Церкві загрожує ще один антицерковний законопроект

Церкві загрожує ще один антицерковний законопроект. Цього разу в Ізраїлі. Що пов'язує ситуацію на Святій Землі з тиском на Церкву в Україні, які можуть бути наслідки та які уроки слід винести з цього.

Єрусалимський Патріарх Феофіл III заявляє про підготовку ізраїльської влади до конфіскації церковних земель. Йдеться про законопроект, який внесла на розгляд депутат Кнесету від партії «Кулану» Рахель Азарія.

Цей законопроект передбачає можливість держави експропріювати земельні ділянки, що належать Церкві. Партія «Кулану» входить до урядової коаліції, має 10 депутатських мандатів у Кнесеті та 3 міністерських портфеля в уряді Беньяміна Нетаньяху. Законопроект вже підтримали 40 депутатів ізраїльського парламенту. Загалом у Кнесеті 120 депутатів, отже, для прийняття закону необхідно переконати в його доцільності ще 21-го депутата.

Загроза для Єрусалимської Церкви настільки серйозна, що Патріарх Феофіл III здійснює зараз ціле турне в пошуках союзників для протидії нападкам на Церкву. 5-го листопада він зустрічався в Лондоні з католицьким архієпископом Вестмінстера кардиналом Вінцентом Ніколсом, Архієпископом Кентерберійським Джастіном Уелбі, а також іншими вищими духовними особами. Кілька тижнів тому Патріарх Феофіл III зустрічався з цього питання з папою Франциском, а також з королем Йорданії Абдаллою II.

Усі співрозмовники Патріарха висловили йому підтримку, проте наскільки дієвою вона буде у дійсності – дуже велике питання. Це залежатиме від реальних можливостей виступити на підтримку Єрусалимської Церкви, а також від інтересів різних релігійних організацій.

В Ізраїлі поки існує крихкий, але все ж таки мир у відносинах різних релігій та різних релігійних конфесій. Головна загроза, яку озвучує Патріарх Феофіл III, полягає в тому, що законопроект ризикує порушити цей мир, так зване статус-кво, згідно з яким релігійні організації на Святій Землі не посягають на право одна одної та не намагаються щось одна в одної відібрати. Патріарх говорить про те, що «будь-яке посягання на непорушність станів статус-кво може призвести до серйозних та непередбачуваних наслідків, які вкрай небажані в нинішній атмосфері зростаючої релігійної напруженості».

Нерідко кровопролитні війни спалахували через бажання окремих держав порушити цей статус-кво на свою користь. Так було і в середньовіччі, коли за Єрусалим християни воювали з мусульманами, так було і в XX столітті з численними арабо-ізраїльськими війнами, так продовжується і в XXI столітті з палестинськими інтифадами. Але нинішній конфлікт, викликаний антицерковним законопроектом ізраїльського Кнесету, спрямований саме проти християнських громад Ізраїлю. Не даремно Патріарх Феофіл III у переговорах зі світовими релігійними лідерами виступає від імені всіх християнських громад Святої Землі. В одному з інтерв'ю він сказав: «Лідери всіх християнських громад у Святій Землі доручили нам донести до світу нашу стурбованість та розповісти про ті труднощі, які нині створюються для всіх християнських громад в Єрусалимі».

Це дуже чітко вкладається у загальну тенденцію витіснення християн з Близького Сходу. В результаті влаштованої США «демократизації» таких країн, як Ірак, Лівія, Сирія, Туніс, Єгипет та інших найбільших втрат зазнало саме християнське населення цих країн, чисельність якого скоротилась у цьому регіоні на порядок. І от, за задумом ворогів християнства, настав час порушити мирне співіснування релігій у Святій Землі. Патріарх Феофіл III говорить про це так: «Віднедавна ми бачимо відновлення посягань, котрі загрожують християнській присутності у Святій Землі і можуть порушити мирне співіснування різних релігій у Святому Місті Єрусалимі. Стани статус-кво, які гарантують можливість іудеям, християнам та мусульманам мирно й дружно жити, працювати та процвітати всім разом в Єрусалимі, як це було багато століть, сьогодні під загрозою. Ці стани, що захищали свободу віросповідання та вільний доступ до всіх святих місць міста для всіх та кожного, сьогодні в небезпеці. Якщо ми сьогодні не відповімо негайними діями, завтра може бути пізно, а результати будуть катастрофічними».

