Чим загрожує закон про капеланську службу

УПЦ, що має майже 13000 парафій, в армії не представлена. Фото: СПЖ

23 вересня до Верховної Ради України був поданий законопроект «Про військове капеланство в Збройних силах України». Спроби законодавчо врегулювати діяльність капеланів в армії проводилися вже не раз і стикалися з серйозними труднощами, які обумовлені необхідністю дотримати балансу інтересів держави і релігійних організацій. Для Української Православної Церкви це питання є особливо важливим, так як саме УПЦ намагаються витіснити з багатьох сфер суспільного і державного життя і, зокрема, зі Збройних сил. Чим загрожує нинішній законопроект про капеланську службу? Давайте розбиратися.

У даній статті не будуть докладно розглядатися питання про те, як буде влаштована капеланська служба, яким буде її фінансове і матеріальне забезпечення і так далі. Ми торкнемося тільки того, що викликає найбільші побоювання для прав і свобод вірян і для діяльності УПЦ в армії.

Те, що перебування священника в армії (а тим більше, яка бере участь у військових діях) необхідне, згодні як релігійні організації, так і держава. Але при цьому вони ставлять перед такими священниками, капеланами різні завдання і очікують від їхньої діяльності різного результату.

Завдання священника в армії

Для Церкви метою її діяльності скрізь і зокрема в армії є поєднання людей з Богом.

Святитель Тихон Задонський писав: «Що госпіталь для хворих, то Свята Церква для християн, хворих духовно. В госпіталь хворі входять через двері; у Святу Церкву хворі духовно входять вірою і святим Хрещенням. В госпіталь заради того входять хворі, щоб зцілитися від хвороби і стати здоровими; в Святу Церкву заради того входять хворі духовно, щоб зцілитися від душевних хвороб і так спастися. У госпіталі є лікар, який відвідує хворих, оглядає і лікує; у Святій Церкві Лікар є Христос, Який християн, духовно хворих, відвідує і зцілює».

Робить це Господь наш Ісус Христос через преосвященних Духом Святим єпископів і священників. Життя християнина проходить в Церкві, а значить в тісному спілкуванні зі священниками. І це спілкування має продовжуватися і тоді, коли християнин йде на службу в армію. Точніше, в армії це спілкування має бути особливо тісним. Адже служба пов'язана з особливими труднощами, з ситуаціями, коли виникає небезпека для життя, коли потрібно проявляти особливу мужність, коли на поверхню виходять справжні якості людини, невідомі, може бути, і для неї самої у спокійному житті «на громадянці». І тоді людині особливо необхідне спілкування зі священником, отримання від нього Благодаті Божої в Таїнствах, духовне зміцнення і наставляння.

Бойові дії передбачають можливість поранення людини або її загибелі і вкрай важливо для її загробної долі, щоб поруч був священник, і в такі важкі, а можливо, останні хвилини життя, людина могла покаятися і прийняти останнє напуття перед переходом в інше життя.

Але мета такого спілкування, мета життя в Церкві при цьому не змінюється, вона залишається тією ж: спасіння душі, єднання людини з Богом. Бойові дії передбачають також можливість поранення людини або її загибелі і вкрай важливо для її загробної долі, щоб поруч був священник, і в такі важкі, а можливо, останні хвилини життя, людина могла покаятися і прийняти останнє напуття перед переходом в інше життя. Адже, повторимося, порятунок душі військовослужбовця – головна мета Церкви.

Чого хоче від священника армія?

Яка ж мета держави і, відповідно, її очікування від діяльності капеланів? Це підвищення боєздатності армії, бойового духу військовослужбовців і в кінцевому підсумку ефективне виконання завдань, що стоять перед Збройними силами. І досягається ця мета шляхом «задоволення релігійних потреб», психологічної допомоги, виховання патріотичних почуттів, релігійної мотивації військовослужбовців при виконанні ними своїх обов'язків.

Ця різниця в розумінні капеланського служіння присутня у всіх країнах, але в Україні на неї накладається наша місцева специфіка, яка полягає в тому, що при перебуванні у владі П. Порошенка проти УПЦ була на державному рівні розв'язана кампанія з дискредитації Церкви і видавлюванні її з усіх сфер суспільного і державного життя. Особливо зі Збройних сил.

