Папа роздвоївся: він на шляху до єдності і з протестантами, і з православними

Практично непоміченою пройшла новина про те, що 5 липня 2017 року в німецькому місті Віттенберг, на батьківщині Реформації, Всесвітній альянс реформатських церков (World Communion of Reformed Churches) приєднався до основоположного екуменічного документу між католиками і протестантами – Спільної декларації про доктрину виправдання.

Союз включає в себе конгрегаціоналістів, пресвітеріанців, реформаторів, вальденів та інші деномінації більш ніж у 100 країнах. Паства Союзу нараховує приблизно 80 млн осіб у всьому світі.

Це найбільше вливання в ініційовану Римським престолом Спільну декларацію про доктрину виправдання. Представники Римської курії та Всесвітньої лютеранської федерації підписали цю декларацію в 1999 році в Аугсбурзі. З боку Ватикану це зробив голова Папської ради зі сприяння християнській єдності кардинал Едуард Кассиді, з лютеранської – президент Всесвітньої Лютеранської федерації Християн Краузе і її генеральний секретар Ішмаель Ноко. Всесвітня лютеранська федерація об'єднує 140 церков-учасників у 78 країнах світу, що представляють 66,7 млн лютеран.

Суть документа в тому, що він вирішує головну догматичну відмінність між протестантами і католиками, яка існувала 500 років, – вчення про виправдання. Католицький догмат з цього питання зводиться до того, що людина виправдовується вірою і добрими справами, протестантський – тільки вірою (Sola fide). Декларація затвердила формулу «добрими справами за допомоги віри». Такий собі «розумний компроміс». Римський престол дуже активно просуває цю Декларацію, і його зусилля приносять результат.

У 2006 році до Спільної декларації про доктрину виправдання доєдналась Всесвітня методистська рада (World Methodist Council), яка об'єднує близько 75 млн людей.

І от 5 липня ще одне придбання – Всесвітній Союз реформатських церков, 80 млн осіб. Папі можна поаплодувати! Причому сама церемонія приєднання до документа пройшла у формі богослужіння за участю секретаря Папської ради із сприяння християнській єдності монсеньйора Брайана Фаррелла.

«Ця подія буде ще однією важливою віхою на шляху до видимої єдності християн: поки ще не метою, але значимим етапом спільного шляху», – йдеться у повідомленні Папської ради з приводу підписання.

Про цю єдність відкрито сказала і представник Всесвітнього союзу реформатських Церков «преподобна» Наджла Кассаб: «Сьогодні ми не просто підписуємо угоду, ми будуємо Церкву разом». Погодився з нею і президент цього Союзу Джеррі Піллей: «Сьогодні – історичний день».

Мабуть, папу не бентежить те, що він йде «шляхом єдності» з конфесіями, що допускають жіночий «єпископат», «вінчають» одностатеві шлюби, сповідують «загальне священство», відкидають чи профанірують таїнства. Все це виявляється неважливим у порівнянні з «видимою єдністю християн».




А кількома днями раніше, 27 червня, папа Франциск зустрівся з делегацією Константинопольського патріархату. Зустріч відбулася напередодні свята святих апостолів Петра і Павла за григоріанським календарем.



Слова папи на адресу православних – майже ті самі, що і на адресу протестантів: «Обмін делегаціями між Церквою Риму і Церквою Константинополя з нагоди свят зміцнює в нас бажання відновлення повної єдності між католиками і православними, яка вже простежується в братських зустрічах, спільній молитві та служінні Євангелію».

Для єдності з православними папа теж готовий йти на поступки, і поступки серйозні. У 2014 році в Брюсселі відбулися святкування 50-річчя зустрічі патріарха Афінагора і папи Павла VI, після якої були зняті взаємні анафеми, накладені в 1054 році. На святкуванні були присутні митрополит Бельгійський Афінагор (Константинопольський Патріархат), єпископ Гентський монсеньйор Люк Ван Лой, а також інші представники православних і католиків. Так от, на цьому заході спільно зачитувався Символ Віри і зачитувався (увага!) без Філіокве, основного католицького догмату. Про це повідомив офіційний сайт Бельгійської та Нідерландської єпархії РПЦ.

Для того щоб консервативні кола в Римській курії не заважали настільки рішучим екуменічним крокам, папа Франциск проводить кадрові чистки у Ватикані. Про те, що ці чистки триватимуть і далі, папа стороною сказав 23 червня, коли зустрівся у Ватикані з делегатами організації Serra International, яка займається підтримкою католицьких семінаристів і пресвітерів, популяризує католицьке священство як рід занять.

Папа запевнив молодь, що кар'єрне зростання для них у Ватикані відкрите, а старі кадри «смиренно готові поступитися своїм місцем, працею та обов'язками наступникам». Цих наступників папа вітав словами: «Ідіть уперед з мужністю, креативністю і сміливістю! Не бійтеся оновлювати свої структури і не допускайте, щоб пройдений цінний шлях втратив імпульс новизни». Очевидно, новизна – це і є екуменістичне зближення з усіма, хто хоче взяти участь.

