Навіщо «Правий сектор» зібрався громити УПЦ

Розгромити Українську Православну Церкву закликає праворадикальна організація «Правий сектор». Цей заклик міститься у п. 4.8. Програми визвольного руху «Правий сектор».

Дослівно він звучить так: «Без реальної протидії російській агентурі, тобто повного розгрому московської п’ятої колони всередині країни – від Опозиційного блоку і до Російської православної церкви (УПЦ МП) та інших "співчуваючих", повернення українських територій є неможливим».

Наскільки реальними є ці погрози? Щоб відповісти на це запитання, потрібно знати, що з себе представляє «Правий сектор». Ось схема з сайту організації:



Як бачимо, «Правий сектор», окрім політичного крила, має ще й військове – «Добровольчий український корпус» (ДУК). Кількість бійців цього корпусу достовірно невідома, але відома його структура. До ДУКу входять: «фронтові батальйони», «запасні батальйони» та «спеціальні підрозділи». За досить мізерною інформацією ЗМІ, в зоні АТО перебувають два «фронтових батальйона». Скільки в них особового складу – невідомо. За даними Військової енциклопедії, мотострілецький батальйон у колишньому СРСР – близько 500 осіб, в країнах НАТО – близько 900. Навряд чи батальйони ДУК настільки численні, але кілька сотень людей у них є.

Члени ДУК, які брали участь у бойових діях, після повернення додому переходять у «запасні батальйони», яких, за деякими відомостями, – 16 у різних областях України. Спецпідрозділи ДУК – це розвідка і контррозвідка, військова жандармерія, служба безпеки та медична служба. І всі ці люди не належать (!) до структури військових або правоохоронних органів України та підпорядковуються лише вождям «Правого сектора».

Таким чином, сили, які збираються громити УПЦ, у наявності є. Тільки от запитання: хоч одна розсудлива людина може собі уявити, що з розгромом УПЦ (а також Опозиційного блоку та «співчуваючих» на додачу) під контроль України одразу ж повернуться Крим та невизнані ДНР і ЛНР? Ну, розгромили ви, припустимо, УПЦ – і що? Відразу ж відновиться територіальна цілісність України? Очевидно – ні. Тоді наступне запитання: якщо заявлена мета не досягається заявленим засобом, то чи не є цей засіб справжньою метою задуманого? Простіше кажучи, чи не є розгром українського Православ'я справжньою метою «Правого сектора», а протистояння «московській агресії» – лише приводом для цього?

Ствердно відповісти на це запитання змушує пункт 3.10. Програми:

«Усі релігійні організації, <...> які визнають верховенство релігійних організацій країни-агресора, повинні бути забороненими на території України на період такої агресії з повною конфіскацією активів. Після припинення агресії, конфісковані активи поверненню не підлягають».

Прямим текстом написано, що Українську Православну Церкву пропонується пограбувати геть-начисто під приводом агресії, а коли ця агресія припиниться – награбоване залишиться новим господарям.

Діяльність УПЦ підпадає під заборону і ще за одним пунктом, 3.10.:

«Будь-який релігійний культ, який пропагандує антинаціональну чи антидержавну поведінку віруючих, повинен бути забороненим в Україні. Прикладами антидержавної <...> поведінки можуть бути <...> проповідування, проведення зборів та інших обрядів іноземними мовами без згоди кожного із присутніх».

Тобто для того щоб відслужити літургію церковнослов'янською мовою (іноземною для «Правого сектору»), потрібно зібрати згоду всіх присутніх у храмі. А якщо раптом до храму увійде людина, у якої такої згоди не запитають, богослужіння одразу перетворюється на «антидержавну поведінку віруючих». Було б смішно, якби не було так сумно.

«Християнства немає без Церкви», – сказав близько 100 років тому священномученик Іларіон (Троїцький). Цією фразою він дуже ємко висловив апостольське і святоотцівське вчення про те, що є християнство. Бажаючи знищити Українську Православну Церкву, «Правий сектор» розписується в тому, що його метою є знищення самого християнства. Про те, що це дійсно так, написано в розділі 3 Програми, який називається «Культура. Мова. Духовність».

Але перш ніж читати цей розділ, слід звернути увагу на одну дуже показову обставину. В усій, дуже немаленькій за обсягом, Програмі «Правого сектора» слово «Православ'я» і похідні від нього зустрічаються лише один раз, та й то – в назві «Російська Православна Церква». Але ж вся сучасна українська культура, менталітет, самосвідомість історично сформувалися на основі Православ'я, а Православ'я – це і є християнство: істинне, непошкоджене, незатьмарене єресями та псевдовченнями.

Що ж «Правий сектор» пропонує насадити в Україні замість Православ'я? А пропонує він, ні багато ні мало, таку синкретичну релігію, якої ще не знала світова історія: об'єднання не лише православних і католиків, але й усіх існуючих конфесій, які мають хоч якесь відношення до християнства.