Сьогодні капеланське служіння несе лише один (!) священник УПЦ. Решта – це представники Православної церкви України (понад 50%), греко-католики (приблизно 30 %) й інші конфесії.

Така політика, на жаль, багато в чому є і сьогодні. Якщо ще три роки тому можна було говорити про те, що священники УПЦ на рівних з іншими конфесіями присутні в українській армії, то сьогодні капеланське служіння несе лише один (!) священник УПЦ, заступник голови Синодального відділу із взаємодії зі Збройними силами протоієрей В'ячеслав Яковенко. Решта – це представники Православної церкви України (понад 50%), греко-католики (приблизно 30 %) й інші конфесії. Оскільки законодавчих заборон на служіння священиків УПЦ в армії немає, то військове командування наводить такий аргумент: мовляв, серед військовослужбовців немає віруючих УПЦ, а відповідно немає і потреби у залученні священників УПЦ.

Це є неправдою.

Навіть така заангажована (у бік ПЦУ) соціологічна служба як «Центр Разумкова» показує результати опитування (кінець 2019 р.), в якому до вірян УПЦ себе відносять 10,6% респондентів (ПЦУ – 13,2%; УПЦ КП – 7,7%). Якщо екстраполювати цю цифру на особовий склад Збройних сил, який становить приблизно 250 тисяч чоловік (дані з відкритих джерел), то виходить, що в армії служать 25 тисяч солдатів і офіцерів, яким необхідна духовна опіка УПЦ. Реальні ж цифри, напевно, набагато більші.

Віряни УПЦ в армії є і їх дуже багато. Про це можна судити хоча б по тому, що молоді люди, які йдуть на службу в армію, масово приходять у храми УПЦ за благословенням на службу і молитвами про їхнє здоров'я. Та й елементарний здоровий глузд підказує, що так не буває, щоб у конфесії, що налічує понад 12,8 тисяч громад по всій Україні ніхто б не служив в армії. Вдумаймося в цю цифру: майже 13 тисяч парафій по країні і один капелан в армії! Настільки відверта дискримінація УПЦ в армії просто шокує.

Вдумаймося в цю цифру: майже 13 тисяч парафій по країні й один капелан в армії! Настільки відверта дискримінація УПЦ в армії просто шокує.

Архімандрит Лука (Винарчук), заступник голови Синодального відділу Української Православної Церкви по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України, говорить про це так: «І в армії, і в інших силових структурах служить велика кількість чад Української Православної Церкви, які позбавлені духовного окормлення. На сьогоднішній день практично всі капеланські посади віддані або представникам ПЦУ, або уніатам. Навіть баптистських пасторів в армії більше, ніж священників УПЦ, яких лише один. Виходячи з цього, цілком допустимо поставити проблему таким чином: якщо держава закликає своїх громадян до виконання обов'язку перед Батьківщиною, але при цьому позбавляє їх законного права на релігійну свободу, то нехай тоді скасує призов тих, чиї права будуть свідомо порушені».

Новий закон закріпить дискримінацію вірян УПЦ в армії?

І ось у Верховну Раду вноситься законопроект 4148 «Про військове капеланство в Збройних силах України», який може підвести законодавчу базу під таку дискримінацію. Проглядається це за кількома напрямками.

По-перше, це створення вертикально підпорядкованої структури капеланської служби. Всі капелани, які перебувають у Збройних силах за трудовим договором та отримують за це грошову винагороду з держбюджету, входять в єдину структуру капеланської служби, до якої конфесії вони б не належали. Згідно зі статтею 6 Законопроекту: «Службу військового духовенства (капеланську службу в Збройних Силах України становлять:

• Структурний підрозділ (посадові особи) Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України.
• Структурні підрозділи (посадові особи) Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України та органів військового управління Збройних Сил України.
• Структурний підрозділ (посадові особи) Центру морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.
• Військові священники (капелани) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), інших військових формувань».

