Майстер-клас єзуїтства від Святослава Шевчука

Днями СПЖ припустила, що, оскільки офіційне керівництво УГКЦ не відмежувалось від дій радикалів в Коломиї, отже, воно безпосередньо зацікавлене в конфлікті.

Навряд чи верховний архієпископ уніатів Святослав Шевчук читав цю статтю. В цей час він вже був у Великобританії з архіпастирським візитом, але немов дослухався до наших порад і немов відмежувався від насильства в Коломиї в інтерв'ю, але зробив це суто по-єзуїтськи.

А до цього інтерв'ю зробив ще дещо – і теж у такому ж стилі. І, можна сказати, показав майстер-клас єзуїтства.

Урок перший: розпродаж

Яке миле та добре обличчя, чи не так? Цей скріншот зроблений з новинного ролика ВВС-Україна про українську уніатську парафію в Галіфаксі. Знаєте, про що Святослав Шевчук каже в цей момент? Про те, що він приїхав підтримати людей, маленьку українську громаду на чужині. Добра справа, правда? Тільки от він промовчав про те, що ці люди вирішили з молотка продати свій храм через його нерентабельність.

Промовчав про те, що відслужив там останню службу, відразу після якої іконостас мав бути розібраний, все церковне начиння винесене і... передпродажна підготовка, знаєте. Промовчав він і про те, що продається храм за мізерну ціну, всього 300 тис. фунтів стерлінгів – за ці гроші у Лондоні можна купити однокімнатну квартиру далеко не в престижному районі.

Але гаразд, ціна – справа приватна. А як ви гадаєте, куди підуть гроші? Може, бідній уніатській громаді в Галіфаксі? Адже, за словами Шевчука, він приїхав саме для того, щоб їх підтримати. Ні! Гроші підуть в Україну, на потреби «патріархату», як голосно називають в сюжеті УГКЦ, тобто потраплять у розпорядження Святослава Шевчука як глави цього самого «патріархату». Так може, верховний архієпископ насправді приїхав не для того, щоб підтримати громаду, а щоб проконтролювати «цільове використання коштів»? Про це він промовчав. Не личить з таким благосним обличчям говорити про такі меркантильні речі.

А от кореспондент ВВС Оксана Кундіренко про все це не змовчала. Подивіться цей сюжет. Надто цікава історія.

Урок другий: інтерв'ю

У неділю 22 жовтня ситуація в Коломиї загострилася настільки, що не помічати її з боку глави УГКЦ стало просто непристойним. І от о.Ігор Яців взяв у нього коротеньке інтерв'ю, яке заслуговує на те, щоб у нього уважно вчитатися.

– Ваше Блаженство, як ви можете прокоментувати останні події навколо Благовіщенського храму в Коломиї?

– Я дізнався про цю прикру ситуацію, перебуваючи з пастирським візитом у Великобританії у зв'язку зі святкуванням 60-ї річниці заснування структур нашої Церкви в цій країні.

Уявляєте, Шевчук дізнався про це у Великобританії, де він перебував з 19 жовтня. Храм захоплений войовничими радикалами з УГКЦ фактично вже п'ять місяців, а він про це дізнався лише зараз. Отака вражаюча необізнаність! Та й про що він дізнався? Про «прикру ситуацію».

Уніатські капелани, всупереч рішенням Івано-Франківського суду, зрізають замки та вриваються в храм – і це «прикра ситуація»?! Кремезні мужики б'ють віруючих, в тому числі й жінок, – це «прикра ситуація»?! Уніатські «священики» погрожують перерізати православним глотки – це для верховного архієпископа Святослава «прикра ситуація»?!

«Звістка про протистояння між православними і греко-католиками в Коломиї мене дуже засмутила. Переконаний, що, коли дві церковні громади в такий спосіб воюють за церковне майно, то програють усі ‒ у такому протистоянні переможців не буває».

Рейдерський напад з насильством та погрозами у кращих традиціях «лихих» 90-х Святослав Шевчук політкоректно називає «протистоянням». Цікаво, а що це за дві церковні громади згадав Блаженніший Святослав, котрі воюють за церковне майно? Зі слів верховного архієпископа абсолютно однозначно випливає, що в Коломиї ніби є дві церковні громади, які претендують на один і той самий храм. У широкому сенсі так: прийшли люди між собою поспілкуватись – ось вже й громада, тож все правильно. А якщо по-чесному, то ніякої офіційно зареєстрованої громади УГКЦ Благовіщення Пресвятої Богородиці в Коломиї немає. Ось скріншот з офіційного сайту УГКЦ, де в пошуковому рядку було введено слово «Коломия».

