Про «архієрея», який підняв руку на жінку

Адріан Кулик б'є свою сусідку. Фото: скріншот ютуб-каналу ICTV

Чи можемо ми уявити, щоб Предстоятель або хто-небудь з єпископату УПЦ накинувся з кулаками на жінку, ображав її, штовхав, завдавав ударів? Можливо, у когось настільки багата фантазія, але абсолютній більшості таке уявити просто неможливо.

Ми часто дивувалися, дивлячись на відео з чергового захоплення, де парафіян УПЦ, які захищали свій храм, активісти ПЦУ натурально били, часто навіть до крові. Дивувалися – а як взагалі таке можливо для людини, що називає себе християнином.
Але, виявляється, дивуватися не варто. У ПЦУ таке практикується на рівні «архієрейства». Спочатку «ієрархи» закликають таврувати «неправильних» українців, як бродячих собак, а потім починають їх бити.

Страшенний випадок у Києві, коли «архієрей» ПЦУ Адріан Кулик побив свою сусідку просто тому, що її собака колись заважала йому спати, просто шокує. Гаразд, навіть з хорошими людьми трапляються іноді «потьмарення», за які їм потім стає соромно і вони біжать просити вибачення. Але ж тут явно все інакше. Ні про яке каяття мови немає. Кулик через кілька днів накинувся на чоловіка побитої ним жінки тільки тому, що побачив, як той вимагав у консьєржа відео інциденту з камер. А фізичні дані йому дозволяють – «архієрей» регулярно виставляв у соцмережах селфі в майці з спортзалу.

Не може чоловік, що вдягнув рясу і панагії, стати архієреєм, як не може людина, одягнувши халат і стетоскоп, стати лікарем. Коли в УПЦ говорять, що без покаяння неможливо увійти в Церкву, розкольниками і «патріотичною» частиною суспільства це сприймається як чорний піар, частина інформаційної війни. Але самі члени ПЦУ доводять, що це правда. Якщо розкольника «приймають» в Церкву без покаяння, то цілком природно, що він і не подумає каятися після побиття жінки. І дійсно, а навіщо?

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.