Коли пройдисвіти виганяють на вулицю героїв
Храм у Пилиповичах
Причому ці «діти капітана Шмідта» настільки зледащіли, що в соцмережах навіть лінуються писати для кожного «переходу» нові тексти. Вони наштампували агіток і змінюють у них лише дату та назву храмів.
Але що цікаво. У їх список майна, що віджимається, потрапив і Солунський храм у Пилиповичах. «Ворог», якого треба з нього «вигнати» – це переможець медіапроекту «Незламні.CITY» «Люди, які вразили нас у 2023 році» протоієрей Борис Ковальчук. Під час окупації він, ризикуючи життям, вивів із Пилиповичів 4 колони автомобілів із жителями, які намагалися врятуватися від обстрілів. Після рятувальних місій священник заповнював свій бус гумодопомогою для односельців і знову повертався додому.
Чим займалися під час окупації наші діти капітана Шмідта – ніхто не знає. Але саме вони зараз – «господарі життя».
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.