Болгарська Православна Церква на межі розколу: чи є вихід із кризи?

Митрополит Пловдивський Миколай. Фото: СПЖ

16 травня 2024 року болгарські єпископи співслужили патріарху Варфоломію та двом представникам ПЦУ на Фанарі. Одразу після цього ціла низка українських видань заявила, що Болгарська Православна Церква визнала структуру Думенка. Однак у самій організації Епіфанія таких висновків не підтримують. Так, Євстратій Зоря заявив, що говорити треба не про визнання, а лише про певні кроки в цьому напрямі.

У будь-якому разі, в Україні прихильники Думенка – радіють, чого не скажеш про вірян Болгарської Православної Церкви.

Фанар і вибори нового патріарха Болгарії

Справа в тому, що серед єпископів, які брали участь у співслужінні з розкольниками, було одразу три представники Священного Синоду БПЦ, один із яких може цілком стати новим Болгарським патріархом.

Йдеться про митрополита Миколая з Пловдива. Він один із найавторитетніших ієрархів Болгарської Церкви, а його кандидатура тривалий час розглядалася як заміна патріарху Неофіту. Однак після смерті останнього в болгарських ЗМІ з'явилася неприємна інформація про митрополита Миколая, яка змусила його зробити заяву про те, що він знімає свою кандидатуру з виборів на пост нового патріарха.

Якраз після цієї заяви, зробленої у березні 2024 року, митрополит Миколай поїхав на Фанар, щоб взяти участь у спільній службі з Константинопольським патріархом Варфоломієм і представниками ПЦУ – Зорею та Лотишем.

У самій Болгарії у цьому співслужінні побачили геополітику та бажання митрополита Миколая заручитися підтримкою патріарха Варфоломія на майбутніх виборах.

Тим більше, що стало відомо, що Пловдивський ієрарх офіційно своєї кандидатури на майбутніх виборах не знімав і заяви про це Священному Синоду не надсилав.

Такі дії митрополита Миколая викликали обурення серед простих вірян, які побачили у них зраду священних канонів, а також зазіхання на автокефалію і незалежність Болгарської Церкви.

Відомий у Болгарії богослов, церковний історик, письменник і публіцист Георгі Тодоров вважає, що вчинок митрополита Миколая – це зрада тисячолітньої історії Болгарської Церкви, бо окрім співслужіння з представниками українських розкольників ієрарх Пловдива запросив взяти участь у виборах нового патріарха Болгарії та в його інтронізації главу Фанара, Константинопольського патріарха Варфоломія.

Тодоров зазначив, що митрополит Миколай та ієрархи, які його супроводжували, не мали права запрошувати главу Фанара на вибори патріарха Болгарії без відповідного рішення Священного Синоду.

По-друге, він підкреслив, що у виборах болгарського патріарха не можуть брати участь представники інших церков, навіть найавторитетніші та найшанованіші.

Якщо ж, за словами Тодорова, патріарх Варфоломій візьме безпосередню участь у виборах предстоятеля Болгарської Церкви, це стане свідченням того, що не лише Болгарія, а й уся Православна Церква перебуває у прямій залежності від Константинопольського патріарха, що, на думку Тодорова, є єрессю: « Константинопольський патріарх не має права бути присутнім на виборах, не кажучи про те, щоб він у них брав участь. Про це й мови не може бути. Він не є членом цієї Церкви (Болгарської – Ред.). А якщо він є членом цієї Церкви, значить, він східний папа, що є єрессю».

З іншого боку, болгарський політик Костадин Костадінов заявив, що Церква Болгарії перебуває під сильним тиском США, а знаряддям цього тиску вважає патріарха Варфоломія.

За його словами Костадінова, болгарські політики, що орієнтуються на євроатлантичний альянс, використовують для досягнення своєї мети партію «грекофілів усередині» Болгарської Церкви, яскравими представниками якої є ієрархи, які відвідали Фанар. Костадінов називає їх «яничарами в рясах» і звинувачує в зраді болгарських національних інтересів.

Як ставляться до ПЦУ віряни в Болгарії?

Ситуація в Болгарії досягла межі, що стало очевидним із кількох акцій протесту, проведених віруючими Болгарської Церкви біля будівлі Священного Синоду.

