«Пилорамники» на ТБ: чому герої антицерковних телешоу такі безграмотні

Було таке оповідання у Василя Шукшина – «Зрізав». У ньому простий сільський пилорамник у спорі на будь-які теми міг «зрізати» будь-якого професора. Чим? Та незбагненним самовпевненим невіглаством, від якого у звиклих до наукових дискусій вчених мужів щелепи відвисали. Сьогодні, буває, саме такими бравими пилорамниками виглядають критики Церкви, розмірковуючи про те, в чому ні бельмеса не тямлять.

Останнім часом в авангард медійних гонителів Української Православної Церкви висунувся телеканал ZIK. Отримав він на це соціальне замовлення від влади (з відповідним фінансовим стимулюванням), або ж просто діє на основі голого ентузіазму та спортивної заздрості до геббельсівських лаврів «1+1», сказати важко. Хоч би як там не було, але програми ZIK про УПЦ вже мало в чому поступаються передачам «плюсів». Особливо за рівнем, як би сказати, інтелекту та правдивості.

Один зі свіжих прикладів – передача «Духовна окупація» з ведучим Остапом Дроздовим (ефір відбувся 21 грудня, якраз напередодні нового держсвята Євро-Різдва).

Після шедевральної за стилістикою та грамотністю підводки («європейський вибір, чи він передбачає календар не з Європою», «стою на думці» та ін.) молода канальна зірка представила своїх гостей. Що зібрались із суто просвітницьким наміром підтвердити тезу про те, що т. зв. «Московський Патріархат» проводить духовну окупацію українського народу.

Тут відразу слід виокремити цікавий прийом, узятий на озброєння практично всіма ЗМІ, що абсолютно безкорисливо обслуговують владу. Вони уникають назви «Українська Православна Церква», вживаючи «Московський Патріархат». Робиться це з метою налаштувати масову свідомість на потрібну хвилю і вкласти в неї, що УПЦ є чужою для України структурою.

Гості передачі являли собою передовий загін записних (в тому сенсі, що їх часто записують на аналогічних ефірах аналогічні студії) націонал-свідомих гігантів думки та світил української демократії (особливо в частині свободи совісті, віросповідання, мов і культур нацменшин). В принципі, їхні міркування можна було б і не досліджувати детально, щоб не вражати читача їхнім високим IQ. Однак, оскільки на цих висновках базується ідеологія боротьби з Церквою, зупинимося на персоналіях детальніше. Так само як і на порушених в передачі тезах, бо це пункти загальної антицерковної концепції влади.

Двоє з гостей – люди, що давно стяжали собі славу розумом, кмітливістю, освіченістю та принциповістю: Лариса Ніцой та Віктор Єленський.

Пані Лариса, як представив її ведучий – це «письменниця, людина, яка працює з духом». Щоправда, з яким із піднебесних духів дама співпрацює, не уточнив, а лише попросив для початку коротко визначити своє кредо. На що моментально була отримана чітка, по-європейськи демократична відповідь: «Московську Церкву в Україні потрібно заборонити».

Лариса Ніцой набула популярності не стільки завдяки кільком нетлінкам – наприклад, «Казці про українське щастя» – а здебільшого через різні акції та демонстрації, що прямо чи побічно свідчать про те, як вона це щастя розуміє.

Наприклад, вона вимагала прибрати російськомовні написи до картин в коридорі хірургічного відділення дитячої лікарні «Охматдит». А також, як випускниця педінституту і, за дозволом мовити, педагог, бурхливо обурювалась у зв'язку з присутністю на станції метро «Університет» у Києві бюстів Пушкіна, Горького та Ломоносова.

У 2016 році шляхетна пані влаштувала маніфестацію протесту в магазині через те, що дівчина-продавець обслуговувала відвідувачів російською мовою, і жбурнула їй в обличчя жменею дрібняків.

І хоча на сьогодні це, мабуть, усі основні літературно-мовні, богословські та педагогічні досягнення «письменниці, яка працює з духом» (крім, зрозуміло, перлів, розглянутих нижче), не може бути ніяких сумнівів у правильності того, що ZIK запросив саме її як одного з провідних експертів. Адже для подібних шоу важливі не стільки глибокі знання, скільки згаданий дух, з яким, як ми дізнались, розповідачка плідно взаємодіє.

Віктор Єленський є депутатом Верховної Ради від «Народного фронту» та автором антицерковного законопроекту № 4128. Саме того, проти якого віруючі УПЦ неодноразово збирались на багатогодинні молитовні стояння під ВР.