Тобто з боку уніатів ніякої громади немає, а є тільки група агресивно налаштованих радикалів, що вигнали з храму дійсно юридично оформлену громаду УПЦ. Але Святослав Шевчук про це замовчує.

«У час, коли наші найкращі сини й дочки гинуть на фронті, боротьба за храми ‒ це немовби насміхання над їхніми ранами і стражданнями. На мою думку, таке протистояння вигідне нашим ворогам, які давно стараються знищити релігійний мир в Україні та представити Українську Греко-Католицьку Церкву як агресивного винуватця війни на Сході України».

Знову «боротьба за храми, протистояння», тобто виходить, що начебто є дві рівноправні сторони, які борються. З цих слів випливає, що сторони ніби обидві винні в усьому цьому, обидві заплямували себе негожими діями. Хоча насправді ніякої боротьби немає, є насильство з однієї сторони – уніатів, та намагання законним шляхом домогтися відновлення своїх прав з іншої сторони – православних.

Ну, й згадка про «ворогів», під якими в Україні однозначно розуміється «руський мир», Москва, Кремль тощо. В усьому винні вони. Саме «вони» розпалюють ворожнечу в релігійній сфері в Україні. «Вони» переодяглись у капеланів УГКЦ та захопили храм в Коломиї. «Вони» погрожують повбивати всіх незгодних з ними. А ще раніше «вони» ж, переодягнувшись у «священиків» УПЦ КП, насильно відібрали понад 40 православних храмів у канонічної Церкви. Це все «вони» розпалюють, не ми! Ну що ви, ми ж хороші! А цей пасаж: «вони», виявляється, прагнуть «представити Українську Греко-Католицьку Церкву як агресивного винуватця війни на Сході України». Це що, на злодії шапка горить? Коли на адресу УГКЦ лунали звинувачення в цьому? З яких джерел? Хто з політиків чи церковних діячів хоч колись про це заявляв?

– Чому, на вашу думку, почалося це протистояння і чому саме тепер?

– Старовинний дерев’яний храм Благовіщення Пресвятої Богородиці є символом нашого християнського коріння в Коломиї. Цей храм був насильно забраний у наших вірних у 1946 році.

Цікава думка: «нашого християнського коріння». Це, треба розуміти, уніатського. Забрали храм «злі» православні – все, християнське коріння вирвали! Та ще й насильно. А те, що цей храм був побудований православними у 1587 році, коли до самої Берестейської унії залишалося ще дев'ять років, це не в рахунок? І те, що єпархія, яка в УГКЦ зараз називається Коломийсько-Чернівецькою, перейшла в унію тільки на початку XVIII (!) століття, це теж не береться до уваги? Чиє, цікаво, тоді було коріння в Коломиї? І хто у кого храм забрав насильно, якщо відомо, якими методами насаджувалась унія в Україні? Тарас Шевченко про це писав дуже красномовно: «Ще як були ми козаками, А унії не чуть було, Отам-то весело жилось!

<…> Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп’яли.
Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: “Te deum! алілуя!»

Але повернемося до Святослава Шевчука.

«Наскільки мені відомо, він і тепер є власністю української держави. За рішенням української влади, на початку 1990-х років цей храм був переданий у користування Московському патріархатові. Тоді наша громада таке рішення сприйняла з великим болем, але погодилася на нього як на тимчасовий розв’язок, доки православна сторона збудує свій храм».

Цікаво, а що це за такий тимчасовий розв'язок, «доки православна сторона збудує свій храм»? Виявляється, коли уніати наприкінці 80-х несамовито громили православні єпархії на Західній Україні, для врегулювання ситуації була створена комісія з представників РПЦ, УПЦ, Ватикану та УГКЦ, за участю депутатських комісій місцевих рад. І 13 березня 1990 р. ця комісія підписала спільну заяву, згідно з якою, якщо частина громади хоче залишитися в Православ'ї, а частина – перейти в унію, то храм залишається за більшістю, яка допомагає меншості збудувати новий храм. Тож, по-перше, це не православні, а саме уніати повинні були будувати свій храм, а по-друге, якщо навіть його збиралися будувати православні, ви, уніати, їм у цьому допомагали? Хоч одну гривню виділили, як це записано в заяві від 13.03.90 р.? Втім, уніати забули про свої обіцянки відразу ж після того, як їх озвучили. Цілком по-єзуїтськи, як завжди.

