До чого тут СС «Галичина»: хто допомагав уніатам захоплювати храм у Коломиї

Усе почалося на свято Трійці, у червні цього року, коли священики Української Греко-Католицької Церкви зробили спробу захопити древній храм на західній Україні в місті Коломия.

Крім обурення рейдерськими діями загарбників, ще виникло питання про те, що являє собою і звідки взялася угруповання «Чорна сотня», яка забезпечувала силову підтримку цього захоплення.

Оскільки ситуацію відразу перевели в правове поле, по відношенню до цього угруповання, що допомагало зробити спробу рейдерського захоплення, почався судовий розгляд, і була створена комісія для того, щоб нормалізувати ситуацію. Але ось, як виявилося, даремно забули, і трохи нижче буде сказано чому, і що вона з себе представляє.

Ситуація виявилася ще обурливішою, коли з'ясувалося, що один із священиків, котрі проводили захоплення храму є тим самим Михайлом Арсеничем, який у 2010 році відкрито закликав до вбивств і терактів.

Ось відео та «проповідь» цього скандального священика:

«Ми не дарма кричимо «революція, революція». На сьогоднішній день ми здатні на революцію. Якби встали воїни, які поклали свої життя в найбурхливіші часи, то стали би вони в наш час терпіти Табачників (в той час міністр освіти – авт.) і Януковичів? Не вчинили би вони так як Данилишин (діяч ОУН, зробив теракт, у результаті якого убитий був чиновник в 1931 р. – авт.)? Тільки атентатом (теракт із метою вбивства високопоставлених чиновників – авт.) можна вести боротьбу! З ворогом не може бути іншої розмови, крім сили. З ворогом не може бути іншої розмови, як тільки розмова куль і постріли гармат. З ворогом не може бути іншої розмови, крім розмови, як шумить наш ліс. Наш ліс шумить мотузками, на яких повиснуть комуністи! Шумить наш ліс, до кожного нашого серця волаючи «встань!», до кожного нашого серця волаючи «візьми в руки зброю і втрать страх!». Відкинь свій страх – не на часі зараз боятися! Якщо ми знову проспимо сьогоднішнью годину ... ми двадцять років чекаємо ... ми чекаємо, що стане краще. Краще стане в той час, коли кожен із нас покладе свою цеглинку в справу будівництва Української держави. Ніхто не будує будинок на старому місці, поки не знесе старий. Ми повинні переорати, зробити зоране поле з нинішньої влади і на ньому побудувати нову українську державність. Тільки таким шляхом ми зможемо відчути, що ми дійсно живемо в державі. Що наша держава піклується про нас, і що ми, її громадяни, хочемо її будувати. Ми в сьогоднішній день хочемо відчути себе господарями на своїй землі. Ми хочемо відчути, що від нас на цій землі щось залежить. Ми хочемо знати, що наші діти будуть ходити в українську школу. Ми хочемо переконатися, що завтра ні китаєць, ні негр, ні жид, ні москаль не прийде відбирати мій будинок. І тільки від кожного з нас це буде залежати – наскільки наша рука не здригнеться перед ворогом, наскільки наше око буде чітко тримати в прицілі сьогоднішню владу, наскільки ми будемо їм додавати страху так, щоб горіла під ними земля, як горять сьогоднішні факели».

Ви думаєте священика після закликів до вбивств заборонили в служінні? Аж ніяк. Очевидно, керівництво УГКЦ в цій області цілком поділяє такі переконання, бо за ці заклики, за які в будь-якій країні його б уже на довго посадили в тюрму, церковне керівництво визнало достатнім покаранням відправити його на місяць пожити у великий монастир УГКЦ у Львівській області. Що більше виглядало, як путівка на курорт, ніж адміністративне покарання церковної влади. Мабуть тому церковна влада не втручається і зараз, коли ряд священиків відкрито порушують закон.

Але насправді, як сказано було спочатку, з цієї спроби захоплення храму все тільки почалося.

Коли ще один радикальний капелан з УГКЦ, Микола Мединський, почув, що захоплення храму оскаржують в суді, то написав, що шокований тим, що «русскій мір», з яким цей націоналіст асоціює УПЦ, посмів підняти голову і опротестовувати силове захоплення храму. Після чого закликав збиратися прихильників для координації дій і блокування храмів УПЦ.

І справді, незабаром цілий ряд радикально налаштованих капеланів УГКЦ і націоналісти зібралися для того, щоб банально забрати храм. Ніяких ілюзій навіть щодо поваги до закону вони не демонстрували з самого початку. Вже через кілька днів після цього, прямо під час судового засідання, вони почали бійку в суді і відлупцювали православного священика, який служив у коломийському храмі, а самі «благочестиві» капелани не соромилися кричати і ображати православних віруючих, про що можна було знайти згадку на офіційному сайті Української Православної Церкви.