Перша акція протесту відбулася після повернення зазначених ієрархів зі Стамбула. Віряни вважають, що митрополити Болгарської Церкви, які співслужили з українськими розкольниками, порушили канони, а отже, мають постати перед судом. У зв'язку з цим віруючі вимагали скликання Всенародного церковного собору.

Крім того, клірики з Ловчанської єпархії вважають, що ієрархи, які співслужили з ПЦУ, «завдали рани не собі, а всьому церковному тілу і завдали серйозної шкоди та вчинили смуту, яка загрожує єдності Церкви Христової в Болгарії». Вони також вимагають суду над ієрархами.

Друга акція протесту відбулася в день виборів нового Сливенського митрополита. Єпископ Арсеній, який очолив Сливенську кафедру, розглядається як креатура митрополита Пловдивського Миколая.

Професор Софійського університету Іван Желєв вказує, що митрополит Арсеній є «творінням» Митрополита Пловдивського Миколая: «Він висвятив його в сан священника. Потім, на його пропозицію, він був висвячений і на єпископа. Митрополит Миколай готував його роками. Це вже факт». І цим «фактом», вважає професор, Пловдивський митрополит забезпечив собі додатковий голос у Священному Синоді на виборах на посаду болгарського патріарха.

Найімовірніше, саме з цієї причини, тобто, підозрюючи митрополита Миколая в нечесній грі, віряни Болгарської Православної Церкви виступили з протестом проти обрання митрополита Арсенія.

Вони вважають, що митрополит Арсеній як ставленик митрополита Миколая, який порушив канони Церкви, недостойний займати посаду Сливенського митрополита. У свою чергу Пловдивський ієрарх не може стати патріархом Болгарії.

Водночас професор Желєв сподівається, що митрополит Арсеній на виборах буде голосувати по совісті, а не за підказкою «старших товаришів».

Крім того, він розповів, що вже зараз кандидати в патріархи, а також їхні прихильники використовують різні засоби для того, щоб залучити якнайбільше людей на свій бік: «Одні люди купують грошима (голоси на виборах, – Ред.), інші подарунками, треті – тиском чи якимись обіцянками», – повідомив Желєв.

У будь-якому випадку ситуація в Болгарській Церкві дуже непроста, і прогнозувати її розвиток – справа невдячна. Тому, не роблячи поспішних висновків, підіб'ємо все ж таки деякі підсумки.

Висновки

Віруючі підозрюють митрополита Миколая в нечесних методах боротьби за пост патріарха. Це викликає протести та невдоволення серед парафіян.

Також ми спостерігаємо протести проти обрання митрополита Арсенія, якого вважають ставлеником митрополита Миколая. Ці протести показують глибоку недовіру Пловдивському ієрарху та його можливим планам.

Водночас слід визнати, що митрополит Миколай є ключовою фігурою в поточних виборах. Але якщо він стане патріархом, його орієнтація на Фанар і можливе визнання ПЦУ можуть спричинити серйозні розбіжності всередині Болгарської Церкви, що призведе до довгострокових внутрішніх конфліктів.

Ситуація ускладнюється тим, що на адресу митрополита Миколая та інших ієрархів звучать звинувачення в підпорядкуванні впливу США через патріарха Варфоломія, що посилює напруженість серед віруючих і в суспільстві в цілому, оскільки Церква виявляється втягнутою в геополітичні ігри, що може призвести до негативних наслідків у довгостроковій перспективі.

У той же час, можлива участь патріарха Варфоломія у виборах нового Болгарського патріарха однозначно буде сприйнята як спроба зовнішнього втручання у справи Болгарської Церкви, що лише посилить розкол серед віруючих. Ще гіршою ситуація стане у разі визнання ПЦУ.

Однак є ще один кінець – головний. Так, віряни та частина ієрархів сподіваються, що в ситуацію втрутиться Господь. Тоді стати патріархом може кандидат, про якого зараз взагалі не говорять. Тільки він, по суті, і зможе об'єднати віруючих і зупинити ту кризу в Болгарській Церкві, яку ми зараз спостерігаємо.

Читайте також