«Ми навіть не знали про те, що були укладені якісь письмові угоди чи надані гарантії, котрі закріпили право УПЦ на користування цим храмом. Мене дивує позиція місцевої влади в Коломиї, яка поставила під сумнів власне рішення, прийняте в 90-х роках, давши поштовх новим дискусіям на цю тему в громаді. Викликає сумнів і професійність обґрунтування причини такого перегляду, оскільки громаді УПЦ вдалося виграти суд проти міської влади. Саме рішення суду на користь цієї конфесії остаточно збурило громаду Коломиї».

Тобто Святославу Шевчуку не подобається рішення суду. Як ви гадаєте, чи легко православним виграти суд у уніатів на Західній Україні? І з якою очевидністю правда має бути на боці громади УПЦ, щоб це сталося?

– 

Ваше Блаженство, усіх дивує поведінка військових капеланів, які начебто очолили рейдерське захоплення храму. Що ви про це можете сказати?

– У мене створилося враження, що непослідовні дії влади хтось намагається виправити коштом патріотичних почуттів коломиян, зокрема й наших священиків, які дуже чутливі до цих обставин унаслідок пережитого досвіду, набутого на фронті. На мою думку, емоції взяли гору над тверезою оцінкою ситуації.

Ось навіть кореспондент о. Ігор Яців називає це рейдерством! І як це перейменовує Шевчук? Це, виявляється, ніяке не рейдерство, це «виправлення непослідовних дій влади». Тобто в захопленні храму винна місцева влада, яка передала свого часу храм громаді УПЦ. От передали б одразу уніатам – ніякого б захоплення не було! І відразу ж виправдання дій радикалів: вони дуже чутливі й емоційні. Так, війна – це жахлива трагедія. Так, з неї важко повернутися таким самим, яким пішов. Війна калічить людей далеко не лише фізично. У 2016 році голова парламентського комітету з питань охорони здоров'я Ольга Богомолець заявила: «За даними наших фахівців, психологічної реабілітації потребують до 95% бійців». А міністр внутрішніх справ Арсен Аваков озвучив страшну цифру, що за три роки воєнних дій на Донбасі близько 500 ветеранів звели рахунки з життям. І в своїй промові згадав те, що в США називають «в'єтнамським синдромом», а у нас називали «афганським». І це що, дає комусь право вчиняти насильства та беззаконня? Це що, виправдовує будь-які протиправні дії?

«Бо, вважаю, силові спроби завадити виконанню рішень суду є помилкою».

Ось воно! Довгоочікуване відмежування від радикалів! «Вважаю, що спроби є помилкою»! Не беззаконням, не нелюдськістю, не жорстокістю, ні. Лише помилкою. Як казали древні:  humanum erare est (людям властиво помилятись).

«Ми в Україні повинні стверджувати силу права, а не право сили, як про це навчав св. папа Іван Павло ІІ».

Ось тут просто в десяточку! «Як навчав св. папа Іоанн Павло II». А як же навчав Іоанн Павло? Він саме так і навчав вчиняти. Коли у вже згадані нами 80-ті войовничі уніати викидали православних з храмів повсюдно на всій Західній Україні, коли насильно забирали церковне майно, коли православних били та погрожували позбавити життя, коли всі Східні Православні Патріархи зверталися до Риму з проханням засудити та зупинити насильство, Іоанн Павло II надсилав в Україну енцикліки, в яких говорилося про «зростання діалогу любові» між православними та уніатами! Єзуїтство вищої проби! Як бачимо, Святослав Шевчук виявився дуже гідним учнем.

«На моє переконання, той, хто обстоює свою позицію так, як це було вчинено в Коломиї, наражається на поразку. Свої права треба виборювати в суді, і це передусім повинна робити міська влада».

Так, вельмишановний верховний архієпископ, прикро вам, що вся ця ситуація виставляє УГКЦ в дуже непривабливому світлі. Прикро, що люди бачать в особі ваших капеланів справжнє обличчя УГКЦ. Але на дзеркало нарікати, знаєте...

