Єпископ Климент: припинення війни прагне не лише УПЦ, але й більшість українців

В інтерв’ю сайту Факти голова Синодального інформаційного відділу УПЦ єпископ Ірпінський Климент спростовує поширені звинувачення у бік УПЦ.

- Журналісти ВВС події на Донбасі називають громадянською війною, офіційний Київ – АТО, читачі Фактів – війною України та Росії. Як церква ідентифікує те, що відбувається на сході?

- Сутність мають визначити у першу чергу політики. Верховна Рада так і не ухвалила конкретні визначення. Термін «війна» по відношенню до сьогодення в законодавстві не використовується. Якщо серед політиків немає чіткого визнання природи конфлікту, то годі чекати його політичної оцінки від церкви. Ми повинні давати духовну оцінку всього, що сьогодні відбувається в суспільстві. Ця оцінка має дуже мало спільного з політичними формулами і визначеннями.

 - Якщо політики офіційно переназвуть АТО у російсько-українську війну, то УПЦ прийме їхню позицію?

 - Наскільки я розумію, якщо цього не сталося в пік ескалації конфлікту, то примарними будуть подібні очікування тепер. Життя дуже складне. А політика, як всім відомо, річ брудна. Тому церква свідомо не втручатиметься у політичні процеси і не даватиме політичних оцінок. Однак вона робитиме все можливе для примирення суспільства. Це примирення станеться точно не на основі політичних ідей. У нас дуже розмаїте суспільство, а політики прагнуть знищення конкурентів у боротьбі за владу. Дружба між політиками дуже ситуаційна. Новітня українська історія може стати класичним прикладом цього. На відміну від політиків справжня церква спрямовує свої дії на консолідацію, а не поляризацію суспільства.

- Наскільки різняться позиції УПЦ та РПЦ по подіям на Донбасі? Чи коригують у Москві ваш дискурс?

 - Ні, ми живемо у вільному суспільстві й можемо собі дозволити висловлюватися так, як вважаємо за потрібне. УПЦ ніколи не приховувала своєї позиції щодо подій у країні. Церква завжди підтримувала добрі починання, миротворчі зусилля, жодного разу вона не висловлювалася на підтримку війни. Думаю, така точка зору не лише в УПЦ, але й у більшості українців. Нам дивно чути деяких українських релігійних діячів, які махають шашками.

- У якому підпорядкуванні перебуває УПЦ по відношенню до РПЦ?

- УПЦ, згідно статуту про управління, є самоврядною релігійною організацією, яка абсолютно самостійно визначає напрямок своєї діяльності, сама обирає престоятеля, єпископат, і в цьому розумінні ми є абсолютно незалежною церквою. З Московською Патріархією нас поєднує те, що канонічно вона є тією ланкою, яка з’єднує нас із Вселенським православ’ям. Виразом молитовної єдності є поминання за богослужінням імені Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Більше ніяких підпорядкувань немає. Московський Патріарх не визначає характеру внутрішнього життя УПЦ. Водночас усі єпископи УПЦ впливають на процеси в Руській православній церкві, бо вони беруть участь у роботі священного синоду Руської православної церкви і в обранні Патріарха Московського. Жоден єпископ РПЦ не бере участь в обранні Митрополита Київського і не бере участі у діяльності синоду УПЦ. Наприклад, коли обирався останній Патріарх Московський (Кирило), то серед усіх кандидатів була і постать покійного Блаженнійшого Митрополита Володимира, який сам відмовився від виборів. Але це була абсолютно реальна постать, яку могли підтримувати не лише єпископи з України.

 - Чому релігія стала яблуком розбрату в Україні?

 - На початку 1990-х шукалися шляхи для побудови фундаменту української держави. Тогочасний президент Леонід Кравчук взяв собі за мету використати церковний чинник для ідеологічної підтримки своєї діяльності. Зокрема, у 1992 році стався церковний розкол, який не мав ніяких канонічних основ. Це підтвердили усі помісні православні церкви світу. Тоді не було ніяких церковних важелів, аби зафіксувати цей розкол. Але стали використовуватися політичні чинники, почалося рейдерське захоплення храмів. На початку 1990-х це відбувалося дуже агресивно. Окрім того, набирали оберти уніати, які виходили з підпілля. Вони теж вважали за можливе, попри апелювання до своєї європейськості, використовувати абсолютно дикі засоби для відновлення свого існування. Нерідко вдавалися до фізичної сили. Сьогодні представники церкви, яка не визнана світовим православ’ям, вважають, що закон для них не писаний. Тому знову чуємо про рейдерські захоплення храмів.

- У 2015 році вас хочуть ще більше потіснити?