У чому ж може бути катастрофічність цих результатів? У найгіршому варіанті розвитку подій може спалахнути релігійна війна, яка втягне у свій кривавий вир цілі країни та народи. У найбільш імовірному варіанті – поступове витіснення християн зі Святої Землі, перетворення їх у невелику за чисельністю соціальну групу, яка ні на що не впливає та не має жодних ресурсів відстоювати свої права.

Паралелі з релігійною ситуацією в Україні напрошуються самі собою. Прийняттям скандальних законопроектів 4128, 4511 та 5309 українська влада прагне спровокувати релігійний конфлікт, при якому в однієї конфесії, УПЦ КП, будуть розв'язані руки для вчинення грабежу та насильства по відношенню до іншої конфесії – УПЦ. У разі прийняття цих законопроектів УПЦ КП розраховує значно збільшити кількість своїх парафій за рахунок відібраних у УПЦ. При найгіршому варіанті розвитку ситуації в Україні може спалахнути повноцінна релігійна війна. Це, швидше за все, не входить до планів ініціаторів українських антицерковних законопроектів, але цілком можливе. Про цю небезпеку неодноразово заявляли як ієрархи УПЦ, так і незалежні політологи. Мета законопроектів – змусити УПЦ припинити своє існування, принаймні в нинішньому вигляді, або хоча б перетворити її на невелику за чисельністю організацію, яка не змогла би впливати на суспільні процеси.

І навіть якщо антицерковні законопроекти ні в Ізраїлі, ні в Україні прийняті не будуть, вони вже завдали значної шкоди Церкві. Справа в тому, що ці законопроекти викликають внутрішньоцерковні дискусії, підривають єдність Церкви, активізують полеміку між різними групами всередині самої Церкви, як Єрусалимської, так і Української.

Не є секретом, що в Українській Православній Церкві є прихильники «здачі на милість переможця». Це представники духовенства, які вважають, що УПЦ має погодитись з усіма вимогами сьогоднішньої української влади: порвати всяку духовну та канонічну єдність з Московським Патріархатом, визнати розкольницькі УПЦ КП та УАПЦ та об'єднається з ними в ЄПЦ (Єдину Помісну Церкву). Загроза ухвалення антицерковних законопроектів Верховною Радою, яка ніби спеціально періодично озвучується такими недругами УПЦ, як В. Єленський, А. Юраш та іншими, дає підставу активізувати дії таких представників духовенства і дає їм в руки додаткові аргументи. Мовляв, інакше наші храми захоплять, а нас самих якщо і не повбивають, то вже точно на жебри відправлять. Та й негоже нам, українцям, ділитись на конфесії. От об'єднаємося і буде у нас все добре.

Не є секретом також, що подібні настрої в УПЦ, як хвилі об скелю, розбиваються об позицію Предстоятеля, Блаженнішого Митрополита Онуфрія, який вірність церковним канонам та єдності Вселенської Православної Церкви ставить вище від будь-якої поточної політичної ситуації, яка б вона не була загрозлива.

Скандал з ізраїльським законопроектом про конфіскацію церковних земель пов'язаний також зі спробою дискредитації самого Патріарха Феофіла III, якого звинувачують у махінаціях з церковною нерухомістю. Також як і Митрополита Онуфрія звинувачують у роботі на Москву та Кремль. Мета одна й та сама – дискредитувати Предстоятеля Церкви в очах громадськості.

В Єрусалимському Патріархаті існують свої внутрішні конфлікти, які намагаються розпалити за допомогою антицерковного законопроекту та всього скандалу з нерухомістю. Справа в тому, що вірні Єрусалимської Православної Церкви – це приблизно 130 тис. осіб, абсолютна більшість яких – палестинські та ізраїльські араби. А ось духовенство майже все грецьке. З 24-х архієреїв лише один арабського походження – архієпископ Севастійський Феодосій (Ханна). Звісно, арабські православні таким станом справ незадоволені. Вони хотіли б бачити більше арабів серед свого духовенства, як це вже було в історії Єрусалимської Православної Церкви. І антицерковный законопроект тільки підігріває пристрасті та змушує незадоволених все активніше виступати проти свого Предстоятеля і всього священноначалія. Це значно послаблює Церкву зсередини, незалежно від того, чи є справедливими вимоги незадоволених.

