Як можна дякувати за все?

Апостол Павел гооврит, что христианину необходимо испытывать благодарность Богу

Нещодавно мене покликала жіночка, щоб причастити її вдома. Коли 7 років тому я приїхав служити в село Недра, то мене декілька раз на рік запрошували причастити чотирьох подруг похилого віку, які вже не могли дійти до храму. Вони завжди збиралися, щоб зекономити мені час, в будинку однієї з них. Через деякий час однієї не стало. Потім ще однієї. І в минулому році відійшла на той світ ще одна.. Залишилася бабуся Надія. Абсолютно весела, постійно на позитиві. На двох палках, ледь пересувається, дуже хвора, але завжди усміхнена і відкрита. І от, останнього разу я помічаю, що з якоїсь причини сьогодні вона не має тої повноти радості, що зазвичай. Питаю, що трапилося? Вона каже: «Батюшка, ви простіть, у мене сьогодні сороковий день по сину.» Я запитав: як ви з цим справляєтесь, Надіє? Вона каже: «Батюшка, знаєте, я не так давно поховала чоловіка, після цього невістку, потім внука, якого втопили і знайшли лише на 50-тий день в озері…тепер син. І я дякую Богу за те, що він мене тримає, хоча довгий час я не розуміла, для чого я ще тут. А зараз розумію: щоб молитися за них. Тепер я відчуваю свою відповідальність за них».

І вона продовжує жити суцільною подякою і відчуттям того, що потрібна.

Я хотів би згадати, що говорить Феофан Затворник про нашу здатність дякувати Богу.
«Святий апостол Павел, заповідуючи солунянам дякувати Богу, додає слово «за все», чим виявляє думку про те, що Богу потрібно дякувати в усіх життєвих обставинах, і в добрих, і у злих. Позаяк Всеблагий Бог, без волі Якого ні один волос з голови нашої не впаде, всім виховує людину.»

Що саме так варто жити і діяти християнину, говорить апостол Павел, це порядок, встановлений Самим Господом відносно всіх християн. «Бо така про нас воля Божа».

Читайте також

Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!

Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?

Митрополит Онуфрий – человек безупречной жизни

Строгость к себе и милость к другим. Наверное, это важнейшая черта настоящего монаха и настоящего (архи)пастыря. Да вообще христианина!

Жить дальше в ритме ежедневного покаяния и не отчаиваться!

 Господь понимает все наши немощи. И просящего Его о помиловании, Он не отправит на муки вечные. Верю в это!

Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями

Вечная жизнь  – это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца. Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.

Если Евангелие истинно, то оно бесконечно важнее чего бы то ни было еще

Ставить Евангелие на службу каким-то еще задачам — даже если они представляются вам безусловно благими и очень важными — значит подразумевать, что оно не истинно.

Що відчувають вірні УПЦ на фронті, коли чують, що Церква це «руський мір»?

Прямо зараз на Радіо НВ ведучий і експерд знову намагаються переконати слухачів, що УПЦ - осередок «руського міру» в Україні