 - Звичайно.

- Це пов’язано із хвилею націоналізму?

- Зокрема. Ми переживаємо за всі ті складнощі, які є у нашій країні. За останні два роки багато чого відбувалося такого, що не притаманне для правової держави.

 - Наприклад?

 - Місцеві ради, зокрема, Київська, а Тернопільска та Миколаївська обласні ради звільняли від оподаткування всі релігійні громади, окрім УПЦ з чітким формулюванням, що це антиукраїнська церква. Я переконаний, чи таке не можливо у США.

 - А чому люди вважають, що УПЦ – антиукраїнська?

- А я не впевнений, що люди так вважають.

- Хтось же ухвалює рішення, якими ви незадоволені.

- Те, що говорять політики, і що думає суспільство, це зовсім не одне й те саме. Навіть за останні кілька років ми в цьому переконалися безліч разів.  

 - Що таке русскій православний мір і як реагувати на те, що люді зі зброєю їдуть на Донбас захищати християнський світ від, як мінімум, гейропи?

- Я не фахівець із русского міра. Очевидно, ті, хто розробляв ідею руського миру навряд чи закладали в його підгрунтя якісь войовничі засади. Про православні армії на Донбасі – це питання не до УПЦ, тому що вона жодного разу не створювала передумов навіть думати про відношення до них церкви.

- Хтось із священиків взяд до рук зброю?

- Жоден канонічний священик УПЦ, який входить до будь-якої з єпархій, не бере до рук зброю. Це забороняється канонами. Більше того, жоден священик УПЦ, в тому числі у Луганській та Донецькій єпархіях, ніколи не отримував від своїх архієреїв благословіння на те, щоби благословляти ті чи інші збройні формування, які сьогодні знаходяться на непідконтрольній Києву території.

- А який вплив Києва на священників, які залишилися на окупованих територіях?

 - Прямий, адже Донецька, Луганська, Горлівська, Ровенківська, Сєвєродонецька єпархії – це єпархії УПЦ.

 - З ними на контакті?

- Авжеж. Їхні єпископи приймають участь у священному синоді УПЦ. Оскільки ми не можемо їздити на непідконтрольну територію, ці єпископи відвідують Київ і їхня діяльність повністю узгоджена з позицією УПЦ щодо конфлікту. УПЦ неодноразово виступала за збереження територіальної цілісності України. Єпископи, які знаходяться у Донецькому регіоні, жодного разу не вчинили інакше, ніж як це визначає офіційна доктрина УПЦ.

 - Вони служать відсторонено від конфлікту?

- Відсторонені наскільки це можливо. Треба чітко усвідомлювати, що ми спілкуємося у Києві, а про Донбас логічніше говорити на Донбасі,  про Крим – у Криму. Навіть за тих умовах, які склалися на Донбасі, єпископи жодного разу не виступили на підтримку сепаратистських рухів.

- Тобто, деякі відео, на яких священники підтримували бойовиків, фальшиві?

 - Єпископів ви на них жодного разу точно не побачили.

- Бачив священиків.

- Кожен випадок треба обговорювати окремо. Далеко не завжди це узагалі священники, або священики УПЦ. Спекуляцій багато. Багатьом свящяеників на відео з YouTube давно заборонено служити.

- Чи були факти захоплення церков, церковного майна?

- Багато майна знищено. Кілька десятків храмів знищено повністю або частково. Зокрема, Геннадій Москаль по Луганській області наводив статистику про  8 знищених храмів. В донецькій області близько 60-ти поруйновані, з них півтора десятки знищено. Крім того, були випадки грабунків монастирів, храмів. У Донецькій області, наприклад.

- Що грабують?

 - Усе, що цінне для продажу. Сторони конфлікту звинувачують один одного у злодіяннях. З достовірно задокументованої інформації відомо, що  храм у Трехізбенці пограбували представники «контрозвідки» одного з добровольчих батальйонів. Про це присали ЗМІ з посиланням на СБУ. В інших випадках інформація досить суперечлива. Поки складно вести статистику, бо хаос суцільний.

 - УПЦ евакуювала цінне майно?

 - Ні.

- Скільки прихожан залишилося на окупованих територіях?

- Це неможливо підрахувати. У Пісках, Попасній, Троїцькому, навіть коли виїхало майже все селище і мешканців залишилися одиниці, священники правили службу у храмі. Коли вже дуже інтенсивно стріляли – лише тоді не приходив у храм. Такі випадки не поодинокі. Ці священники – герої України.

 - Які обсяги гуманітарки УПЦ?

