Віруючі УПЦ розповіли, чому приходять до Почаєва поклонитися Божій Матері

Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері. Фото: spzh.news

5 серпня 2020 року віруючі УПЦ, які прибули на святу Почаївську гору в День пам'яті чудотворної Почаївської ікони Божої Матері розповіли кореспонденту СПЖ, чому приходять вклонитися Божій Матері.

Якщо втома і щоденна заклопотаність не приносить радості – впади до ніг Почаївської Божої Матері, вона втішить і заспокоїть, – так вважають тисячі українських віруючих, які кілька разів на рік сходяться і з'їжджаються на Святу гору, щоб отримати зцілення душевне і тілесне.

Для маленького містечка Почаїв це особливий день, на всіх його вулицях метушня і шум. Порушувати спокій старовинного містечка віруючі з різних куточків України починають ще за кілька днів до свята. Потоки автомобілів, автобусів, піших одиночних паломників і сотні хрестохідців стікаються до Почаївської гори, щоб стати єдиним живим організмом, прославляючи в цей день образ Заступниці і Милостивої покровительки Почаївської Божої Матері. Чотири століття поспіль традиція вшанування чудотворного образу на Святій горі залишається незмінною. І навіть карантин-2020 не зміг зупинити тих, хто хотів припасти серцем до святої ікони Владичиці.

Урочистості із вшанування чудотворного образу почалися 4 серпня з вечірнього богослужіння в найдавнішій церкві Святої гори – Успенській, де знаходиться ікона.

«Щороку я збираюся в Почаїв, вшанувати Матінку Божу. І ось, коли планую, завжди знаходяться якісь справи, які стають перешкодою моїм планам. Так і в цьому році було, але я зміг впоратися і потрапити на вечірнє богослужіння, – розповідає Василь з Корця. – Ночувати хотів просто неба в спальнику, щоб бачити небо, зірки, чути спів лаврських ченців, дзвони, шум молоді, яка, також, як і я, спить на землі під пильним наглядом Матінки Божої. Але, коли вже зовсім стемніло, до нас спустилися монахи і запросили в келії. Це, можливо, трошки зруйнувало плани, але не засмутило – ми були в Її надійних руках».

Ченці розповідають, що багато паломників розташувалися на території Лаври просто неба, поставили намети, довелося відкрити для ночівлі всі храми і потіснитися в готельних номерах і келіях.

«Щоб потрапити на свято, ми бронювали готель за два тижні, можна було б ночувати і в храмі, там дуже добре спиться, але ми з дітьми, це трохи складніше, – розповідає Анна, паломниця з Чернівців. – Однак, повірте, для того, щоб бути присутнім на цьому святі, дихати цим повітрям, я готова на будь-які труднощі. Після Почаєва я відроджується, відновлюю свою душевну рівновагу. У мене було багато труднощів у житті, до успішного вирішення яких причетна Богородиця. І сьогодні я тут, щоб віддячити Її за це».

Свято-Успенська Почаївська лавра для сучасних українців давно набула особливого змісту. Звичайно, є і скептики, і вороги Лаври, але і ті, і інші не упускають можливості хоч зрідка навідатися в стіни обителі. Насельники згадують, що за останні чотири роки монастир зазнав жорстких нападків з боку владних структур, істориків, націоналістів, проте жодне повідомлення, скарга, позов, не змогли посіяти в серцях справжніх віруючих сум'яття, недовіру або невпевненість. Свята Гора не тільки під час великих урочистостей, а й у будні дні приймає паломників у великій кількості.

Щорічно в Почаїв приїжджають сотні віруючих з-за кордону. Віруючі з Польщі навіть організували щорічний міжнародний хресний хід, приурочений до дня вшанування Почаївської ікони. Однак пережити ще раз світлі почуття єдності в спільній молитві хрестохідцям в цьому році завадив карантин.

Мирослав з Тернополя вирішив не порушувати свою традицію хресного ходу і сам прийшов з молитвою на Святу гору, як робив це шість років поспіль.

«У мене важка робота, я працюю в банку. Щодня доводиться вислуховувати десятки людей, сидіти в приміщенні. Через свою зайнятість я навіть не помічаю таких простих речей, чи цвіте яблуня і чи дозрівають груші, – говорить Мирослав, – і тому я намагаюся свою відпустку проводити по-особливому: в молитві, на природі, зі своїми думками. Щороку, перед вшануванням образу Почаївської ікони, я беру рюкзак і йду пішим ходом на Святу гору. Вам не передати те, що я відчуваю протягом шляху і тоді, коли приходжу в обитель. Мені цих вражень вистачає на рік, мене це тримає і змушує жити і працювати, підкорятися Божій волі, менше робити дурниць».

Святкова Літургія в день пам'яті Почаївської ікони Божої Матері відбулася в переповненому вщерть Свято-Преображенському соборі. На богослужінні були присутні 16 архієреїв, сотні священиків, ченців. Очолив службу митрополит Хустський і Виноградівський Марк. Чотири хори красиво і велично співали псалми на честь Богородиці. А під час загальних співів молитов «Вірую» і «Отче Наш» тисячі віруючих єдиними устами піднесли хвалу Творцеві.

«Для таких моментів і відчуттів сюди треба їхати, – каже Мар'яна з Чернівців. – Я кожне перебування на Святій горі колекціоную (сміється). Я добре пам'ятаю день, коли потрапила сюди вперше, коли вирішила приїхати знову, як привела сюди рідну сестру, дітей та тут вже зустріла сестру по вірі. У Почаєві я знайшла безцінну людину – духівника. І знаєте, вважаю це особливим даром Божої Матері мені, грішній. Хоч і далеко, але я приїжджих сюди часто: за духовною порадою, за тим, щоб просто поспілкуватися, щоб рухатися далі».

Хресною ходою навколо обителі традиційно закінчуються торжества на Почаївській горі. Велика кількість людей йдуть по всій території Лаври. Велично в натовпі слідує образ Богородиці і неспішно крокує на своє звичне місце, де ще до пізнього вечора Їй будуть поклонятися, дякувати, просити, співати, і так буде до кінця віку, цим і будемо жити.

Як повідомляла СПЖ, 5 серпня 2020 року в Свято-Успенській Почаївській лаврі УПЦ пройшли святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері, на які зібралися тисячі паломників.

Читайте також