Слід зауважити, що незважаючи на те, що одним із принципів капеланської служби є «невтручання командування та військовослужбовців (співробітників) військових частин (підрозділів) до професійної діяльності військових капеланів» (ст. 5), цей принцип нівелюється можливістю структурних підрозділів Збройних сил, зазначених вище, впливати на армійських священників.

Якщо держава закликає своїх громадян до виконання обов'язку перед Батьківщиною, але при цьому позбавляє їх законного права на релігійну свободу, то нехай тоді скасує призов тих, чиї права будуть свідомо порушені.

Архимандрит Лука

Наприклад, організацію і проведення заходів щодо пастирської опіки покладено на посадових осіб Головного управління морально-психологічного забезпечення та органів військового управління ЗСУ. А посадові особи Центру морально-психологічного забезпечення ЗСУ беруть участь у заходах щодо душпастирської опіки особового складу. В силу того, що їх повноваження при цьому чітко не прописані, ці положення законопроекту створюють можливість зловживань, стеження за діяльністю капеланів та створення перепон для такої діяльності.

По-друге, це категорична заборона для церковної ієрархії контролювати військового священника і впливати на його діяльність. Ст. 20 законопроекту: «Релігійним організаціям і їх представникам, забороняється будь-яке пряме і непряме втручання в діяльність військових капеланів <...> Винні в такому втручанні <...>, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність...». Це положення фактично виводить капелана з підпорядкування ієрархії своєї конфесії і підпорядковує його військовому керівництву. Ст. 15 законопроекту прямо про це і говорить: «Військовий капелан (військовий капелан резерву) підпорядковується командиру своєї військової частини (підрозділу) в межах своїх обов'язків».

Це є явним порушенням як Конституції та Закону «Про свободу совісті», так і канонічного права Церкви.

По-третє, це положення про те, що вирішувати, чи потрібні їм капелани УПЦ чи ні, повинні не самі військовослужбовці, а армійське начальство. Так законопроектом передбачено, що «замовляє соціологічні опитування щодо забезпечення реалізації права на свободу світогляду і віросповідання в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України» Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони (ст. 6). Як відомо, соціологічні служби в Україні проводять опитування таким чином, щоб їхні результати максимально сподобалися замовникам.

А про те, як в реальності це відбувається, розповів в одному з інтерв'ю голова Юридичного відділу УПЦ, протоієрей Олександр Бахов: «У них у частинах проходить "анонімна" система голосування. На ділі — будують особовий склад і задають запитання: "Ви хочете ходити в "церкву Московського патріархату? Ви думаєте, після того, як запитання ставиться саме таким чином, багато знайдеться охочих піддатися глузуванням, буллінгу та упередженому ставленню з боку адміністрації?»

Якщо законопроект буде прийнятий Верховною Радою в такому вигляді, то дискримінація священників УПЦ, а також вірних солдатів і офіцерів буде узаконена, а СБУ і військове керівництво отримають всі необхідні важелі тиску на капеланів.

По-четверте, це погодження кандидатур капеланів із СБУ і військовим керівництвом. Ст. 8 законопроекту передбачає: «Кандидатури осіб, які приймаються на роботу на посаду військового священника (капелана), в обов'язковому порядку погоджуються з органами Служби безпеки України (Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, органами військової контррозвідки)». Це положення може ефективно використовуватися для вербування майбутніх капеланів спецслужбами, контролю їхньої діяльності, а також для тиску на них. Крім того, ст. 6 законопроекту передбачає, що «...у відборі та призначенні військових священників (капеланів)» беруть участь Департамент військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони, а також Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил.

Все це дозволяє зробити висновок, що якщо законопроект буде прийнятий Верховною Радою в такому вигляді, то дискримінація священиків УПЦ, а також вірних солдатів і офіцерів буде узаконена, а СБУ і військове керівництво отримають всі необхідні важелі тиску на капеланів. А повертаючись до тих різних завдань, які ставить перед капеланами Церква і держава (описано вище), можна сказати, що законопроект у цілому спрямований саме під виконання завдань держави, багато в чому перетворюючи капеланів в якийсь різновид політруків, що існували в армії при Радянському Союзі.

Читайте також