– Який бачите розв’язок цього конфлікту? Що треба зробити, щоб протистояння припинилося?

– Насамперед, думаю, обидві сторони повинні заспокоїтися і відмовитися від будь-якого силового протистояння. Наші капелани мають припинити блокування храму та передати право обстоювати інтереси церковної громади своєму єпископові. Саме він уповноважений як представляти свою паству перед органами державної влади, так і вести спокійний діалог із місцевим єпископом УПЦ. Вважаю неприпустимим втручання в цю дискусію громадських, політичних чи військових організацій.

Вибачте, а капелани ці Святославу Шевчуку підпорядковуються, чи ні? Що це за постава питання: «думаю, що капелани повинні»? А капелани думають інакше. І що? Де архієрейська влада? Де канонічне покарання? Чи може верховний архієпископ як глава УГКЦ наказати підлеглим йому капеланам припинити безчинства? Може, звичайно! Але він цього не робить. Він «думає».

І ще, який широкий миролюбний жест. Капелани-загарбники «мають... передати право обстоювати інтереси церковної громади єпископові». Як це благородно і доброзичливо. Але, знову ж таки, чисте єзуїтство. Читаємо далі.

– І ще одне запитання: як ви оцінюєте позицію Коломийсько-Чернівецької єпархії в цій справі?

– Я підтримую позицію місцевого єпископа, висловлену в Заяві від імені єпархії 21 жовтня 2017 року. Особливо хочу подякувати владиці за заклик, скерований до вірних, ‒ поважати представників інших християнських конфесій, чого ми не почули з православного боку. Також цілковито підтримую заклик створити чотиристоронню комісію із представників обласної і міської державної влади, а також місцевих єпархій УГКЦ і УПЦ. Що швидше цей конфлікт повернеться в правове поле, то швидше спільними зусиллями буде розв’язаний.

На завершення прагну закликати вірних нашої Церкви і людей доброї волі до усильної молитви за нашу громаду в Коломиї, за мир і спокій у цьому славному місті, за усунення ненависті й ворожнечі між християнами та за благодать Святого Духа для місцевої влади, щоб якнайшвидше цей конфлікт було вичерпано.

Святослав Шевчук підтримує позицію місцевого єпископа. А позиція місцевого єпископа полягає в тому, що храм Благовіщення – це історично уніатський храм, який повинен бути переданий УГКЦ. А хіба ця позиція не збігається з позицією загарбників? Про те, що твердження «історично храм Благовіщення – уніатський» повна нісенітниця, вже сказано вище, та й СПЖ про це неодноразово писала.

Пропонується створити чотиристоронню комісію. Це єзуїтство ми вже проходили. Знову як у 80-х: чотиристороння комісія, яка, можливо, зробить кілька гарних заяв, на які буде просто начхати уніатам. Вони будуть і надалі робити свою справу. Та й вдумайтеся в склад комісії: обласна влада, міська, УГКЦ та УПЦ. Враховуючи, що у всіх владних органах Івано-Франківщини сидять люди, які, м'яко кажучи, не симпатизують УПЦ, розклад виходить знатний: троє проти одного. Як ви гадаєте, до яких висновків прийде така комісія?

Та й що за постава питання? Комісії, переговори, «вичерпати конфлікт»? Припиніть безчинства та насильство – і конфлікт буде вичерпано! Припиніть чинити беззаконня – і знову повернуться мир та спокій! Припиніть блокувати храм та не пускати туди православних – і не буде ненависті і ворожнечі між християнами! Але чомусь Святослав Шевчук цього не робить і до цього не закликає. Замість цього він дає майстер-клас єзуїтства.

Що ж робити православним? Не вчитися у Святослава Шевчука, не засвоювати його уроки єзуїтства (але вміти розгадувати), не ставати такими брехливими та агресивними, як уніати. Вони з чого почали у 1596 році, тим і продовжують. А нам треба жити за Євангелієм. Вчитися не у папи, а у Христа. Вклонятися Богу в дусі та в правді (див. Ін. 4, 23). Дорожити своєю Вірою Православною і не зраджувати її. Не платити злом за зло, а перемагати зло добром (див. 1 Петра, 3, 9). До речі, а яке б добро можна зробити радикалам в Коломиї?

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також