Як відрізнити смиренність від затурканості?

Фото: socratify.net

Лариса Манілова

Відповідає ієрей Олексій Малюков:

– Зовні смиренність часто може не відрізнятися від самоприниження і затурканості. Але всі справжні чесноти – це усвідомлене, розумне, вольове устремління догоджати Богу. Це надприродний стан, що досягається через подолання єства, а ніяк не природний стан.

Затурканість – це природний стан слабкої людини, яка не є чеснотою. Слабкі люди бувають дуже злісними всередині. Вони, може, і хотіли б відповісти, але через слабкість свою просто скрегочуть зубами. Ті, кого ображали в дитинстві, можуть вирости в маніяків, яких-небудь злих поліцейських і т.д.

Добре, якщо слабка людина щось зрозуміла і звернула свою природну слабкість в любов, доброту і милосердя. Наприклад, в кожному храмі є якась старенька, яка просто випромінює чесноту. Так, бабуся з виду слабка, але вона добра – і це її вибір. Цей вибір перетворює її слабкість в справжню смиренність і за виглядом, і за змістом.

Самоприниження (в негативному розумінні цього слова) – це спроба людини опустити себе нижче природного стану. Коли людина шукає в собі те, чого в ній немає, по типу: «Я Найбільший Грішник і немає мені прощення!»

По-перше, не такий вже і найбільший, а по-друге, «немає мені прощення» - це вже наклеп на Бога, який помер за грішників і дарував нам прощення. Швидше за все, ці люди нічого дійсно вартісного не роблять, і ховаються за гучними словами. Це – помилкове смирення.

Доброчесність складна. Легше мати вигляд смирення, ніж бути смиренним насправді.

Антоній Великий пише про смирення так: «Смирення ж полягає в тому, щоб людина вважала себе грішником і думала, що вона нічого доброго не чинить перед Богом; щоб мала мовчання і себе ні у що не ставила; щоб не впиралася ні перед ким, наполягаючи на своєму слові; щоб відкладала свою волю, обличчя опускала долилиць, смерть мала перед очима, остерігалася брехні, порожніх не вимовляла слів, настоятелю не заперечувала, терпляче зносила образи і спонукала себе благодушно переносити всілякі труднощі і скорботи».

Не дарма святі кажуть, що християнство – це в усьому себе примушувати. Коли людина дуже багато робить, трудиться для Бога, але каже: «ми нікчемні раби, бо зробили, що повинні були зробити» (Лк.17: 10). Сам Господь Ісус Христос мив ноги учням і добровільно пішов на Хрест. Все це приклади істинного смирення.

Тому мати вигляд смирення – не завжди означає мати його силу. А сила смирення – це любити, прощати, примушувати себе у всьому і при цьому відчувати себе гіршим всіх людей на землі. Смирення – надприродний стан, воно угодне Богу, до чого і закликає нас апостол Петро: «Також і молоді, коріться старшим; все ж, підкоряючись один одному, одягніться покорою, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (1Петр. 5: 5).

Смирення – дуже складне поняття, і складне не тільки в розумінні, а й у виконанні. У ньому є якась таємниця, і вона варта того, щоб спробувати її розкрити.

Читайте також

Чи грішно використовувати храми для проведення концертів?

Чи грішно використовувати храми для проведення концертів?

Що таке любов?

Що таке любов?

Що таке пекло?

Що таке пекло?

Що таке любов?

Що таке любов?

Чи можуть сповідь і причастя допомогти при панічних атаках?

Сповідь і причастя можуть допомогти при панічних атаках?

Чому Церква святкує Різдво саме 7 січня?

Чому Церква святкує Різдво Христове саме 7 січня?