Єленський закінчив з відзнакою історичний факультет Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка у 1982 р. Тут слід зазначити, що істфак КДУ служив своєрідною кузнею кадрів для партійно-радянської та комсомольської бюрократії вищого рангу. Потрапити на нього було неймовірно складно. Там навчалися діти вищої радянської номенклатури, причому не лише з України, але й з інших республік СРСР. Лише невеликий відсоток становили прості студенти, що прийшли «з селян», здебільшого після армії, які мали бажання з низів вистрибнути на вершини влади. Судячи з біографії Віктора Єленського, він був з категорії особливо талановитих самовисуванців.

В подальшому Єленський обіймав різні посади, в тому числі директора київського бюро радіо «Свобода» і навіть – Nota Bene! – президента Українського відділення «Міжнародної асоціації релігійної свободи». Тобто це досвідчений борець за свободу совісті і віросповідання. Тепер зрозумілі його справні дії і досягнення на цій ниві – особливо в тому, що стосується захисту прав мільйонів віруючих УПЦ.

Інші два гостя не такі відомі «широкій громадськості», але не менш примітні.

Заступник голови Львівської облради Володимир Гірняк, як ми дізналися з його слів, є тим самим чиновником, який за допомогою спецкомісії вигнав єдиний центр російської культури у Львові та відібрав його приміщення. В центрі збирались представники російської культури – поети, письменники, художники і всякі інші, що є чужими Гірняку та його комісії, елементи. Всі роки незалежності на нього раз у раз нападали львівські націонал-свідомі активісти, розбивали бюст Пушкіна на фасаді і малювали свастики. Після Майдану комісія на чолі з паном Гірняком центр, нарешті, закрила та відібрала будівлю. І рейдерство тут, звичайно, ні при чому. (До речі, те ж саме Лариса Ніцой вимагає зробити з РЦНК в Києві).

Був присутній також «отець» з Київського патріархату Андрій Гуль. Він позиціонував себе не лише як капелана УПЦ КП, але й як члена команди творців «Єдиної Помісної Церкви» – того самого ЄПОЦа, що є давньою ідеєю фікс Президента Петра Порошенка.

Паралельно з цитуванням учасників шоу ми будемо згадувати про тези ведучого, які той пропонував для обговорення. Вони були такі.

«Святкування Різдва з Москвою потрібно заборонити, тому що це святкування одночасно з Путіним».

Як доказ Дроздов виставив співвідношення: 75 % автокефальних Православних Церков, мовляв, святкують разом з Європою та католиками, а лише 25 % – «з Путіним і Москвою».

Ведучий вчинив правильно, вдавшись до цифр. Цифри – вони завжди переконливі, навіть якщо й не зовсім відповідають істині. Куди менш переконливим був би розгляд пропорцій без них. А просто із згадуванням факту, що за григоріанським календарем святкують Церкви Греції, Румунії, Болгарії, Польщі, Сирії, Лівану та Єгипту, за юліанським – Церкви Росії, Єрусалиму, Сербії, Грузії та Афону. Як бачимо, при такій подачі інформації розрив вже виглядає мінімальним.

Що стосується проблем переходу на григоріанський календар, то найголовніша з них полягає в тому, що він призведе до серйозних канонічних порушень. Ось що пише на цю тему архімандрит Іов (Гумеров): «Апостольські правила не дозволяють святкувати святу Пасху раніше іудейської Пасхи і в один день з іудеями: Якщо хтось, єпископ, чи пресвітер, чи диякон святий день Пасхи раніше весняного рівнодення з іудеями святкувати буде: нехай буде вивержений від священного чина (правило 7). Григоріанський календар призводить католиків до порушення цього правила. Вони святкували Пасху уперед іудеїв у 1864, 1872, 1883, 1891 роках, разом з іудеями в 1805, 1825, 1903, 1927 і 1981 роках. Оскільки перехід на григоріанський календар додав би 13 днів, то на це ж число днів скоротився б Петрівський піст, оскільки він закінчується щорічно в один і той самий день – 29 червня / 12 липня. В деякі роки Петрівський піст би просто зникав. Йдеться про ті роки, коли буває пізня Пасха. Потрібно замислитися й над тим, що Господь Бог Своє Знамення біля Гробу Господнього (сходження Благодатного вогню) звершує у Велику Суботу за юліанським календарем».

Є й інші проблеми, пов'язані з недосконалістю григоріанського календаря. Але пилорамники... пробачте, учасники шоу, вчинили абсолютно логічно, коли не стали вникати в ці глибини. По-перше, для того щоб вникати, потрібно щось в цьому розуміти і знати. А по-друге, адже їхнім завданням було не встановлення істини, а звинувачення «Московського Патріархату» в антиєвропейськості. Що й було з успіхом виконано.

Ще один інтелектуальний винахід ведучого: «В Україні має бути європейський патріархат». Шоумен «Духовної окупації» героїчно анітрохи не засмутився тим, що дане твердження викрило його як цілковитого невігласа в питаннях канонічного устрою Церкви, Апостольських правил, рішень Вселенських Соборів, всього Священного Писання та Передання, повчань святих отців.

