Чому в київській Ставропігії Фанару немає парафіян?
Андріївська церква
Ми знаємо, що однією з умов Фанару в легалізації розкольників була передача Андріївської Церкви як Ставропігії. І навряд чи тільки її. Раніше Він заявляв про цілий список храмів і монастирів, призначених для передачі до Константинопольського патріархату. Але Порошенко програв, і Фанар залишився лише з Андріївським храмом.
Тим не менш, здавалося, що вдячність за Томос, благоговіння перед патріархом Варфоломієм і головною «церквою-матір'ю» повинні були переконати українців масово відвідувати служби в Андріївській. Але от чомусь такого не відбувається. Починаючи з 1 серпня, коли після ремонту почалися регулярні служби, людей у храмі практично немає. І це тим більше дивно, що Андріївська – видатний по красі пам'ятник архітектури.
За два місяці на ФБ-сторінці Ставропігії виставлені фотозвіти всього трьох богослужінь: за участю голови Фанару, єпископа Ольвійського і хору з чернівецької єпархії ПЦУ.
Навіть служіння Варфоломія не викликало ніякого інтересу українців – там була присутня в основному верхівка ПЦУ і політики на чолі з Порошенком. На літургії за участю єпископа Ольвійського було до десяти парафіян. На службі з участю хору з Чернівців – ще менше. Немає сумнівів, що на звичайних не «зоряних» богослужіннях ситуація зовсім сумна.
Виходить парадоксальний факт – у православному Києві храм Фанару так само порожній, як і в мусульманському Стамбулі.
І, думається, цей факт красномовно спростовує всі пафосні фрази Думенка й наших ЗМІ про безмежну любов українців до «материнської церкви». Фанаріотська ставропігія нікому не потрібна. Крім Фанару, звісно.
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».