Це реальні постраждалі люди. І крити тут опонентам нема чим
На съезде. Фото: СПЖ
Вчора в нас в Лаврі пройшов З'їзд представників парафій захоплених храмів УПЦ. Приїхали реальні люди, громадяни України, в яких захопили храми. Це не «тітушки», не «москалі», не «ображені», як їх вже встиг назвати "Главком" (сайт). Це не ті люди, яких "нібито вигнали", як в лапках про них цинічно пише РІСУ (сайт, який контролюється греко-католиками), а це ті люди, яких реально вигнали з їхніх храмів. Це реальні люди. І насправді, таких людей по всій Україні є багато. Адже приїхали лише по декілька представників від парафії.
Відкрию секрет: з багатьох парафій хотіли їхати набагато більше людей, але були певні обмеження.
Чому так негативно окремі ЗМІ написали про З'їзд? Тому, що це реальні постраждалі люди. І крити тут опонентам нема чим. Хіба лише наклепи писати, чим ті ЗМІ і займаються.
Але така негативна кампанія в тих ЗМІ свідчить про одну важливу річ: вони нас бояться. Бояться активності УПЦ. Бояться демонстрації фактів утисків вірних УПЦ, тому що це руйнує їхню інфо-картинку та їхню брехливу ідеологію про добровільні переходи в "ПЦУ". Бояться кількості людей, які є в УПЦ.
Саме тому й пишуть такі наклепи, та інший інформаційний непотріб.
Люди на З'їзді виговорилися. Люди почули і побачили один одного, вони зрозуміли, що вони не одні, що наших людей багато. Мені розповідав один священик з Тернопільщини: "Мої люди, як почули розповідь вірян з іншої парафії про те, що та громада вже 5 років молиться на вулиці, то сказали: то в нас ще все - слава Богу, бо ми лише півроку під відкритим небом молилися, поки не побудували храм". Люди побачили чужий біль, і зрозуміли, що в них у порівнянні з цим, ще все слава Богу.
Люди відчули, що вони не самі, що вони комусь потрібні, що про них знають і про них думають і їм допомагають. Люди отримали заряд натхнення. І напевне, це саме головне.
Читайте також
Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!
Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?
Митрополит Онуфрий – человек безупречной жизни
Строгость к себе и милость к другим. Наверное, это важнейшая черта настоящего монаха и настоящего (архи)пастыря. Да вообще христианина!
Жить дальше в ритме ежедневного покаяния и не отчаиваться!
Господь понимает все наши немощи. И просящего Его о помиловании, Он не отправит на муки вечные. Верю в это!
Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями
Вечная жизнь – это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца. Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.
Если Евангелие истинно, то оно бесконечно важнее чего бы то ни было еще
Ставить Евангелие на службу каким-то еще задачам — даже если они представляются вам безусловно благими и очень важными — значит подразумевать, что оно не истинно.
Що відчувають вірні УПЦ на фронті, коли чують, що Церква це «руський мір»?
Прямо зараз на Радіо НВ ведучий і експерд знову намагаються переконати слухачів, що УПЦ - осередок «руського міру» в Україні