Церква неподільна, чи ж можна вважати її сьогодні розділеною?

Фото: zvcaves.com.ua

Як правильно думати: 1) християнська Церква неподільна, а католики та протестанти відокремилися від Церкви; або: 2) Церква сьогодні розділена на православних, католиків і протестантів, і треба молитися про її єдність?

Сергій Бондаренко

Відповідає протоієрей Олександр Проченко:

– На ваше запитання коротко відповісти складно. І перш ніж відповісти на нього, потрібно прояснити кілька базових речей.

Що таке Церква?

У молитві «Символ віри» ми читаємо: «Вірую… в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву». Церква єдина, як і віра, і хрещення (див. Еф. 4:5).

Церква – це Тіло Христове, Яке не може ділитися. Це також встановлене Богом суспільство людей, з'єднаних між собою: правильною вірою, законом Божим, священноначаллям і священними таїнствами. Це духовний організм, в якому тече Кров Христова: «…тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного» (1Кор. 10:17). Виходить, що не може людина стати частиною Церкви, якщо не бере участі в таїнствах: Хрещенні, Сповіді, Причасті і т. д.

Не можна бути частиною Тіла Христового, якщо в тобі не тече Його Кров.

Що таке Причастя?                                          

Це з'єднання людини з Богом, через вкушання Тіла й Крові Іісуса Христа.

Для чого ми причащаємося?

Щоб через єдність із Боголюдською природою Спасителя, повернутися в той стан, в якому перебував Адам до гріхопадіння. Людина втратила досконалість і вічність, коли перестала їсти з дерева життя (див. Бут. 3:22). Тому Син Божий прийшов не тільки, щоб спокутувати людство, а й повернути загублену благодать (див. Ін. 1:16-17). Тільки вже не за допомогою плодів від древа життя, а Тілом і Кров'ю Христовою, втілених у хлібі й вині (див. Мф. 26:26-28).

Яким чином Церква надає Тіло і Кров Христа?

Під час літургії Господь через священика освячує хліб і вино, так що вони стають істинними Тілом і Кров'ю Христа. Здійснювати це таїнство може тільки той священик, який має незаперечну Апостольську спадкоємність і не перебуває під єпископською забороною. Тому Церква і називається Апостольською, що будучи заснованою Христом, через апостолів (див. Лк. 6:12-16), має Його благодать, в тому числі і священства. Після зішестя Святого Духа (Діян. 2:1-4), апостоли стали висвячувати єпископів і пресвітерів (Діян. 6:6; 14:23). І цей ланцюг не переривається вже майже 2000 років.

Чому не переривається?

Тому, що Христос пообіцяв, що не те, що року, а й дня не буде, щоб Він не був зі своєю Церквою. «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мф. 28:20). Виходить, що Церква повинна мати безперервність існування, що йде від апостолів, повноту благодаті й чистоту вчення Христового, яке Він буде завжди зберігати через Своїх вірних людей.   

Якщо уявити Церкву як дерево, то гілка жива, тільки якщо вона отримує соки від цього древа. Якщо ж вона відпадає, то висихає, хоча якийсь час вона ще зеленіє за рахунок тих соків, які вона отримала від древа. Як сказав Господь: «…Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя» (Ін. 6:53).

Католицизм.

Догмат про верховенство папи суперечить Соборності Церкви (див. Діян. 15:22-31). На 1-му Апостольському Соборі рішення виноситься всім Собором апостолів без винятку. «Бо зволилось Духові Святому і нам» (Діян. 15:28) – тобто всій повноті, а не комусь одному. Так само «Філіокві» про сходження Святого Духа і від Сина, що суперечить Святому Письму (Ін.15:26). Євхаристійного спілкування з католиками не має жодна Помісна Православна Церква. Вже тому католицька церква не є тією Церквою, яка є стовп і утвердження істини (1Тим. 3:15).

Протестантизм.

Це християнський рух, що виник як протест проти зловживань Римською церквою своєю владою, зокрема індульгенціями та обрядовою стороною. Але відокремившись, протестанти ухилилися в іншу крайність і також допустили грубі спотворення в навчанні. Якщо про католицьких священиків йде суперечка, приймати їх у сущому сані чи висвячувати знову, то священство у протестантів однозначно відсутнє, бо апостольської спадкоємності у них спочатку не було.

Тому Церква на мирній єктенії молиться за мир у всьому світі, благоустрій святих Божих церков і єднання всіх. Тому з'єднання (а вірніше приєднання) католиків і протестантів, може бути тільки через покаяння і зречення єресей за чином інославних.

А чи можна допустити, що у них залишилися якісь таїнства?

Можна припустити, що у християн, які не зберегли єдності з Церквою, збереглося таїнство Хрещення (за умови, якщо збережена його правильна формула), бо це єдине таїнство, яке може звершуватися мирянином в особливих випадках.

Як приймати католицьких священиків? У тому ж сані чи через висвячення?

Не знаю. Такі питання вирішує Священний Собор.

Який висновок можна зробити з вищесказаного?

Як сказав Господь: «Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде» (Мк. 16:16). Вірувати – це жити за вірою, тобто за заповідями. Хреститися – це означає, стати християнином і жити, беручи участь в таїнствах Церкви.

Навіть якщо людина сприймає Божественну благодать, але живе нерадиво, їй буде дуже й дуже важко ввійти в Царство Небесне. І навпаки. Бо для спасіння необхідно те й інше. Ну і звичайно ж молитися про напоумлення християн, що відійшли від єдності ортодоксальної, Православної Апостольської Церкви, в якій Христос присутній і діє у всій повноті (Ін. 6:56-57); і Святий Дух, який наставляє нас на всяку істину (Ін. 16:13).

Амінь!

Читайте також