Навіщо Україні два Різдва?

У четвер, 16 листопада, Верховна Рада зібралась розглянути законопроект про те, що католицьке Різдво 25 грудня буде загальнодержавним святом та вихідним днем. Більшість скаже: Ура!!! На роботу йти не треба! А от православним варто задуматись.

За словами спікера Верховної Ради Андрія Парубія, шанси на те, що законопроект буде схвалений, дуже високі. І це дійсно так. Верховній Раді зовсім не важко подарувати українцям ще один вихідний і, начебто, зробити добру справу. При рейтингу «нижче плінтуса», українській владі це не завадить. Також це ще один штришок до картини маслом: «Україна – це Європа». Поки що на цій картині лише європейські ціни на основні товари та комунальні платежі. Тепер буде ще й «європейське» Різдво.

Насправді це штрих до картини, яка називається трохи інакше: «Відмова від Православної ідентичності на користь ідентичності постхристиянської (тобто європейської)». В Європі святкують Різдво дійсно 25 грудня, але от у свідомості абсолютної більшості людей ця дата вже не асоціюється з пришестям у світ Господа і Спасителя нашого Іісуса Христа. Це свято радості, подарунків, прикрашеної ялинки, Санта-Клауса, дитячих вистав, феєрверків і так далі. Само по собі це все добре, але ж радість полягає не в цьому.

«Дева днесь Пресущественнаго раждает…» (з кондака Різдву). Творець світу приходить у світ, щоб врятувати цей світ від прокляття і смерті. Після тисячоліть людської історії і десятків поколінь людей, виповнюється обітниця, дана прабатькам при вигнанні з раю, про те, що прийде Спаситель, Насіння Жінки, який зітре голову змія. Православна Церква не втомлюється говорити саме про це. В постхристиянській Європі про це говорити вже непристойно. Нетолерантно, неполіткоректно. Може образити почуття представників інших релігійних організацій. Там навіть хрести прибирають з громадських місць, щоб хтось раптом цим не образився.

Якщо раніше в США, лідері західного світу, типовим було привітання «Щасливого Різдва»,

то тепер типовим є більш політкоректне: «Щасливих зимових свят».

От і у нас раптом стурбувались правами католиків та протестантів. Член комітету з питань культури і духовності, народний депутат Олександр Бригинець каже: «У нас є кілька мільйонів людей, для яких католицьке Різдво дуже важливе, і було б несправедливо змушувати їх працювати у цей день».

Чудово! Який аргумент можна навести проти прав людини, цієї священної корови західного постхристиянського світу? Через деякий час виявиться, що у нас кілька мільйонів мусульман, для яких Ураза-байрам, Курбан-байрам, День Ашура і так далі теж дуже важливі. Згідно з логікою Бригинця, для них теж необхідно буде оголошувати вихідні. А там згадаємо про євреїв та оголосимо вихідними Хануку, Суккот, Йом-Кіпур та інше. А потім про свої права заявлять буддисти, послідовники Сатья Саї Баба та інші, адже їх теж чимало, і вони теж мають права.

Західний світ вже пройшов цей шлях, коли держава намагається нікого не ущемити в правах та надати однакові можливості. Куди веде цей шлях – відомо: до обмеження прав корінного населення, що живе у своїй споконвічній релігійній та ментальній традиції. На заході найбільш безправною людиною є білий, здоровий, успішний чоловік середніх років традиційної сексуальної орієнтації та консервативних релігійних поглядів. І це вже не жарт, а законодавча реальність.

Будь-якій людині зрозуміло, що святкування двох свят Різдва на національному рівні – це нонсенс. І через деякий час Верховна Рада спокійнісінько може одне з них скасувати. І цим скасованим святом буде, звичайно ж, Різдво православне, 7-го січня. Адже «Україна – це Європа». Ясно, що цей законопроект спрямований не стільки на те, щоб забезпечити права католиків і протестантів, скільки на те, щоб ще більше розмити православну традицію у свідомості людей.

Це можна з упевненістю стверджувати, тому що, по-перше, як уже говорилося вище, ставши на шлях забезпечення прав усіх релігійних та соціальних груп, що проживають в Україні, зупинитися буде неможливо. З кожним таким кроком з'являтимуться все нові групи, які заявлятимуть про свої утиснені права. А по-друге, забезпечити права різних релігійних меншин можна й іншими способами. Наприклад, рекомендувати роботодавцям надавати віруючим індивідуальні вихідні на важливі релігійні свята. Але чомусь замість цього вноситься законопроект про визнання католицького і протестантського Різдва загальнонаціональним святом та вихідним днем. Що це, як не знищення православної традиції у свідомості українців?

