Дума про автокефалiю

Вот, о чем я думаю, дорогой Facebook. И не только сегодня.

ДУМА ПРО АВТОКЕФАЛІЮ

1.

В одній країні
(Ні, не в Україні)
Як тільки зацвіли
Конвалії,
Начальство каже:
– Хочеться мені
Автокефалії.
Про це я мрію
Вже давно,
Роками виглядаю 
У вікно,
І сильно мріє
Мій народ,
Хоч він того не зна,
Бо десь пішов
Сапать город.
І так, ви знаєте,
Ота автокефалія
Зайшла у мозок
Тим панам,
Що варто було випити 
Сто грам,
Одразу десь на березі,
В Анталії,
Надвечір, взувшись
У сандалії,
Начальство бігало
Вздовж моря
І завивало, наче з горя:
– Де ти, голубонько?!
Прилинь, автокефаліє!

2.

І вийшло так, 
Що ті страждання і ридання
Кудись дійшли.
І в день, як одцвіла
Конвалія остання,
В столиці, прямо з-під землі,
З’явився ніби храм
З портретом на воротах
(Ніби Трамп).
Начальство вибігло
Із вдячними сльозами,
Вклонилося й пита
У того, тіпа, храму:
– Автокефаліє, це ти,
Жадана, дорога?!
А з-за воріт
Чийсь голос відповів:
– Ага.

3.

Ну, звісно, радість!
Слава! Нова ера!
(Пани були колись
У піонерах, 
І дай їм хоч коругву,
Хоч ікону,
Ведуть себе неначе
Збір загону).
Але були і факти
Більш печальні.
У церкві тій автокефальній,
Що раптом виникла в столиці,
Як шепотіли очевидці,
Хтось невідомий
Прожива.
І взагалі, навкруг
Такі дива,
І явища такі неоднозначні,
Що муторно на службі,
Навіть лячно!
Ну, хоч бери,
І зовсім не приходь.
А головне, живе там
Не Господь!

4.

Так! Так!
Якийсь таємний пан
Роздмухує усюди
Фіміам.
І дивиться то весело,
То грізно.
І очі в того пана різні,
Одне червоне,
Друге чорне,
І причащає, нібито, народ
Попкорном!

5.

Довідавшись про це,
Місцевая еліта,
Убрана в галстуки,
Твереза і умита,
Прийшла для перевірки
Якось зранку.
А їм назустріч вийшов
Наглий пан той
(На ліву ногу 
Він трохи шкутельга):
– Привіт, еліто дорога!
Чом невеселі?
Чом з обличчя кислі?
Хотілося помісну – 
Це помісна!
Хотілося єдину – 
Це єдина!
А ну, падлюки,
Швидко на коліна!
Тут, звісно,
Хлопці всі упали,
До панових копит припали,
Лише губами плямкнули:
– Невже?
А дядько той ірже,
Тремтить еліта…
Коротше, з отих пір
«Питання церкви»
Там було закрите.

Читайте також

Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!

Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?

Митрополит Онуфрий – человек безупречной жизни

Строгость к себе и милость к другим. Наверное, это важнейшая черта настоящего монаха и настоящего (архи)пастыря. Да вообще христианина!

Жить дальше в ритме ежедневного покаяния и не отчаиваться!

 Господь понимает все наши немощи. И просящего Его о помиловании, Он не отправит на муки вечные. Верю в это!

Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями

Вечная жизнь  – это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца. Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.

Если Евангелие истинно, то оно бесконечно важнее чего бы то ни было еще

Ставить Евангелие на службу каким-то еще задачам — даже если они представляются вам безусловно благими и очень важными — значит подразумевать, что оно не истинно.

Що відчувають вірні УПЦ на фронті, коли чують, що Церква це «руський мір»?

Прямо зараз на Радіо НВ ведучий і експерд знову намагаються переконати слухачів, що УПЦ - осередок «руського міру» в Україні