«Створення єдиної української християнської Церкви <...> є саме тією історичною місією українських священнослужителів і народу, втілення якої приведе до об’єднання християн у всьому світі, починаючи з України» (п. 3.8.).

Ну як тут не згадати старе комуністичне гасло: «Пролетарі всіх країн – єднайтеся». А якщо серйозно, то Богом заповідана єдність, про яку говорив Господь: «щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони» (Ів. 17:21), можлива лише на основі Христа і Його вчення. Все інше – це антихристиянство. Ми, православні, віруємо та сповідуємо, що Православна Церква – це і є Тіло Христове, яке містить у собі Його вчення у всій повноті та неушкодженості. Церква відкрита будь-якій людині, що приходить до неї з вірою у Христа та покаянням у своїх гріхах (у тому числі єресях). Але навряд чи католики, протестанти та інші конфесії, які називають себе християнськими, будуть об'єднуватися з Православною Церквою таким чином, і навряд чи це має на увазі Програма «Правого сектора». Отже, об'єднання відбуватиметься без урахування віронавчальних та інших відмінностей. Така собі «надцерква». Але чи Христова вона?

Подібні проекти створити якусь «всесвітню Церкву», незважаючи на відмінності у віровченні та релігійному житті, аж ніяк не нові. Наведемо один показовий приклад. Це Асоціація Святого Духа за об'єднання світового християнства – релігійний рух, заснований Мун Сон Меном у 1954 році в Південній Кореї. Ця Асоціація так само, як і «Правий сектор», проповідувала об'єднання християн у всьому світі, але насправді виявилося, що це одна з тоталітарних сект, за якою тягнеться шлейф звинувачень у шахрайстві, маніпулюванні свідомістю, фінансових махінаціях та доведенні до самогубства своїх членів. Небезпеку цієї організації визнав навіть Європейський парламент у своєму спеціальному рішенні № 1-47/84 від квітня 1984 р.

А ось що говорив про подібну «об'єднану Церкву» преподобний Паїсій Святогорець у своїй книзі «Слова. Том I. З болем і любов'ю про сучасну людину»: «Сьогодні, на нещастя, і в нас з'явилась європейська "коректність", і люди прагнуть показати себе добрими. Бажаючи проявити своє "вище благородство", вони закінчують тим, що кланяються двурогому дияволу. "Нехай буде одна релігія", – кажуть вони і все ставлять на одну дошку. До мене в каливу теж приходили кілька людей з такими поглядами. "Нам, тобто всім, хто вірує у Христа, – говорили вони мені, – треба об'єднатися в одну релігію"».

Також можна звернутися до книги американця, православного ієромонаха Серафима (Роуза) «Православ'я та релігія майбутнього», в якій переконливо і дохідливо показується, що те, про що мріє «Правий сектор», є не що інше як Церква антихриста. Ось що пропонується запровадити в Україні замість Православ'я.

СПЖ вже неодноразово писала, що об'єднану або автокефальну (кому як завгодно) Церкву в Україні намагаються створити зовсім не для того, щоб рятувати душі людські та з'єднувати їх з Христом. Її хочуть створити для утвердження української ідеї та української державності. Про це прямо говорить п. 3.8. Програми «Правого сектора»:

«Єдина християнська Церква, безумовно, є ще більш важливою для народу України, так як є необхідною умовою для згуртування всього народу і реалізації ідеї про єдність української нації».

Також автори Програми не втрималися від того, щоб написати свої побажання, якою має бути ця «об'єднана Церква»:

«Хотілось би бачити єдину Помісну Христову Церкву більш сучасною, корисною не тільки для віруючих, але й для всього українського народу, спроможною ефективно конкурувати із різноманітними сектами і відвертими аферистами й шарлатанами» (п. 3.8.).

Церква Христова свідчить людям про Христа і поєднує людей з Христом, вона ні з ким не конкурує та не прагне бути сучасною. Про це прямо говорить один з древніх отців Церкви святитель Афанасій Великий в одному зі своїх листів: «Рятуй свою душу. В ногу з часом ми не підемо. Знай, що ми повинні служити не часу, а Богу». «Сучасна молитва», «сучасне милосердя», «сучасні заповіді»... Дико звучить, правда? Дико, зате конкурентоспроможно!

«Правий сектор» основною своєю метою ставить «побудову Української Самостійної Соборної Держави (УССД)», а в першому абзаці своєї Програми стверджує, що «Русь – це Україна»! Але давня могутня держава Русь стала такою тільки завдяки Православ'ю, яке прийняв великий рівноапостольний князь Володимир, відкинувши інші пропоновані йому варіанти: латинство, іудаїзм та мусульманство. Як же «Правий сектор» збирається побудувати УССД, зруйнувавши основу цієї держави і цієї цивілізації? Знову невідповідність мети та засобів, і знову це незручне запитання: чи не є знищення Православ'я в Україні та розчищення релігійного поля для «антихристиянської релігії майбутнього» кінцевою метою «Правого сектора» і однодумних з ним політичних та громадських діячів?

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також