Розділяй та володарюй: що готують депутати релігійним громадам
Законопроект 4128 пропонує внести деякі доповнення до статті восьмої згаданого закону. Чинна редакція цієї статті виглядає так:
«Стаття 8. Релігійна громада
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.
Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим».
Стаття, прямо скажемо, досить далека від досконалості у формулюванні того, чим є релігійна громада і які її права. Але юриспруденція і не може адекватно описати ту реальність, яку являє собою громада.Обговорювати недоліки чинної статті можна довго, але зараз питання, яке стоїть на порядку денному, полягає в тому, що Закон надав громадам право вільно змінювати підлеглість релігійному центру, але не відповів на питання: а як це можна зробити.
На цій проблемі неодноразово загострював увагу такий ревний прихильник законопроекту №4128, як глава Департаменту з питань релігій і національностей при Мінкульті Андрій Юраш. На численних засіданнях, конференціях та ток-шоу він постійно говорить про те, що українське законодавство не містить механізму реалізації права релігійної громади змінювати свою конфесійну приналежність.
Але тут він трохи лукавить. Такий механізм існує, і він реалізовується на практиці. Стаття 14 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає, що для реєстрації статуту громади необхідно зібрати не менше 10 громадян, які досягли 18- річного віку і які утворили громаду. Ці 10 громадян і подають в органи реєстрації відповідну заяву та статут. У самому статуті має бути положення про те, до якої релігійної конфесії відносить себе дана конкретна релігійна громада. Для зміни конфесійної приналежності необхідно внести зміни в статут. А от яким чином вносяться ці зміни, має бути прописано в самому статуті. Цього прямо вимагає стаття 12 Закону «Про свободу совісті...».
Як правило, внесення змін та доповнень до статуту належить до компетенції загальних зборів релігійної громади. В українському законодавстві не передбачена якась формальна реєстрація члена громади, тому статути релігійних організацій визначають членство в громаді по-різному. Зазвичай, членство визначається належністю до певного віросповідання, регулярністю участі у богослужіннях і церковних обрядах конкретної громади, перебуванням у канонічному підпорядкуванні настоятеля громади та священноначалія.
Ці всі положення також не відрізняються досконалістю та залишають можливості для маніпуляцій. Але все ж існуючий порядок передбачає, що членство в громаді і право брати участь у внесенні змін до статуту має передумовою певний постійний зв'язок людини з громадою та згоду цієї самої громади вважати людину своїм членом.
Нещодавно була видана ціла брошура про те, як можна легально перейти з юрисдикції УПЦ в юрисдикцію УПЦ КП, в якій описується 7 кроків такого переходу, з посиланнями на чинне законодавство і дуже детальними практичними рекомендаціями. Отже неправий глава Департаменту з питань релігії Юраш. Існує в українському законодавстві механізм переходу з однієї юрисдикції в іншу. Нехай не досконалий, але існує. І він діє.
Дійсно, крім захоплень мають місце й абсолютно спокійні переходи релігійних громад з УПЦ в УПЦ КП. Про це відразу ж повідомляють ЗМІ. Щоправда, ці ЗМІ чомусь набирають води до рота, коли громади переходять з розкольницьких конфесій в канонічну УПЦ. Це також має місце, але повідомляти про це чомусь вважається непатріотичним.
Що ж пропонує законопроект 4128? Ось текст статті 8 Закону «Про свободу совісті...» із пропонованими доповненнями (доповнення жирним шрифтом):
«Стаття 8. Релігійна громада
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Належність особи до релігійної громади визначає її самоідентифікація із цією релігійною громадою, підтвердженням чого є участь у релігійному житті конкретної громади.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом реєстрації нової редакції статуту або змін та доповнень до нього, прийнятих за згоди на таку зміну простої більшості осіб, присутніх на зборі громадян, які належать до релігійної громади.
Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим».
Жоден рейдер в бізнесі ще не додумався до такого абсурду! Навіщо корумповані суди, навіщо незаконні збори акціонерів, навіщо підроблені протоколи та все інше? Все вирішується набагато простіше. Потрібна лише наявність певної кількості громадян (бажано молодих і спортивних) які самоідентифікують себе з потрібним підприємством та внесуть необхідні зміни до статуту.
На це можуть заперечити. Мовляв, законопроект передбачає, що самоідентифікація має підтверджуватися участю в релігійному житті конкретної громади. А де в законодавстві визначено, що таке участь у релігійному житті? Коли людина регулярно бере участь у богослужінні, співає в хорі, пономарить, сповідається, причащається, жертвує на храм, прибирає в ньому тощо – це участь у релігійному житті. Але ж коли людина зайшла в церкву, поставила свічку, опустила монетку в скарбничку – адже вона теж взяла участь в релігійному житті. Хіба ні? Та й де записано: хто, який орган компетентний визначати, чи бере участь конкретна людина в релігійному житті, чи ні?
