Чи можна молитися за упокій на Світлій седмиці?

Церква молиться про покійних за кожною Божественною літургією. Фото: troparevo-hram.org

Єлизавета Ворона

Відповідає секретар Синодальної Літургійної Комісії УПЦ протоієрей Димитрій Гарчук:

– Ні, не правда. Всім християнам важливо знати і пам’ятати, що покійні поминаються за Божественною літургією та на саму Пасху Христову, і в дні Світлої седмиці, і взагалі завжди, коли відбувається Літургія. Це якщо коротко. А тепер спробую пояснити ситуацію з поминанням покійних у Великодні дні більш докладно.

Святитель Афанасій (Сахаров) писав у зв’язку з цим питанням наступне: «Продовжуючи вважати і покійних такими ж членами своїми, як і живих, і визнаючи молитву за покійних як спосіб спілкування живих і померлих і як справу «Любові, яка ніколи не перестає» (1 Кор.13, 8), постійним боргом живих, свята Церква, як все взагалі в поведінці християнина, дбайливо упорядковує і поминання покійних. Вказівки про поминання, які знаходяться в різних місцях Типікону, представляють розроблену з великою ретельністю, єдину, досить струнку і послідовну систему. Не опускаючи жодного випадку, де і коли можна здійснити поминання покійних, Церква вводить його в склад і громадського, і приватного богослужіння, і в домашню молитву. Згідно з чинним у нас статутом, щоденне богослужіння, що складається з дев’яти добових служб, відбувається в три прийоми, розділяючись таким чином на вечірній, ранковий і денний. І на кожному з них неодмінно в тій чи іншій формі, коротко або докладно, здійснюється поминання покійних».

Поминання в Радоницю (9-й день після Пасхи), хоча і не передбачене нашим церковним Статутом, може бути розглянуто і як здійснене в доповнення опущення всіх заупокійних молінь і гласного поминання покійних від Великого Четверга до понеділка Антипасхи, подібно до того, як в три суботи Великого посту звершується поминання покійних в доповнення до літургійного поминання, якого не буває в інші дні посту.

Типікон не дає ніяких вказівок щодо змін в порядку служби на Радоницю, про яку він не згадує. Це означає, що і при здійсненні поминання покійних на основних добових службах не повинно допускалися ніяких змін і відступів від того порядку, який дається Статутом для даного дня.

Радоница збігається з післясвятом. Тому в Радоницю не тільки на вечірні і утрені, але і на повечір’ї і Літургії не повинно бути нічого спеціально заупокійного. Зберігаються лише заупокійні моління на полунощниці, особливе ж поминання покійних має бути обмежене тільки вчиненням напередодні після вечірні Великої панахиди, яка може бути повторена в самий день поминання, найкраще перед Службою Божою, а також вчиненням панахиди або заупокійних літій на могилах.

Крім того, з упевненістю можу сказати, що ніщо і ні в які дні не може перешкодити келійній (домашній) молитві про покійних близьких.

Повторимося, від Великого Четверга до понеділка Антипасхи (наступного дня після Фоміної неділі) не здійснюється гласне поминання покійних для підтримки духу особливої радості у Воскреслому Христі, Який переміг смерть. Тобто не служаться панахиди, заупокійні літії тощо. Але Церква як любляча мати ні в якому разі не позбавляє молитов своїх вірних чад на іншому етапі буття, безперервно поминаючи всіх спочилих за Божественною літургією, як вже було написано вище.

Тільки робиться це не привселюдно, а тихо. Але про любов не завжди варто кричати. Церква продовжує любити своїх дітей, не намагаючись «перекричати» радість про триденне воскресіння Свого ж Господа.

Читайте також