Тепер кілька слів про те, звідки виникла сама ідея подібного законопроекту. Сама його суть полягає в тому, що держава повинна мати право конфісковувати церковні землі, які Церква здає в оренду третім особам. Єрусалимській Церкві належать не лише храмові споруди чи нерухомість, яка використовується в релігійних цілях. Церква також є власником земельних ділянок, на яких розташовані житлові будинки, готелі або офіси.

Доходи від оренди складають більшу частину доходу Єрусалимського Патріархату, що дозволяє йому існувати та розвиватись. Але багато років Єрусалимську Православну Церкву стрясають скандали з цими земельними ділянками. І Патріарха Феофіла III, і його попередника Патріарха Іринея звинувачують у незаконному продажу земельних ділянок. Останнього навіть усунули у 2005 році за звинуваченням у тому, що він здав у довгострокову оренду єврейським компаніям земельні ділянки в Старому Місті Єрусалиму. А нинішнього Патріарха звинувачують, що він незаконно продав ділянки землі в найпрестижніших і дорогих районах Єрусалиму офшорним компаніям.

Правда це чи ні, що це за ділянки, яка їхня реальна вартість і на що підуть виручені гроші – питання надзвичайно складне та заплутане. Єрусалимська Патріархія виправдовується і зі свого боку також наводить серйозні аргументи. Але для недругів Церкви це все не так важливо. Головне, щоб був привід розкрутити широку інформаційну кампанію з дискредитації Єрусалимської Церкви під гаслом: «Припинити розпродаж палестинських земель грецькими (тобто чужими) ієрархами». Через ці звинувачення і з'явилась ідея ізраїльського антицерковного закону. Якщо Єрусалимська Патріархія розпродає землі, то краще їх взагалі конфіскувати.

Як це схоже на те, що відбувається в Україні. Звинуватити духовенство УПЦ в тому, що воно виконує завдання Москви із розвалу української державності та організувати шалену кампанію в ЗМІ.

І неважливо, правда це чи ні, чи брехливі звинувачення, чи дійсні. Головне розхитувати Церкву якомога більше, робити так, щоб всередині неї самої виникали конфлікти, які будуть її знекровлювати. Як сказав один арабський інвестор у сфері нерухомості Ізраїлю: «Поки вони доб'ються свого, від Церкви залишиться лише ім'я».

Якими ж можуть бути наслідки в ситуації з ізраїльським антицерковним законом? Швидше за все, ухвалений він не буде, як і українські антицерковні законопроекти. Занадто очевидними є їхній дискримінаційний характер та невідповідність Конституції. Розпалити на цьому ґрунті повномасштабний релігійний конфлікт також не вдасться. Але шкода Єрусалимській Церкві буде завдана значна саме провокуванням внутрішньоцерковного конфлікту між арабською паствою і грецької ієрархією.

Звідси головний урок, який необхідно вивчити нам, вірним чадам УПЦ. Потрібно дорожити своєю внутрішньою єдністю та згуртованістю. Необхідно об'єднатися навколо свого Предстоятеля, Митрополита Онуфрія, та класти край будь-яким намаганням якось його дискредитувати. А його звинувачують: і в участі у засіданнях Священного Синоду РПЦ, і в тому, що він не йде на компроміс з розкольниками, і ще багато в чому. Всі дискусії про те, що необхідно робити для блага Церкви, який шлях розвитку обрати: автокефалію чи канонічну єдність з РПЦ, слід вести дуже обережно та виключно всередині самої Церкви. В жодному разі не варто в подібних питаннях апелювати до «зовнішніх»: держави, громадських організацій, інших конфесій тощо.

Українська Православна Церква, вустами своїх ієрархів, священиків та простих парафіян, прагне показати всім – і державі, і суспільству, що вона в своїй діяльності керується саме релігійними мотивами, а не політичними, національними чи ще якимись. Не треба давати приводу в цьому сумніватись.

І ще одне спільне, що пов'язує нас та православних в Ізраїлі. Тиск на Церкву Христову не припиняється ніколи, він просто набуває різних форм: насильства, антицерковних законопроектів, ще чогось. Це потрібно розуміти і до цього потрібно бути готовим.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також