Таким чином, ясніше ясного, що законопроект 4128 розробляється під конкретну рейдерську схему: організовується мобільна група громадян, яка буде гастролювати по храмах, самоідентифікувати себе з конкретною релігійною громадою та вносити зміни до статуту, тобто переводити її в розкольницькі юрисдикції. А органи державної реєстрації будуть зобов'язані реєструвати такі зміни до статутів, бо вони будуть внесені повністю у відповідності до пропонованого закону.
Цілком очевидно, що з прийняттям цього закону механізм переходу парафій з однієї юрисдикції в іншу не буде впорядкований, як запевняє Юраш та автори законопроекту 4128, а навпаки – безнадійно заплутаний. Для того, щоб хоч якось привести цей механізм зміни юрисдикції в якийсь порядок, постане потреба у прийнятті додаткового підзаконного акту у вигляді Постанови Кабінету Міністрів, який повинен буде визначити наступні моменти:
• у якому порядку має відбуватися ця сама самоідентифікація окремо взятого громадянина з релігійною громадою;
• чи може громада відмовити цьому громадянину в членстві. Якщо так, то в якому порядку;
• що мається на увазі під участю в релігійному житті громади;
• як це участь фіксується, чим доводиться і ким підтверджується;
• як визначається (фіксується) членство людини в громаді;
• хто наділяється компетенцією скликати збори членів громади;
• у якому порядку це скликання громади має відбуватись: за скільки днів громада має бути поінформована, яким чином і т.д.;
• як визначається необхідний кворум для голосування по змінах до статуту;
• як має відбуватись підрахунок голосів;
• і так далі, і так далі, і так далі.
Але крім законодавчої бази для церковного рейдерства, яку передбачає створити законопроект 4128, він несе в собі ще одну, не настільки примітну, але дуже серйозну небезпеку. Це насадження суто протестантського світогляду на відносини парафії з єпархією та в цілому, з усією Церквою. В протестантизмі саме парафія є ключовою церковною одиницею, і саме вона приймає всі важливі рішення аж до догматичних. Це зараз є наймоднішою тенденцією в Європі. Парафія сама по собі там – позаконфесійна.
Пам'ятаєте, як у мультику про Простоквашино: «я кіт сам по собі, свій власний». Ось тільки сутність християнства такий підхід спотворює донезмоги. Ніколи в історії Церкви Христової окрема парафія не ставилась на чолі. В Церкві завжди здійснювався принцип соборності. «Вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву». А може саме це – руйнування православної традиції соборності – і переслідує законопроект 4128? Хто знає.
А всім авторам абсолютно антиконституційного, провокаційного і абсурдного законопроекту 4128, що однозначно спрямований проти Української Православної Церкви, не зайвим буде пригадати мудру народну приказку: «Не рий іншому яму, сам до неї потрапиш». Адже переходи громад можуть піти і в зворотному напрямку.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Читайте також
Дональд Трамп і Камала Харріс: принципові відмінності для християнина
Президентом США обраний Трамп. Його перемога тотальна та беззаперечна. Він і Харріс представляють не просто різні політичні сили, а різні парадигми. У чому вони полягають?
«Свинопас» і «Ферзь»: кого ПЦУ ставить за приклад?
Два роки тому Епіфаній навів приклад «єпископа» УПЦ КП, який повернувся до ПЦУ у сані «архімандрита». Тепер цей «архімандрит» потрапив у скандал. Що це означає?
Без Помпео: Початок кінця міжнародної підтримки проєкту ПЦУ?
Колишнього глави Держдепу США Майкла Помпео не буде в адміністрації нового президента США Дональда Трампа. Що це означає для ПЦу?
Рейдерський майстер-клас від ПЦУ в Черкасах: Як чуже стає «своїм»
Представник ПЦУ Іоанн Яременко записав відео з кабінету митрополита Феодосія Черкаського, в якому показав, як користується його особистими речами. Що це означає?
Автономія УПЦ та усунення Донецького митрополита
24 жовтня 2024 року Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення звільнити митрополита Іларіона з кафедри Донецької єпархії та відправити його на спокій. Що означає це рішення для УПЦ?
Які таємниці про СПЖ вивідала СБУ через свого агента?
Днями співробітники СПЖ Андрій Овчаренко, Валерій Ступницький та Володимир Бобечко, а також священник Сергій Чертилін отримали звинувачувальні акти у справі про держзраду.