У Вінницькій єпархії відсвяткують пам'ять Турковицької ікони Богородиці
У Вінницькій єпархії відзначать пам’ять Турковицької ікони Богородиці. Фото: Криворізька єпархія
15 липня 2019 року в Іоанно-Предтеченському храмі села Шевченко Літинського району відбудеться свято на честь Турковицької ікони Пресвятої Богородиці, повідомляє прес-служба Вінницької єпархії.
Літургію звершить архієпископ Вінницький і Барський Варсонофій.
Зустріч владики о 8.30.
Пам'ять Турковицької ікони Божої Матері Православна Церква відзначає 15 липня, в день свята Положення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Турковичі знаходяться неподалік від кордону України з Польщею.
За переказами, в місті Белз (Польща) в XIV столітті перебувала найбільша святиня – ікона Богоматері, написана святим євангелістом Лукою. Польський князь Владислав Огольский, їдучи до міста Ченстохова, забрав її з собою, незважаючи на прохання і обурення православних віруючих.
В дорозі, коли ікона знаходилася поблизу села Турковичі, сталося диво. Після зупинки шість пар коней не могли зрушити карету з іконою, від якої стало виходити сяйво. Однак князь Владислав, незважаючи на це, захотів скоріше відвезти ікону в Ченстохов.
Відразу після його від'їзду на місці, де стояла ікона, з'явилася інша ікона Божої Матері, яка плакала. Вона була в точності така ж, як та, яку вивіз князь Владислав. Місцеві жителі стали підносити свої молитви перед іконою і захотіли побудувати тут церкву. Наступного дня вранці місце це поросло ромашками, вказуючи, таким чином, величину дому Божого, а будівництво церкви супроводжувалося чудесними явищами.
На місці отримання чудотворної Турковицької ікони був заснований чоловічий Турковицький монастир, який був закритий уніатами у 1789 році. Обитель була відновлена як жіноча 5 грудня 1902. Існував також список чудотворної ікони, особливо шанований віруючим народом. Коли 2 липня 1906 р. в монастир прибув єпископ Люблінський і Холмський Євлогій, настоятелька Афанасія зустрічала його цим списком в срібній позолоченій ризі.
На початку Першої світової війни в 1914 році монастир разом з іконою був евакуйований в Москву, де знайшов притулок в Марфо-Маріїнській обителі. 13 жовтня 1915 року там був освячений домовий Єлизаветинський храм, де і перебувала ікона. У 1918 р. сестри були переведені в звільнений від братії Димитровский Борисоглібський монастир.
Сліди ікони були загублені. Повідомлялося, що в 1941 році її бачили в селі Кодня під Житомиром.
Читайте також
Екологи просять папу Франциска відмовитися від різдвяної ялинки
Жителі Лердо готуються до акції протесту, плануючи перекрити дороги, щоб не допустити відправки дерева до Риму.
Школярам Ірландії складніше визнати себе віруючими, ніж прихильниками ЛГБТ
Шкільне опитування показало, що у Північній Ірландії учням легше зізнатися у сексуальній орієнтації, ніж у тому, що вони християни.
Католицькі єпископи США: Не можна мовчати щодо абортів та ЛГБТ
Єпископ із Вірджинії: на жаль, багато штатів продовжують закріплювати аборти у своїх конституціях. Нам ще доведеться зробити багато роботи.
В Естонській Церкві заявили, що чиновники вторгаються у церковне життя
На міжнародній конференції у Таллінні обговорили способи подолання поділу православних християн в Естонії.
Монастир Есфігмен звернувся в ООН за захистом
Конфлікт між монастирем Есфігмен і Константинопольським патріархатом триває десятиліттями, але це перша спроба звернутися до ООН.