Свідки Єгови: тоталітарна система контролю своїх адептів

Ми всі звикли бачити їх на вулицях. Вони стукають у двері квартир та будинків, стоять зі стендами, збираються на конгреси, будують свої "Зали Царств". Хтось реагує байдуже, хтось зупиняється послухати, хтось стає адептом, хтось скидує їх зі сходів, хтось починає дискутувати про Бога. Здається, що все зрозуміло про цих людей: ходять по двоє з журналами, рекламуючи вчення своїх наставників. Найчастіша помилка. яку роблять люди віруючі-намагаються вступати з ними в суперечки і думають, що переможуть в єговисько-католицькому спарингу. Можливо. Це поверхово, з сумом кажу: дуже поверхово...що ми знаємо про них насправді? Чи хоч уявляємо собі шалену піраміду цінностей Свідків Єгови? 

Ці люди не належать собі. Нехай вони не знають справжньої правди про Бога, але добре навчені "пудрити мізки". Для цього окрім традиційних недільних зустрічей в Залі Царства, вони мають ще так звану "школу теократії", в якій навчаються ораторському мистецтву і фішкам американської маркетингової пропаганди. 
Кожного дня вони вибираються "в служіння" від години до двох годин в кращому випадку для звичайних Свідків Єгови і 3-4 години для "піонерів".

"Загальний піонер"-це спеціально призначений підготовлений вишкалом Свідків Єгови "проповідник", який має виконати норму проповіді 72 години на місяць. "Подсобний піонер"-50 годин на місяць. Кожен місяць Свідки пишуть в обов'язковому порядку звіт, який віддають старійшинам. В цьому звіті зазначають кількість годин "служіння", кількість публікацій, які роздали. Якщо Свідок не впорався з нормою (для піонерів), або ходить в "проповідь" мало годин, його проголошують "неактивним" і часами з ним проводяться бесіди в присутності трьох старійшин. 

Традиційній системі доносів у зібраннях Свідків Єгови можуть позаздрити спецслужби. Особливо слідкують за молоддю, яка цікавиться, досліджує...ні, Свідки дають змогу розвиватися молоді, тільки...в межах своєї організації. Для молоді Свідки створили так званий "Вефіль" (в Україні він знаходиться в м. Брюховичи львівської обл.), куди молодь під виглядом казочки про безкорисне служіння братам та сестрам потрапляє в полон надлюдської роботи з верстки, перекладу, грузоперевозки, важких фізичних робіт, розповсюдження тонн єговіської літератури, де вбивають сили та здоров'я. Потрапити туди може не кожен. Молодь не усвідомлюючи, куди йде, вважає служіння в Вефілі почесною місією спасіння світу. Обираються здорові, виносливі дівчата та хлопці з розряду "піонерів", неодружені, до 35 років, як правило це діти старійшин. Так простіше ними керувати.

Спроби читати іншу літературу чи спілкуватися з людьми "зі світу" жорстко караються. 
Система підтосовки фактів у Свідків розроблена віддавна. Коли адепт починає трохи ворухати мізками, його викликають на "комітет", на якому присутні три старійшини. Якщо вразумити не вдається, його оголошують як того, хто не є більше Свідком, а щоб іншим було не цікаво, за що прогнали, на людину навішується...гріх блуда і позбавляється спілкування з іншими Свідками. Так простіше приховати реальність. Нікому не дозволено розмовляти з вигнаним адептом "блудником", який просто почав мати сумніви відносно істиності єговиської доктрини. Навіть ті Свідки, які мають стаж перебування в організації понад 20 років, і розуміючи врешті тупість системи не вийдуть. Чому? Нема куди йти. Всі контакти з людьми розірвані. Родина відмовиться від спілкування, друзів втратять. Пустка.
Еліта.

Так, в Свідків є елітарні люди. Старійшини з дружинами та дітьми та близькі друзі з організації, як правило "піонери". Діти старійшин, як наркомани, кучкуються, створюючи коло інтересів, куди іншим молодим людям входити не можна. Дітям старійшин простіше пройти по ієрархії Свідків. 
Над старійшинами призначені обласні та районі наглядачі, які контролюють діяльність старійшин і перед візитом такого наглядача старійшини вимагають від адептів розповсюдити більше публікацій і більше годин "проповідувати". Чи тут йдеться про "спасіння душ"? Ан ні...спасіння дуп старійшин. Бо наглядач спитає з них про ефективність чи не ефективність зібрання.

Система тоталітарна, з залякуванням "комітету трьох", неможливість вийти з організації через страх відкинення, система контролю над життям та пересуванням адептів-ось правда про Свідків Єгови. 
Що буває з тими, хто вийшов? Травмована психіка, зневір'я, депресія. В кращому випадку, людина продовжує шукати правду про Бога. Можливо, навертається до традиційних конфесій. По різному складається. 
Можливо, моя оцінка різка. Можливо...але я знаю, що говорю. Колишні Свідки не дадуть збрехати. 
Чи варто з ними дискутувати? Ні. Це без сенсу. Їх вчать, що дискусії, агресія, навіть аргументи-це все знак того, що вони на правильному шляху. Можна спустити собак, якщо хочете, щоб Свідок з радісним виглядом прибіг на свої недільні збори і почав натхненно розповідати, як "постраждав за істину". Ще й похвалять.

Читайте також

Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!

Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?

Митрополит Онуфрий – человек безупречной жизни

Строгость к себе и милость к другим. Наверное, это важнейшая черта настоящего монаха и настоящего (архи)пастыря. Да вообще христианина!

Жить дальше в ритме ежедневного покаяния и не отчаиваться!

 Господь понимает все наши немощи. И просящего Его о помиловании, Он не отправит на муки вечные. Верю в это!

Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями

Вечная жизнь  – это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца. Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.

Если Евангелие истинно, то оно бесконечно важнее чего бы то ни было еще

Ставить Евангелие на службу каким-то еще задачам — даже если они представляются вам безусловно благими и очень важными — значит подразумевать, что оно не истинно.

Що відчувають вірні УПЦ на фронті, коли чують, що Церква це «руський мір»?

Прямо зараз на Радіо НВ ведучий і експерд знову намагаються переконати слухачів, що УПЦ - осередок «руського міру» в Україні