Коротше кажучи – «Зрізав»!

Звісно, незадоволені могли би посперечатись. Навести хоча б цитату преп. Феодосія Печерського (+1074): «Безліччю єресей своїх вони всю землю збезчестили. <...> Немає життя вічного тим, що живуть у вірі латинській. <...> Стережися, чадо, хибновірів та всіх бесід їхніх, бо й наша земля наповнена ними. Якщо хто й врятує свою душу, то тільки живучи в православній вірі. <...> Якщо ж хтось хвалитиме свою (віру – Ред.) і чужу, то він двовірець, близький єресі. <...> Чадо! Якщо тобі потрібно буде вмерти за святу віру, з дерзновенністю йди на смерть. <...> Якщо тобі хтось скаже: "Ваша і наша віра від Бога", то ти, чадо, відповідай так: "Хибновір!" чи ти й Бога уявляєш двовірним» («Заповіт прп. Ф. Печерського, написаний великому князю Ізяславу Ярославовичу»).

Але є ще заповідь «не метати бісер» самі знаєте перед ким, і це, можливо, якраз той самий випадок. До того ж, тезовий перл ведучого був спрямований лише на провокування у прихожан УПЦ бажання перебігти до розкольників і іновірців, щоб стати ближче до благополучної Європи. В принципі, це колишня «сирно-мишеловна» закликалочка, яку влада використовує для досягнення політичних дивідендів. Тому ведучий своє завдання відповідним чином виконав.

«Влада повинна вжити законодавчих заходів для відриву від Росії і руського миру та заборонити «Московський Патріархат».

Єленський у відповідь на цю тезу згадав про 1919 рік, коли гетьман проголосив «автокефалію». Це говорить про те, що нинішня влада та її васали шукають будь-які історичні зачіпки для підпорядкування собі Церкви, яка взагалі-то відокремлена від держави. Єленський шкодує, що Порошенко поки що не має достатнього інструментарію для управління в церковній сфері, що викликало співчуття у однодумців.

Ну, а ту обставину, що жоден гетьман, відповідно до статутів і канонів Церкви, ніяку автокефалію проголошувати не може, учасники програми скромно вивели за дужки.

Навіть жодна автокефальна Церква не має права надати автокефалію якійсь частині Вселенської Церкви, яка перебуває в юрисдикції іншої автокефальної Церкви. Канони забороняють архієреям однієї церковної області поширювати свою владу на Церкви за межами своєї області, «нехай не змішують Церков» (2-е правило II Вселенського Собору). В історії бувало, що автокефалію проголошував орган державної влади або навіть місцевий єпископат, який самовільно вийшов з підпорядкування соборного єпископату автокефальної Церкви, але це визнається незаконним.

«Московський Патріархат» має більше парафій, але менше віруючих, ніж КП.

Логіка цієї тези, за задумом авторів передачі, мабуть, мала спонукати аудиторію до думки, що захоплення храмів УПЦ можна виправдати бажанням надати пастві КП місця для молінь. Не дарма на тому, що безліч парафій УПЦ, нібито, порожні, акцентував увагу філаретівський «капелан». Звичайно, ці висловлювання легко спростувати, наводячи у приклад і багатотисячні хресні ходи, і молитовні стояння парафіян на захист храмів, на які зазіхають розкольники, і заповнені храми під час богослужінь. Але ефірних пилорамників цими аргументами не засмутиш!

Абсолютно очікувано ця теза викликала бурхливу реакцію письменниці. Спочатку вона заявила, що українську Церкву заснував ап. Андрій Первозванний. Хоча великий апостол був на київських горах майже за тисячу років до Хрещення Русі, та й взагалі-то засновником Єдиної Святої Апостольської Церкви є Сам Господь наш Іісус Христос.

Ніцой також розбушувалась з приводу «московських боліт», звідки нібито напало дике плем'я і стало поневолювати «українську Церкву», проганяючи українських священиків. І в підсумку оголосила, що «Московська Церква» вимагає повного підкорення собі «української Церкви», а паства УПЦ вторить «агресору».

Ніцой не згадує про те, що минулий Собор РПЦ документально підтвердив практичну самостійність УПЦ. На такі деталі вона не вважає за потрібне звертати увагу. Гніваючись на думку прихожан УПЦ про те, що необхідно зберегти церковнослов'янську мову богослужінь, Ніцой оголосила всю православну паству – мільйони громадян України – «агентами впливу». І видала, як казав професор Преображенський, «поради космічного масштабу і космічної ж дурості» – про те, як «взяти і поділити» парафії УПЦ. Причому навіть не взяла на себе працю вивчити справжні цифри та статистику.

