Що? Чи закрили ваш храм? Не вірте своїм очам
Фото: СПЖ
А в Києві того ж дня був закритий та опечатаний Лаврський храм Живоносного Джерела. Який, до речі, повністю силами монастиря був у 1990-х зведений на місці старої водокачки.
У червні влада повідомила, що чернігівський Преображенський собор (з якого УПЦ вигнали у 2023 році) тепер буде функціонувати як музей. І це лише кілька останніх прикладів, що кажуть, «навскидку». В Мережі регулярно з'являються нові й нові фото-відеоматеріали захоплених думенківцями храмів УПЦ, на яких після «переходу» висять замки. В нашій країні храми не просто закривають, їх навіть фізично знищують. Говорити після всього цього, що в Україні немає закритих храмів, а ще й пишатися цим вигаданим фактом – для цього потрібен особливий талант.
Звичайно, ми вже звикли, що наша влада формує якусь свою «церковну» реальність, яка з правдою не має нічого спільного. І в них у цій нелегкій справі навіть є деякі локальні успіхи.
Але історія доводить, що брехня та пропаганда помирають відразу ж, коли зі сцени йдуть їхні творці, брехуни та пропагандисти (радянські богоборці не дадуть збрехати).
Так буде й цього разу.
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.
Керівний принцип Шарікова
Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.