога, і нікого за це до відповідальності не притягають. А якщо так, то можна «працювати» далі.

Адже навіть якщо захотіти, важко вигадати більш рафінований приклад «навмисних дій з розпалювання релігійної ворожнечі», «образи почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями», «обмеження прав за ознаками релігійних переконань» (ст. 161 КК України).

Зовсім нещодавно Держслужба з етнополітики звинуватила Синод УПЦ у розпалюванні та образі почуттів віруючих за фразу, що нинішній тиск на Церкву – «наслідок помилкової релігійної політики часів президентства П.О. Порошенка та руйнівної ідеології так званої ПЦУ». Чи є тут «розпалювання та образа» – кожен вирішить сам. Ну, а ми практично впевнені, що документа від влади Монастириськи Держслужба «не помітить».

Читайте також

Про що говорять підпали храмів

«Не дивуйтесь, браття мої, якщо світ вас ненавидить».

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.