Один з її неповторних перлів – заява про те, що в Росії є 113 000 громад РПЦ, а «московських парафій» в Україні – «112 300 з гаком» (особливо розчулює цей «гак»). На цей меседж не втримався заперечити навіть Єленський, в серцях сказавши, що це нісенітниця і що в Україні трохи більше 12 000 парафій УПЦ проти 5 000 з лишком КП. І що «пані Лариса» міркує «в стилі примітивізму», за що її просто можуть висміяти. Роздратування «релігієзнавця» цілком зрозуміле: треба діяти більш тонкими методами, а не нести незграбну нісенітницю, яка нічого, крім гомеричного реготу, викликати не в змозі.

Втім, і сам він аналогічно блиснув аналітикою, заявивши наступне: «Коли був поділ Церков в Україні, я говорив, що це відображення суспільного поділу. Зараз такого суспільного поділу вже немає. Але залишився церковний поділ. Ми бачимо, що парафій зареєстровано 12 тисяч Московського Патріархату, а людей, які говорять, що належать Київському патріархату, набагато більше. Що це означає? Що люди, яких запитують: до якого патріархату належите? тим самим маніфестують свою ідентичність, а ідентичність у них українська. Але, і я перевіряв це, виходить, що в практиках Московський Патріархат і Київський патріархат однакові. І це може означати, що багато з тих, хто говорить, що належать до Київського патріархату, ходять в храми Московського патріархату, бо біля них немає інших, але при цьому не хочуть в цьому зізнаватись».

Залишимо осторонь питання, наскільки така хитромудра риторика личить випускнику (з відзнакою) істфаку. Причому апріорі Єленський звинувачує не тільки вірних УПЦ, але й навіть симпатиків КП в тому, що вони конфесійно «всеїдні» і не розбираються ні у вірі, ні у своїй релігійній позиції.

Зазначимо лише, що народний депутат, ймовірно, «забув» про хресні ходи УПЦ, які збирають десятки й сотні тисяч віруючих. На відміну від «філаретівських» релігійних маніфестацій, які залучають куди менше число учасників – навіть попри проспівування колядок і патріотичних пісень замість молитов.

«Священики «Московського Патріархату» не тільки не окормляють українських військових, але й воюють проти них на стороні Росії».

І це суцільне перекручування фактів. Священики УПЦ не мають законних капеланських повноважень, тому що силові відомства їх не затверджують. УПЦ і неодноразово направляла допомогу учасникам бойових дій, і її ієреї виїжджали та виїжджають на Донбас для опіки оних. Про що говорить один лише нещодавній обмін полоненими, який відбувся саме завдяки УПЦ.

До обговорення теми активно підключився філаретівець Гуль, який повідомив, що, мовляв, розмовляв з хлопцями на сході, і ті розповіли, що «московські попи» воювали зі зброєю в руках на боці «агресора».

Все це вкидається в ефір без згадування прізвищ та імен, без жодного автентичного свідоцтва, у розрахунку на простодушність та тупість аудиторії, яка звикла некритично поглинати тележуйку. І, звісно, замовчується статутна церковна заборона священикам воювати зі зброєю в руках. Але на такі дрібниці «викривачі» Церкви уваги не звертають. Тим більше, що самі вони постійно грають роль підбурювачів та верховодів.

Львівський чиновник, що долучився до обговорення, прорекламував брошурку, видану під його патронатом. Брошурка, виходячи з його слів, роз'яснює, як можна захоплювати храми УПЦ, щоб можна було в судах довести, що рейдерство тут ні при чому. Його підтримали й інші учасники програми, зокрема, Віктор Єленський, який нагадав про чотири законопроекти проти УПЦ, що знаходяться на розгляді Верховної Ради. У відповідь на бурхливу критику Ніцой з приводу неприйняття Радою кардинальних рішень по «Московському Патріархату» Єленський відповів, що він «сидить в Раді» задля того, щоб забезпечувати свободу совісті та віросповідання. Бо, мовляв, в Україні, на відміну від Росії, яка заборонила нещодавно «Свідків Єгови», така свобода дотримується.

Що ж, таке твердження депутата майже повністю відповідає істині. Дійсно, в Україні отримали повну свободу, розцвіли пишним цвітом і багатіють на обмані людей десятки шкідливих тоталітарних сект, не зустрічаючи ніяких перешкод у своїй сатанинській діяльності. Плодяться та жирують мунтяни, єговісти, харизмати, мормони та інші вовки в овечих шкурах.

І лише одна Українська Православна Церква – справжня Церква Христова, що протистоїть всьому цьому сатанізму, – піддається гонінням. Але браві пилорамники з телевізійних ток-шоу про це замовчують. Для них головне – «зрізати» на свою користь.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в  Telegram.

Читайте також