У РФ розсекретили документи про створення автокефальної церкви в Україні

Видубицький монастир, що знаходиться в даний момент у веденні ПЦУ. Фото: wikipedia.org

Російські спецслужби в рамках проекту «Без терміну давності» розсекретили документи, що розкривають подробиці створення автокефальної церкви в Україні, повідомляє видання «РІА Новини».

Згідно з цими документами, фашисти, які захопили територію тодішньої Радянської України в роки Великої Вітчизняної війни, керуючись власними інтересами, підтримали відтворення української автокефальної церкви, яка всіляко обслуговувала їх.

Відступаючи під ударами радянської армії, гітлерівські окупанти кинули керівництво автокефальної церкви України як вже непотрібне.

Серед розсекречених матеріалів – протокол допиту Феофіла Булдовського (1865–1944) органами КДБ у грудні 1943 року.

У період німецької окупації Харкова Булдовський був митрополитом Харківським і всієї Лівобережної України, головою Харківського єпархіального управління автокефальної української православної церкви.

На допиті він розповів, що у 1920 році двічі був заарештований Особливим відділом Південно-західного фронту і ЧК за звинуваченням у активній допомозі денікінцям, але був відпущений через відсутність доказів.

У 1924 році отримав від радянської влади «легалізацію соборно-єпископської автокефальної орієнтації». У 1937 році переїхав до Луганська, а в середині 1939 р. припинив там свою церковну діяльність у зв’язку із закриттям останнього храму і поїхав до Харкова, так як «взагалі вирішив піти на спокій».

Однак, коли німці в жовтні 1941 року окупували Харків, до Булдовського прийшов протопресвітер Олександр Кривомаз, з яким той був «тісно зв’язаний впродовж понад 20 років», і повідомив, що при Харківській міській управі створено релігійний відділ, який «з дозволу німців здійснює заходи щодо якнайшвидшого відродження автокефальної Української православної церкви в Харкові і районах Харківської області».

Булдовський «вирішив спробувати зайняти чільне місце у відроджуваній автокефальній церкві», оскільки, будучи найстаршим за хіротонією митрополитом України, він, за його словами, «міг претендувати на пост митрополита Київського і всієї України».

З першого ж дня повернення до активної церковної діяльності Булдовський орієнтувався на німецьких окупантів, так «військові успіхи німців на радянсько-німецькому фронті, особливо на Україні, привели мене до переконання, що війна буде виграна Німеччиною».

«З іншого боку, німецькі власті дозволили відновлення автокефальної церковної організації. Тому я припускав, що за допомогою німців я зумію домогтися чільної ролі в автокефальній церкві», – стверджував тоді Булдовський.

У другій половині листопада 1941 року його квартиру відвідали німецький генерал Блум і доктор богослов’я Вагнер. Булдовський заявив їм, що буде дотримуватися кількох принципів, в числі яких «лояльне ставлення до німецької окупаційної влади, визнання єдиної автокефальної української православної церкви, призначення на парафії тільки тих священиків, які визнають автокефалію і юрисдикцію Булдовського, звершення богослужіння українською і церковнослов’янською мовами в залежності від бажання більшості віруючих даного приходу». Ці тези гітлерівцям сподобалися.

«Таким чином, у другій половині листопада 1941 року мною була вироблена і німцями схвалена основна політична лінія – спираючись на підтримку окупантів, домагатися якнайшвидшого відродження автокефалії, спробувати зайняти в ній чільне місце і в подальшому орієнтувати церкву і духовенство на активну допомогу німецькій владі», – додав Булдовський.

Булдовський і його наближені намагалися зміцнити зв’язки з нацистами і перш за все встановити контакт з політичною поліцією Третього рейху, а зв’язок з гестапо встановив особисто Булдовський.

«Однією з найголовніших функцій єпархіального управління було спостереження за змістом проповідей і їх політичним забарвленням. У всіх церквах єпархії за нашими вказівками читалися проповіді профашистського характеру, славилась німецька армія, яка нібито "визволила" Україну, за кожною службою згадувалися Гітлер і його уряд, всіляко очорнювалася радянська влада. Словом, автокефальна церква, по суті, була поставлена на службу німецькій пропаганді», – зазначив Булдовський.

Під час допиту Булдовський також розповів, як готувався до захоплення загальноукраїнського церковного верховенства. Для цього, за його словами, він разом з Кривомазом склав декларацію на ім’я рейхскомісара України Еріха Коха, в якій запевняв його в своєму бажанні «служити інтересам українського народу відповідно до намірів Німеччини щодо України».

У кінці декларації, яка по суті була доносом, Булдовський вказав, що «українські шовіністичні кола, налаштовані антинімецьки, заважають мені зайняти законний пост митрополита всієї України» і попросив Коха «втрутитися в цю справу». У боротьбі за пост митрополита всієї України він також хотів заручитися підтримкою і зарубіжних священиків.

Однак у результаті Булдовський виявився непотрібним гітлерівцям, що відступали з Харкова в серпні 1943 року. «Мабуть, я не був більше потрібен німцям, і вони не надали мені транспортних засобів, навіть не пропонували евакуюватися», – сказав він на допиті.

Після цього Булдовський спробував виставити себе лояльним радянській владі, яка повернулася до Харкова: «Пристосовуючись до радянської дійсності, я після обрання митрополита Сергія Патріархом Московським і всієї Русі негайно послав на його ім’я рапорт з проханням прийняти мене до його юрисдикції. Цей рапорт означав мою відмову не тільки від претензій на верховенство в українській православній церкві, але і від ідеї автокефалізму взагалі», – говорив Булдовський.

«Я думав, що завдяки цьому зумію вціліти і зберегти за собою хоча б Харківську єпархію... Я з нетерпінням чекав відповіді патріарха, але отримати її не встиг, оскільки був заарештований органами радянської влади за профашистську діяльність у період німецької окупації», – додав він.

Раніше СПЖ писала, що «митрополит» Луцький і Волинський ПЦУ Михайло Зінкевич під час проповіді розповів парафіянам, що не може зрозуміти, перемогу кого над ким святкують люди 9 травня.

Читайте також