Якийсь час після цього тривали судові розгляди.

4 жовтня цього року суд виніс рішення на користь громади УПЦ, але схоже, що керівництво УГКЦ вирішило провокувати релігійну війну.

Вже 12 жовтня на сторінці Коломийської єпархії УГКЦ з'явився запис із фотографіями, що священство УГКЦ збирається навколо храму «для відновлення історичної справедливості», про що радісно розмістив у себе на сторінці повідомлення все той же Арсенич – ненависник «жидів» і пропагандист терактів.

Після цього, 17 жовтня, священики УГКЦ Микола Мединський, Михайло Арсенич, Юрій Атаманюк, Василь Довганюк, Михайло Дзюба та Микола Остафійчук зібралися в рамках створеної ними «Координаційної ради військових капеланів УГКЦ м.Коломиї». В цей же день Мединський на своїй сторінці у Facebook повідомив, що розпочато акцію «Ні гнилі рузького міра в моїй писанковій Коломиї». А священик Михайло Дзюба, який позиціонує себе як «координатор військових капеланів Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ» заявив, що координаційна рада вирішила продовжити богослужіння біля храму, який раніше уніатські священики намагалися захопити за допомогою радикалів з Чорної сотні.

Вже наступного дня з'явилися повідомлення, що ці священики, незважаючи на постанову суду на користь громади УПЦ, банально зрізали замки на храмі, увірвалися туди і почали проводити всередині богослужіння. Після чого все той же Дзюба на своїй сторінці Facebook закликав до підтримки акції з боку політичних організацій, згадуючи при цьому, що він є капеланом «Чорної сотні».

Чимало інтересу викликало те, що в ЗСУ поспішили відхреститися від священиків-беззаконників і заявили, що до капеланства у військовій частині, розміщеній у місті, вони не мають ніякого відношення. Це може вказувати на те, що вони обслуговують тільки добровольчі батальйони.

Але ось згадка, що координує дії по захопленню священик, який називає себе капеланом «Чорної Сотні», повернула ситуацію до початкової точки, коли група цих священиків УГКЦ увірвалися в храм при силовій підтримці чорносотенців.

Так хто ж ці представники «Чорної Сотні»? Насправді виявилося, що повна назва організації – ГО «Золоті леви чорної сотні». А далі виявилося все дуже цікаво. Справа в тому, що по суті якісь люди відбирають у організацію здібних хлопців зі спортивного середовища, як це було в лихі 90-ті, з них і формують цю саму організацію «Чорної сотні». Тільки різниця в тому, що в 90-тих такі групи відкрито називалися ОЗУ, а тепер це називається "відстоювання патріотичних ідей".

Ви теж задумалися, а при чому тут «золоті леви» в назві цього угрупування? А справа в тому, що організація банально скопіювала собі символіку дивізії СС «Галичина», і можливо з цих юних хлопців хтось у майбутньому і планує робити копії нацистів часів Другої світової війни.

Ось для порівняння шеврон дивізії СС «Галичина».

При чому шеврон дивізії СС «Галичина» з золотим левом можна побачити як на одязі самих чорносотенців (це видно навіть на принтскріні фотографії чорносотенців, що захоплювали храм), так і на одязі капелана цієї організації, який координує захоплення православного храму, Михайла Дзюби, котрий носить шеврон дивізії без змін.

Мабуть, залишилося нагадати тільки про те, яке відношення СС «Галичина» і УГКЦ мають до нацизму.

Після того як нацистські війська Гітлера вдерлися на територію України, в ті дні, коли у Львові оунівці і німецькі нацисти вели геноцид євреїв у Львові, глава УГКЦ митрополит Андрей Шептицький наказав всім своїм парафіянам і священикам з радістю зустрічати «переможну німецьку армію».

А в 1943 році, коли весь світ жахався тій жорстокості, що творили нацисти, масовим вбивствам у концтаборах та іншим звірствам, керівництво УГКЦ вирішило підтримати Німеччину і благословило створення дивізії СС «Галичина». Капеланами цієї дивізії стали виключно священики УГКЦ.

Священики і єпископи УГКЦ робили урочисті настанови на вступ в цю дивізію під керівництвом Гітлера

А самих капеланів не бентежило поєднувати у вбранні нацистську форму і богослужбовий одяг.

Не дивно, що історія із захопленнями храмів повторюється. Адже нацисти не гребували не тільки захоплювати храми, але і вбивати православних людей прямо в них.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також