- Кожна єпархія має гуманітарні ініціативи, плюс є загальноцерковні програми, які часто поєднані з волонтерськими організаціями. УПЦ є найбільшою недержавною організацією, яка надсилає гуманітарну допомогу на Донбасу . Від початку року мирне населення Донбасу через церковні центри допомоги отримало майже 2,5 тисячі тон гуманітарних вантажів, які складалися з продуктів харчування, медикаментів, одягу, засобів гігієни, дитячого харчування. Окрім того, було зібрано понад 5 мільйонів грн. Ці кошти пішли на допомогу мирним громадянам, вимушеним переселенцям та українським воїнам.

 - Це адресна допомога?

 - І адресна цивільному населенню, і збройним силам. Допомога може бути загальна, або конкретно на певну військову частину. Наприклад, у Запоріжжі був військовий госпіталь у дуже занедбаному стані. Коли кількість поранених зростала, Запорізька єпархія самотужки повністю відновила госпіталь. Особисто я брав участь у доставці гуманітарних вантажів до Сєвєродонецька. Там її отримує кожен, хто має посвідку переселенця. Одяг, продукти, ліки. Окрема допомога була направлена до дитячих будинків. Немовлятам потрібне особливе харчування, його також забезпечує УПЦ.  

 - Яку критику церква сприймає?

 - Кожен з членів церкви намагається жити по совісті. Навіть, якщо це й викликає нерозуміння. Совість сприймає здорову критику. Сьогодні ми живемо за умов, коли багато що визначає не закон і совість, а інформаційний простір. Для нього найголовніше – рейтинг. А рейтингові новини – це новини конфліктні, провокаційні. У новинах не розповідають про те, скільки УПЦ робить доброго.

 - Наскільки коректно світським критикувати поведінку представників церкви?

- Табу на критику накласти неможливо. Інша справа, наскільки коректно комусь когось звинувачувати безпідставно. Складність у тому, що у світському середовищі відновлення честі та репутації часто відбувається судовими позовами. Для церкви непритаманно намагатися спростувати інформацію за допомогою судів чи інших органів судочинства. Багато хто цим спекулює. “Церква не відспівала бійців АТО!”. Та цього жодного разу не було, але як примусити ЗМІ спростувати фальш? Подавати до суду? Можна, але тоді ми втратимо репутацію суспільної інституції, яка закликає у першу чергу прощати, не звертати увагу на наклепи, бо так робив Христос.

- УПЦ відспівує бійців АТО?

 - Звичайно. Якщо вони православні. Предстоятель УПЦ Блаженніший Онуфрій сам відспівував. Жодного разу УПЦ не відмовила. Були випадки провокацій. Провокацій на святому, коли привозили покійного воїна і представники влади примушували різні конфесії стати у ряд та правити панахиду. Таке відспівування забороняють канони. УПЦ відспіває бійця, лиш не потрібно робити з цього шоу і потім спекулювати.

- Які у вас стосунки із, як ви їх назвали, розкольниками?

- Стосунки, як із розкольниками. Закликаємо припинити розхитувати церковний корабель в Україні. Розкольники – це церковні сепаратисти. Те, що було зроблено Філаретом у 1992 році, це те ж саме, що маємо у конфліктних ситуаціях на сході та в Криму. Українські розкольники не визнані жодним представником світового православ’я. Вони не прийняті до жодних міжцерковних міжнародних інституцій. Вони абсолютно ігноруються і не є стороною для діалогу у світовому православ’ї.  Вони ж не лише з нами так би мовити в розколі. Воно відкололися від світового православ’я. Ми закликаємо їх відновити церковну єдність шляхами, які визначені не в Україні, а є загальноцерковними та перевірені тисячоліттями.

 - Чим важливий Вселенський собор 2016 року?

 - Це не є, власне, Вселенський собор – це Всеправославна нарада. На ній мають визначатися важливі аспекти церковного буття, які поставило перед церквою 21 століття. - Наприклад? - Ставлення церкви до проблем екології; церква і нові досягнення у біотехнологіях; те, стосовно чого у нас немає прямої відповіді, виходячи з творів святих отців чи навіть із Святого письма. Окрім того, є багато інших питань. Наприклад, надання церквам автокефалій і автономного статусу, або так звані діптихи – місце кожної церкви в списку автокефальних церков світу. Як на мене, ці питання є незначущими, порівняно з проблемами, які ставить перед церквою сьогодення. Зокрема, проблеми секуляризації, екологічної кризи, причин економічних криз. Сьогодні ще до кінця не узгоджений порядок денний православної наради. До речі, рішення на ній прийматимуться не голосуванням, а консенсусом, як на вселенських соборах. 

Ростислав Буняк

Джерело: fakty.ictv.ua

Центр інформації УПЦ

Читайте також