Про це говорить голова Інформаційно-просвітницького відділу Української Православної Церкви, архієпископ Ірпінський Климент (Вечеря): «Рада ініціює законопроекти, які спрямовані і проти православної традиції України, і проти Православної Церкви. Переважна більшість громадян України ототожнює Різдво з днем 7 січня. Отже, це чергові політспекуляції на релігійній тематиці».

Законопроект про оголошення католицького Різдва загальнонаціональним святом настільки явно спрямований проти православ'я в Україні, що протидія цьому з боку православних конфесій може стати тією спільною справою, яка хоч трохи зблизить ці конфесії і дещо зменшить напруженість між ними. Але ні, цього не відбувається. Проти законопроекту виступає лише Українська Православна Церква. І УПЦ КП, і УАПЦ, і УГКЦ (яка також святкує Різдво 7-го січня) мовчать. Тим самим доводячи тезу, про яку СПЖ говорить неодноразово у своїх публікаціях, – лише УПЦ наважується висловлювати незгоду з владою у релігійних питаннях, всі інші роблять та говорять виключно угодне цій владі.

Визнання в Україні за католицизмом однакового значення для суспільства нарівні з православ'ям – це дуже важливе питання. Чому влада не винесла це на громадське обговорення? Чому не запитала думки основних релігійних організацій? Чому не було проведено громадських слухань і так далі? Знову Парубій з товаришами вирішив, що так має бути, і все.

У більш віддаленій перспективі нинішній законопроект про святкування «двох Різдв» – це міна уповільненої дії під перспективою об'єднання православних конфесій в Україні. Вже говорилось, що нерозумно буде виглядати держава з двома загальнонаціональними святами Різдва, і одне з них згодом доведеться скасувати. Судячи з нинішніх політичних тенденцій, непотрібним виявиться саме православне Різдво. Ця ситуація буде ставити конфесії, які називають себе православними, перед вибором: підкоритися волі держави та перейти у богослужінні на світський григоріанський календар, або ж залишитися в споконвічній православній богослужбовій традиції – юліанському календарі.

Ризикнемо припустити, що розкольницькі конфесії, УПЦ КП та УАПЦ, на догоду владі, на новий календар перейдуть, а от Українська Православна Церква залишиться вірною церковній традиції. Що зробить їхнє об'єднання ще більш утрудненим. Але з іншого боку, ця ситуація дасть зайвий привід звинуватити УПЦ у непатріотизмі та небажанні поступатися своїми релігійними переконаннями на догоду політичній доцільності. Загалом, поки що в законодавчій роботі Верховної Ради діє правило: всі законопроекти в релігійній сфері спрямовані проти канонічної Церкви.

І ще один момент, пов'язаний з датою святкування Різдва. У прихильників ідеї «святкувати з усією Європою» є один вагомий аргумент: 11 з 15 Помісних Православних Церков святкують Різдво за новим стилем, тобто 25 грудня.

Тут треба зауважити, що, по-перше, ці Церкви перейшли не на григоріанський, а на новоюліанський календар, який був розроблений югославським астрономом, професором математики і небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем (1879–1956 рр.). Але у наступні 800 років (до 2800 року) він буде збігатися з григоріанським. 11 Помісних Православних Церков зберегли Александрійську пасхалію, засновану на юліанському календарі, а неперехідні свята, в тому числі й Різдво, стали відзначати за григоріанськими датами.

По-друге, всі фахівці (причому навіть католицькі та протестантські), що займаються календарним питанням, сходяться на думці, що григоріанський календар не менше, якщо не більше, недосконалий, ніж юліанський. А в питанні обчислення пасхалії старий стиль однозначно правильний.

По-третє, як показала практика, відступи від споконвічної православної традиції, чи то в календарному питанні, мові богослужіння чи строгості постів, не призводять до збільшення числа віруючих, а навпаки.

І по-четверте, питання дати святкування Різдва не є догматичним, і 11 Помісних Церков, які святкують його 25 грудня, і 4 Церкви, які святкують 7 січня, цілком собі спокійно уживаються в Єдиній Святій Соборній і Апостольській Церкві. Але в умовах, коли в самій Помісній Церкві немає однозначної єдності з цього питання, це може тільки викликати ще більші розколи та розділення. Як і сталося в Греції, де досі існує невилікуваний розкол старостильників.

Отож Верховна Рада на словах хоче консолідувати українське суспільство та наблизити його до європейського, а на ділі вносить ще більше розділення та протистояння.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також