Що ж це все означає для нас, православних?

По-перше, Православній Церкві необхідно набагато чіткіше та більш недвозначно, ніж це робиться сьогодні, заявити про свою тотожність з Єдиною Святою Соборною і Апостольською Церквою, Тілом Христовим, стовпом і утвердженням Істини. В іншому випадку ми будемо, можливо, навіть і несвідомо, заохочувати релігійний індиферентизм. Коли люди, бачачи зближення конфесій, думатимуть, що все одно, до якої конфесії належати і не треба даремно витрачати час на пошук Істини.

По-друге, Православна Церква повинна заявити, що заповідана Богом єдність, на яку посилаються сучасні екуменісти, можлива виключно (!) на підставі цілісного і неушкодженого вчення Церкви, вираженого на семи Вселенських соборах. Ніякий компроміс у віронавчальних питаннях з боку Православної Церкви неможливий, бо її віровчення тотожне віровченню Древньої Церкви. В іншому випадку ми спровокуємо розкол у самому Православ'ї.

По-третє, здійснюючи певні кроки щодо зближення з Ватиканом, слід враховувати, що сама позиція Римської курії як у доктринальних, так і в моралістичних питаннях не залишається незмінною, а дрейфує у бік протестантизму. А це вже зовсім інша історія. Навіть далеко не противник самої ідеї екуменізму, митрополит Волоколамський Іларіон (Алфеєв) вважає, що богословський діалог з протестантами вкрай утруднений через множинність їхніх деномінацій і надто значне відхилення у віровченні від Древньої Церкви.

По-четверте, треба серйозно замислитись над питанням: а навіщо це все потрібно самому Ватикану? І тут слід звернути увагу на ще один важливий момент у діяльності папи Франциска. Це його виключно доброзичливе ставлення до нелегальних мігрантів, які заполонили Європу. Наприклад, у спеціальному посланні інтернет-порталу Infomigrants.net він говорить: «Присутність численних братів і сестер, які переживають трагедію міграції, являє собою сприятливу можливість (!) для людського зростання, зустрічі та діалогу між культурами, в ім'я зміцнення миру й братерства між народами». Про це ж – відкритість європейських інституцій для мігрантів, толерантне ставлення, загальноєвропейську відповідальність тощо – папа говорить у своїх численних посланнях.

Хіба не йому знати, що мігранти з країн Африки та Близького Сходу абсолютно ніяк не інтегруються в європейську культуру і абсолютно ніяк не долучаються до загальноєвропейських цінностей, до яких папа відносить і католицизм. Хіба не папі знати, що наплив в Європу мігрантів загрожує перетворенням християнської (у недалекому минулому) Європи на Європейський халіфат. Про те, що це відбудеться вже до кінця нинішнього сторіччя, говорять всі без винятку фахівці з демографії. Треба просто порівняти народжуваність в середовищі «білих» європейців і в середовищі мігрантів. Де ж тоді буде католицизм разом з Ватиканом?

Все це наводить на думку, що екуменістичні зусилля Римської курії засновані не на прагненні до блага всіх людей і не на Євангельській заповіді «щоб всі були одно» (Ін 17:21), а на ідеї глобалізму: всесвітньої економічної, політичної, культурної та релігійної інтеграції та уніфікації.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також

Дональд Трамп і Камала Харріс: принципові відмінності для християнина

Президентом США обраний Трамп. Його перемога тотальна та беззаперечна. Він і Харріс представляють не просто різні політичні сили, а різні парадигми. У чому вони полягають?

«Свинопас» і «Ферзь»: кого ПЦУ ставить за приклад?

Два роки тому Епіфаній навів приклад «єпископа» УПЦ КП, який повернувся до ПЦУ у сані «архімандрита». Тепер цей «архімандрит» потрапив у скандал. Що це означає?

Без Помпео: Початок кінця міжнародної підтримки проєкту ПЦУ?

Колишнього глави Держдепу США Майкла Помпео не буде в адміністрації нового президента США Дональда Трампа. Що це означає для ПЦу?

Рейдерський майстер-клас від ПЦУ в Черкасах: Як чуже стає «своїм»

Представник ПЦУ Іоанн Яременко записав відео з кабінету митрополита Феодосія Черкаського, в якому показав, як користується його особистими речами. Що це означає?

Автономія УПЦ та усунення Донецького митрополита

24 жовтня 2024 року Синод Руської Православної Церкви ухвалив рішення звільнити митрополита Іларіона з кафедри Донецької єпархії та відправити його на спокій. Що означає це рішення для УПЦ?

Які таємниці про СПЖ вивідала СБУ через свого агента?

Днями співробітники СПЖ Андрій Овчаренко, Валерій Ступницький та Володимир Бобечко, а також священник Сергій Чертилін отримали звинувачувальні акти у справі про держзраду.